Глава 32

Надворі швидко сутеніло. Обслуговування побудували за принципом «шведського столу», коли гості самі могли вибрати собі щось смачне з представлених блюд. Вишколені офіціанти снували поміж гостей, пропонуючи різноманітні напої. Антон декілька разів підходив до Діани, ввічливо привітався з Глібом і, впевнившись, що з нею все гаразд, пішов налагоджувати дружні контакти з присутніми. Адже де ще зберуться в одному місці вершки суспільства? Здавалось, він не знає, як йому поводитись в компанії нареченої, тому був вдячний лікарю за нагляд за ще не зовсім здоровою пацієнткою. Віолетта Георгіївна весело проводила час у компанії дружин впливових бізнесменів, і теж була зайнята лише своєю особою.

Гліб приніс з будинку декілька подушок і пледів, щоб вкутати Діану від вечірньої прохолоди. Вона вже перебралась на зручний диванчик і спостерігала за дійством. Нарешті ніч накрила галявину, яку по периметру освітлювали яскраві світильники. Ведучий свята оголосив, що запрошені артисти вже готуюся до виступу, незабутнє дійство незабаром розпочнеться, тому можна вже підходити ближче до сцени і розташовуватись на додатково розставлених кріслах. Раптом на небосхил виплив величезний жовтобокий місяць, осяявши все навколо сріблястим сяйвом, а здалеку почулося вовче виття, яке почула тільки чорнявка. Діані так хотілося подивитися виступ, що вона якось відмовилася від ідеї замкнутися в гостьовій кімнаті подалі від усіх.

— Діано, — заледве розчула, — Ді, що з тобою? — почувся поруч співчутливий голос лікаря.

— Мені надзвичайно весело, — відповіла, відчуваючи, що браслет нагрівається, і від нього розходиться тепло по всьому тілу. Їй стало так спокійно і затишно, вмить забулися всі негаразди і тривоги. Вона швидко піднялася і відкинула в бік плед, — Жарко, лікарю. Ти не замовиш мені щось випити? Так хочу напитися крижаної води!

Гліб обережно взяв її зап’ясток у руки, провіряючи пульс:

— Ді, в тебе жар, і прискорене серцебиття. Почуй мене! Зараз я допоможу тобі добратися до гостьової кімнати, де ти вип’єш ліки, а потім поспиш. Я можу почергувати біля твого ліжка.

— Облиш, Глібе. Поки не подивлюся виставу, нікуди не піду, — блиснула на чоловіка медовими очима, в яких з’явився невідомо звідки яскраво-зелений колір, — Не збираюся зараз перетворюватися, тільки не перед поважними гостями. Мені розповідали, що буде грандіозне дійство, і я не хочу його пропустити.

Зі словами, повними рішучості, звільнила руку і направилась до сцени, накручуючи на пальці довгі чорні локони, які миттєво набули мідного відтінку. Вона почувала себе набагато краще,і не розуміла, чому Гліб не хоче веселитися і прагне її ізолювати в якійсь кімнаті.

Лікар намагався спинити дівчину, спочатку тихенько, а потім все голосніше прохав її зупинитися і послухати його, адже бачив, що з нею щось коїться. Мабуть, на неї почала впливати магічна сила повного місяця. Гліб бачив, що вона не реагує на його слова, мовби якась сила змушує Діану прямувати в сторону сцени. На мить він розгубився, закляк на місці, і обдумував подальші дії. Як поведе себе Діана далі? Він навіть не уявляв, тому дуже хвилювався, і попрямував за нею гарячково шукаючи вихід з положення.  

Ну не міг же він перед батьками і гостями вхопити чужу наречену на плечі і віднести в будинок. Вирішивши, що нічого поганого дівчина не робить, просто ішов за нею, роззираючись по сторонах. Спочатку з’явилась думка повідомити Дмитра, але він швидко відкинув цю ідею. Що він скаже програмісту? Що Діана його не послухалася, і щось із нею коїться. Поспілкувавшись із Дмитром він зрозумів, що той не залишить дівчину без нагляду, і просто припреться на вечірку. Однак його все одно не пустить охорона, буде скандал, і невідомо ще з якими наслідками. Та ще й вислухає від Дмитра багато «компліментів» на свою адресу, що не зміг нічого зробити.

Гліб зітхнув, і вирішив послідкувати, що буде далі. Можливо, все минеться, і нічого страшного не трапиться. Подивиться Діана виставу, і поїде зі своїм Горіним додому. Ще заздалегідь лікар вирішив прихопити із собою невелику сумочку з медикаментами в разі екстреного випадку. Там також чекав наповнений снодійним шприц, який можна використати для втихомирення Діани і як зброю проти нападників. Ось так, в гірких роздумах, він і дійшов до сцени і став позаду дівчини.

Раптом все світло, як за командою, згасло, і галявину по периметру осяяли смолоскипи, які розгоралися, тріщали, розсипаючи навсібіч іскри. Хоча і без того було світло через повновидий місяць, який осяював все навколо, ніби вдень. Живий вогонь смолоскипів додавав таємничості, розкидаючи навсібіч химерні тіні, мовби надавав якогось ритуального значення незрозумілому дійству.

На підсвічену додатковими смолоскипами сцену вибігли стрункі дівчата в довгих зеленаво-фіолетових сукнях. Під звуки сопілки актора, перевдягнутого в цапа, вони кинулися танцювати, взявшись за руки. Здавалося, їхні босі ніжки не торкаються сцени, що раптом покрилася м’яким покровом трави. То одна, то інша дівчина високо підстрибувала, тягнучи за собою інших, поки їхній дружній хоровод не здійнявся вгору в повітря. А навколо хороводу раптом закружляли квіти, огортаючи дівчат пелюстками.

Діана зупинилася в зачудуванні перед сценою: невже ніде не видно канатів, якими юнок підняли в повітря? Це все виглядало настільки реалістично, що дівчина готова була повірити в містику. Та красуні підіймалися все вище, танок ставав все запальнішим, квітковий вихор все сильнішав, поки весь хоровод не зник десь угорі. Сопілкар, весело бекнувши, поклонився глядачам, і подибуляв на тоненьких ніжках у пітьму.

Не встигли стихнути захоплені аплодисменти, як високо в небі черкнув вогняний хвіст. Гості ще більше почали захоплено кричати: "Перелесник!" Чорнявка подумала, що запрошені помиляються або перепили коктейлів, а в небі просто спалахнув особливо яскравий метеорит. Однак раптом метеорит крутнувся на місці, розвернувшись на сто вісімдесят градусів, і полетів у зворотному напрямку. Що тільки у нічному небі не виробляло це оптичне диво! Шалений вогонь посеред нічного неба крутився вихорами, розсипався іскрами, вибухав вогняними квітами. Дивно, та це був якийсь дивний феєрверк — звуків пострілів та вибухів взагалі не чутно. Та й взагалі, по небосхилу вихилявся в різні боки вогняний змій, від якого і розходились яскраві візерунки у вигляді зірок, квітів, птахів та риб. Вогняні картини спалахували і згасали, даючи новий привід глядачам захоплено охкати.