Глава 35

Вечірка переходила на іншу стадію, точніше, в суцільну вакханалію, де збожеволілі істоти, відчувши заклик не приховувати сутності, і робити те, для чого вони були народжені – убивати та знищувати все на своєму шляху. Діана зрозуміла, що зволікати не має сенсу, і перетворення – єдиний шанс вибратися звідси і врятувати Гліба. Хоча він і був членом родини монстрів, однак не перетворився, і мовби упирався своїй сутності. Отже, він знав, хто його батьки, і зробив вибір на користь добра. А якщо він був своєрідною «білою вороною» в своїй родині, і вони самі від нього відсторонилися, але не захотіли вбивати? Та хіба монстри мають якісь почуття? «Досить роздумувати», – наказала собі, – «Про це подумаю завтра, якщо залишусь жива. Час діяти».

Дівчина легенько торкнулася браслета, котрий ніби чекав її доторку, миттю заграв, заіскрився сріблом, розгалуженнями та коренями древа, наповнюючи силою свою володарку. Як же приємно відчувати метаморфози, які відбувалися з тілом насправді, а не так, як у нещодавньому сні-маренні. Цього разу все було по-справжньому. Чому вона боялася виявити свою силу, чому боялася виступити проти зла, якщо її наділила силою древня слов’янська богиня-мисливиця?

Тіло пульсувало енергією, яка заповнювала кожну клітинку, руки зміцніли, а очі мовби сканували все, що робилося навколо. Раптом вона виявила, що десь поділася її кокетлива коктейльна сукня — натомість її приємно огорнуло шкіряним костюмом, на боці рука намацала гострий ніж, а поряд, мовби з повітря, з’явився лук із сагайдаком, повним стріл. Посеред какофонії дикого гарчання і чавкання, здалеку почулося виття вовків. Про себе дали знати вірні вовки — Лют і Завій, а сокіл Хват миттю прилетів, і примостився на дашку будинку, передаючи Діані картинку, яку їй не було видно з-під дивану. Помічники не виявляли жодної краплі страху, лише упевненість у собі, повну готовність ринутися в бій. То чому ж вона повинна боятися, маючи таких безстрашних друзів?

Тим часом, Хазяїн загарчав у простір, а його голос залунав в кожному куточку маєтку, змушуючи затулити вуха руками:

— Скоро, зовсім скоро ми вийдемо на нічні вулиці, і перетворимо все населення на нашу армію. Незабаром це місто буде наше! А скоро й інші міста опиняться під нашою владою! І ніхто нам не завадить! Хоча залишилась ще одна дрібниця, та незабаром і вона зникне.

Діана здригнулася від почутого. Що ж це за дрібниця? Дівчина вирішила негайно забирати ноги з вечірки. Досить, нагулялася, наїлася та напилася. Лише б самій не стати вечерею для когось. Вона зітхнула і намагалася розбуркати Гліба.

Хто ж насправді лікар? Напевно, він опирається перетворенню, тому він і розірвав всі стосунки з родиною. Можливо, тому й не хоче мати справ з сім’єю, а вони все одно хочуть витягнути з нього монстра навіть наперекір його волі. Діана картала себе щосили: якби вона не попросила допомоги, він би спокійно пересидів удома і не боровся зі своєю сутністю. Цікаво, він щось приймав, щоб не коритися перетворенню, до якого його спонукав батько?

На неї поки що ніхто не звертав уваги. Як же вона боялася зустрітися з нареченим і його матір’ю. Ще не зрозуміло, на яких істот вони перетворюються? Тепер зрозуміло, чому вона тікала з цієї «білої та пухнастої» родини, яка прийняла її, мовби рідну. Напевно, побачила, хто вони насправді і вирішила дременути з фальшивим паспортом світ за очі. Чому ж тоді Горіни прийняли її знову, забрали з лікарні, намагаються зам’яти факт втечі, і поводяться з нею так, ніби нічого не сталося? Для чого вона їм потрібна? Вони готують її для чогось важливого?

Раптом перед нею відкрилася картина з минулого. Ось вона тихенько, скрадаючись провулком, тікає з міста. Насправді, вона хотіла повернутися в свій рідний будиночок біля лісопилки, саме в цьому місці вона отримала свою силу, і саме в цих лісових нетрях Рада Шести збирається підняти зі сплячки всесвітнє зло. Ось де знаходиться серцевина всіх нещасть. Насправді дівчина не хотіла говорити про це з Дімою, щоб не наражати його на небезпеку. Вона прагнула отримати всю силу Дівани і вже заручилася допомогою містичних істот з рідного лісу, щоб разом підкорити собі зло і навіки запечатати його під землею. Рада Шести використовує Хазяїна для пошуку нових жертв, тобто людей, що готові заради слави і грошей стати монстрами в людській подобі. Душі цих нещасних віддані в жертву злу, якому все мало й мало, а навколо неї на святкуванні перебувають тільки людські оболонки, підпорядковані тваринним інстинктам.

Смикнула за руку Гліба, проникливо подивилася в його затуманені непрозорими більмами очі, що крутилися в божевільному танку. Її очі зблиснули зеленню, котра змогла проникнути в пітьму лікаря, змусили його прийти до тями. Гліб, отримавши потужний сигнал прокинутися, підсвідомо скрикнув, ніби кинувся від тяжкого сну, раніше затуманений погляд набув чіткості, а тіло перестало здригатися в конвульсіях. Заледве видихнув:

— Ді! Що сталося? Чому ми тут?

— Глібе, пора забирати ноги звідси! — намагалася перекричати верески і крики, — Вечірка перетворилася на збіговисько монстрів!

Лікар затрусив головою, намагаючись остаточно прийти до тями. Висунув голову у щілину і, вражений побаченим, відкотився назад.

— Щось я багато проґавив. Невже я випив щось не те? Я нічого не розумію. Я марю?

— Зараз не час розбиратися в самопочутті. Розповідай, чи є у вас якийсь запасний чорний вихід? Прямо ми не вийдемо. Тим більше, на тебе в будь-який момент може найти затьмарення.

— Я не завдав тобі шкоди? — легенько взяв дівчину за плечі, — Я не вибачу собі, якщо з тобою щось станеться.

— Потім будемо говорити, вибачатися і давати клятви. Зі мною все гаразд. Показуй вихід, — Діана не могла стримувати нервове тремтіння, адже майже прямо перед ними пролетіло щось схоже на шматок м’яса незрозумілого походження.

— Повзи за мною, Ді. Ще з дитинства я проробив дірку в паркані. Якщо вона досі там, ми врятовані.