Глава 28

Віолетта Георгіївна ще спала, коли Діана зібралася у місто. Дівчина так і планувала, адже знала, що господарка будинку навряд чи буде зранку кудись поспішати. Діана вирішила нікому ні про що не звітувати, свою ранкову поїздку піднести, як мимолітне бажання прогулятися. Вона тільки сказала Лізі, що їде вибрати собі святкову сукню, а потім навідається у власний магазинчик. Молодій покоївці теж хотілося поїхати з Діаною та, на жаль, вона не могла просто так відлучитися з роботи, а чорнявці аж ніяк не потрібні були свідки. Викликавши таксі, Діана бадьоро пройшлася доріжкою до воріт. Вона б могла скористатися послугами автомобіля родини, але для цього, мабуть, потрібно було повідомляти про це нареченому чи Віолетті Георгіївні. Проте так не хотілося, щоб водій відзвітував Антону про її пересування.

Ще звечора Віолетта Георгіївна надала дівчині адреси модних магазинів, де їхня родина є постійними клієнтами. І, звичайно, подарувала картку, щоб розплатитися за покупки. Мовляв, її передав Антон, бо поки що сам настільки зайнятий на роботі, що й вгору глянути ніколи. Хоч і не хотілося скористатися карткою нареченого, та що ж поробиш — майбутня свекруха поглянула таким поглядом, що дівчина вирішила за краще скористатися пропозицією.

Забігла в магазин і, не довго думаючи, придбала собі легку шифонову коктейльну сукню червоного кольору до колін. Подібний крій не сковував рухів, тим більше, модель була без рукавів і з круглим вирізом горловини. До сукні підібрала червоні черевички на підборах, які порекомендували дуже люб’язні продавчині. Вони дізналися, яка клієнтка до них завітала, тому пропонували найдорожчі товари, розхвалюючи їх ексклюзивність. Діана хотіла придбати взуття на простому ходу, віддаючи перевагу зручності, та на офіційний захід належало ходити тільки у відповідному взутті. Здвигнула плечима, але правила є правила, тому зараз не час показувати своє «я».

Для завершення образу придивилася до зручної червоної сумочки на довгому ланцюжку, саме у неї помістилося б усе необхідне на суботній вечір. Покрутилася перед високим дзеркалом у новому вбранні, і залишилася повністю собою задоволена. Чим не спадкоємиця древньої сили? Хоча бігати за монстрами (особливо, як побачила у Діми на телефоні жахливу гарпію) на каблуках буде зовсім не зручно.

«Але, при нагоді, каблучки можуть стати грізною зброєю, і я зможу ними когось заколоти», – зітхнула, намагаючись хоч якось утішити себе. Основним завданням на вечір було не видати свою сутність і стати частиною аристократичного суспільства і, як пощастить, дізнатися щось важливе.

Окрилена покупкою вибігла з модного бутіка, щоб завітати у свій магазинчик. Штовхнула від себе прозорі двері, і ахнула від здивування — вона опинилась у справжній оранжереї, королівстві квітучих і листяних рослин. Не дарма магазин називався «Квітковий рай», це дійсно нагадувало шматочок втраченої божественної краси, острівець миру і спокою.

Назустріч випурхнули дві дівчини, які щиро раділи зустрічі і стали обіймати її, розпитувати про справи, навперебій щебетати, як скучили за нею. Прикро, що Діана їх не пам’ятала і не знала, що їм відомо про неї. От це вона зараз і спробує з'ясувати. З милою посмішкою поглянула на бейджики, і привіталася: — Вітаю, Юлечко! — до руденької. — Привіт, Дашуню, — до білявки з товстою косою.

Дівчатка відразу організували столик із кавою і найсмачнішими у місті тістечками. Через декілька безтурботних хвилин працівниці запевняли Діану, що дуже скучили за нею, неабияк турбувалися і неодноразово телефонували як їй, так і пану Горіну. Антон відповів, що наречена перед весіллям поїхала за кордон замовити сукню у французьких модельєрів, щоб бути на весіллі, ніби на картинці глянцевих журналів. Аякже, така поважна людина, як Антон Горін, прагне, щоб його наречена виглядала якнайкраще, щоб засліплювала присутніх своєю красою.

Так, пані Діана й без цього дуже гарна, проте ж її наречений планує в наступному році балотуватися у депутати, тому репутація — понад усе. Діана, ніби між іншим, почала задавати незначні запитання – чи помічали дівчата щось дивне два тижні назад, якраз перед її поїздкою? Та нічого такого працівниці не помітили. Хіба що пані виглядала знервованою та забрала всю готівку за тиждень із каси. І, до речі, хазяйка так поспішала, що забула свій ноутбук, який рідко залишала без нагляду. Так, зараз вони віддадуть його Діані з превеликим задоволенням.

***

Наговорившись із щебетушками, Діана зрозуміла, що Горін не хотів розголосу, пов’язаного з втечею нареченої, тому придумав подібну брехню. Навіть якби вона загинула, пустив би чутки, напевно, що вона вирішила взяти відпустку і відпочити біля океану. А після виборів тихенько оголосив би про скасування заручин або ще щось вигадав. Діана вирішила й собі нічого не розповідати продавчиням. Горін і може бути пов’язаний з нападом, і ні. Нічого конкретнішого Діана не з’ясувала. Хоча в нього мільйон можливостей покінчити з нею у своєму маєтку. Антон — темна конячка, і належало розгадати його таємниці.

Дивно, що після її повернення з лікарні тільки раз вдалося викликати його на розмову, більше їхні шляхи не перетиналися. Всі побажання приємного перебування у маєтку і здоров’я надсилав есемесками, як англійський джентльмен. Намагалася зателефонувати йому, як на мобільний, так і в офіс. Однак мобільний часто перебував поза мережею, а в офісі холодно-крижана секретарка висловлювала глибокий жаль через важливу нараду, коли її безпосередній начальник аж ніяк не може переговорити з нареченою.

Якось непомітно час повільно наблизився до другої години по обіді. Сонце золотило верхівки дерев, коли дівчина направилась до кав’ярні, де на неї вже чекав знайомий лікар Гліб. Чоловік піднявся їй назустріч, відсунув стільця, допомагаючи сісти.

— Привіт, Діано! Як лікар запитаю – як самопочуття після таких травм? Нічого не хвилює?

— Дякую, все гаразд. Не можу повірити, що недавно отримала тяжкі травми, і ти двічі рятував мені життя. Навіть шрамів не залишилося. Не доведеться робити пластику, — мило посміхнулася, — Як результати досліджень? Вже готові?