Глава 37

Як не страшно їй було залишатися, та цікавість перемогла. Дівчина згідно кивнула. Адже вона відправилась сюди, щоб дізнатися правду і без неї нікуди не піде навіть, якщо ризикує бути викритою. Схоже, потрібно залишитись, адже майбутня свекруха розповість щось цікаве.

Віолетта Георгіївна сердито засопіла, та все-одно почала розповідь, перемежовуючи її чханням і пирханням. Хоча може в іпостасі ігуани розмовляти занадто важко або заважає горловий мішок?

— Шановні гості! — пропирхала ігуана, голосно чхнувши, — Маю честь представити вам проект, який розроблявся згідно плану Хазяїна, — вклонилася в сторону Сергія Андрійовича.

— Ближче до справи, — зблиснув червоними очницями.

— Всі ми знаємо про таємничий ліс, в якому наша шановна Рада Шести намагається розбудити всесвітнє зло. Ніщо і ніхто не міг би стати нам на заваді, та саме в тому лісі хтось з древніх сховав важливий артефакт — браслети богині Дівани. Саме ці браслети не давали злу піднятися на весь зріст зі сплячки, та ми все-одно не могли їх знайти і знищити. Однак ми працювали над тим, щоб якось знешкодити древнє капище і перенести куди подалі браслети, та прикраси не давали себе взяти. Вони ніби жили своїм життям, і навіть будучи в когось з нас перед носом, ми не могли їх побачити. Та лякало інше. Якщо браслети знайде людина, якій накреслено прийняти велику силу древнього божества Дівани, ми ніколи не зможемо їй протистояти, навіть якщо зберемо величезну армію.

Фігура під каптуром затряслася від заледве стримуваного гніву:

— І ви, Горіни, допустили, що сила знайшла свою наступницю! Хто володів лісопилкою? Хто був поставлений на охороні лісу, щоб і миша повз не проскочила?

— Ми все виправили! — несподівано високим голосом верескнула Віолетта, — Як тільки дізналися, що капище порожне, пішли прямо по містичних слідах.

— Так, ти відразу нацькувала на родину дівчини наших охоронців з лісопилки. Це ж треба, додуматися до такого! Накази тут віддаю тільки я! Віолетто, ти сама наказала перевертням розібратися з ними! Ти у всьому винна! Ми були в кроці від викриття. І, звичайно, ти не могла подумати, що людина, яка прийняла силу Дівани, повинна перейти на наш бік. Слід думати на майбутнє, а не підкорятися інстинктам!

— Але ж мій син виправив ситуацію!

— Заледве встиг. У нього ж не такі курячі мізки, як у тебе! Хоча мені твоя дурна витівка коштувала двох прекрасних охоронців. Антона ще потрібно контролювати, в нього забагато сили. Як тільки він дізнався про твій наказ, відразу трансформувався і розірвав на шмаття охоронців, захистивши дівчину. Саме він взявся опікуватися Діаною, щоб вона не викрила нас і не знайшла в лісових нетрях Раду Шести. Саме Антон відвіз наступницю в елітний санаторій, де наша лікарка пані Курсай попрацювала над її підсвідомістю і спогадами.

— Діана кілька разів тікала з психлікарні! І саме мій Антон зміг її знайти і повернути.

— Все готувалося до весільного ритуалу, який повинен пройти точно за планом протягом місяця цього року!

— Антон же вмовив дівчину переїхати в наш маєток. Нікуди б вона не поділася. Прислуга цілодобово наглядала за нею. Сила в неї точно не прокинулася, а завдяки настановам пані Курсай, просто дрімала в тілі. Звичайна дівчинка, яких багато. Вірніше, звичайна дівчинка, якій пощастило стати нареченою мого синочка. Антон заслуговує на кращу партію!

— Це я буду вирішувати хто і на що заслуговує. Віолетто ти або сліпа, або нічого не розумієш. У дівчини прокинулася сила, дякуючи браслетам. І поки ти роз’їжджаєш у справах і вважаєш Діану звичайною дівчинкою, вона ночами нищить нашу браву армію, а заодно встигає затримувати злочинців, мародерів та браконьєрів.

— Не може бути! У мене все під контролем!

— Якби ж то! А як же вона пару тижнів назад втекла від твого пильного контролю? Думаєш, про це ніхто не здогадався? За кого ти мене маєш? Якби не мої вірні наглядачі, за Діаною й слід би охолонув. Правда, я хотів затримати її, і поселити в себе на дачі, та плани провалилися. А потім вона загадково пропала з усіх радарів. Я застосовував всі свої методи, та не міг її знайти. Як так сталося? Хто за все оце неподобство відповідальний?

Раптом Хазяїн різко підняв голову вгору і ніби відсканував поглядом галявину. Втягнув ніздрями повітря і, вказавши перед собою, гаркнув:

— Я відчуваю її силу, силу Дівани! Вона не в будинку, а десь посеред нас! Не вистачало, щоб вона дізналася наші таємниці! Ще зарано! Негайно схопіть її! Шукайте її, мої вірні нишпірки! Випускайте моїх бійцівських собак!

Всі оскалені морди різко повернулися в напрямку, куди показував Хазяїн. По хребту Діани пробіг холодок, піт скотився за комір. Ну ось, скоро закінчиться її святкування. «А я ж така молода, і нічого не встигла. Даремно богиня Дівана наділила мене силою. А я провалила свою місію. Та ще й відпустила Люта і Завія. Незабаром собаки нас точно винюхають», – непрохані сльози покотилися по щоках. Від роздумів її відволік Гліб, який, заглянувши їй в очі, прошепотів:

— А тепер, Ді, миттю за мною. Ти ж дізналася, що хотіла, — припідняв брову і підморгнув їй, — ніякі собаки нас не знайдуть, адже тут росте чемериця або як її ще називають «вовкогон». Крім того, в моїй кишені випадково опинилась перечниця. Поки ми з тобою ховались під диваном, вона закотилася, а я випадково вхопив і запхав до кишені.

Одним рухом лікар розкрутив перечницю і витрусив перець навколо. Після чого знаками показав дівчині рухатися за ним. Раптом вони зірвалися з невеликого приступка і покотилися до низу, приземлившись акурат біля отвору в паркані. Гліб допоміг подрузі вибратися назовні, а потім виліз сам. Втікачі озиралися навкруги, очікуючи нападу, та на вулиці панувала тиша, тільки ліхтарі освітлювали дорогу, наповнену автомобілями гостей.

— Невже відірвалися? — прошепотіла дівчина, тримаючи лікаря за руку.

— Я б не сподівався на такий успіх, — прохрипів Гліб, закриваючи собою Діану.