Глава 23

— Ми познайомилися з тобою ще на першому курсі. Була якась вечірка, мовбито присвячена Хелоуіну. Ти сиділа осторонь із порожньою склянкою, а я теж самотньо примостився в куточку з телефоном. Побачив, що ти сумуєш, і вирішив пригостити тебе коктейлем. Я сказав собі, що це шанс познайомитися з гарною дівчиною. Я взяв два коктейлі і підсів до тебе. Але ти продовжувала роззиратися по сторонах широко розплющеними очима, ніби щось тебе здивувало чи налякало. Ти не звернула на мене уваги і уважно розглядала оточуючих. Раптом ти повернулася до мене, і прошепотіла: «невже ти цього не бачиш» і потягла мене за руку надвір.

Попрохала, щоб я зняв на телефон те, що буде зараз відбуватися, і щоб підтвердив, що ти не збожеволіла. Я здивувався такому проханню та все ж не міг відмовити, тому мовчки навів на тебе камеру і почав зйомку. Ти заплющила очі, і вмить твоє чорне волосся набуло рудого відтінку, одяг змінився, став мовби у валькірії з фільму, а в руках з’явився лук зі стрілами. Я не міг собі повірити, камера дрижала в руках, та я продовжував знімати. Ти простягнула руку, і на неї сів сокіл, а потім до тебе прибігли два величезні білі вовки. Я хотів чкурнути від побаченого, та не міг зрушити з місця. Потім ти відкрила очі, і цілком адекватно погукала мене за собою, прохаючи не лякатися пухнастиків. Переборюючи страх, я на дерев'яних ногах пішов за тобою. Однак те, що я побачив за нічним клубом, шокувало мене ще більше.

Прогорнувши галерею хлопець вказав на одну істоту:

— Ось що я побачив. Це була гарпія.

На фото застигло чудовисько з жіночою головою і грудьми, вкрите пір’ям. Замість ніг у неї були пташині ноги з довгими кігтями, а за спиною чорні крила. Рот був відкритий у крикові, показуючи гострі зуби, з яких капала слина.

— Нічого собі! Я не можу в це повірити! — відсахнулася Діана.

— У той момент я теж подумав, що дах починає потроху від’їжджати, але залишилися фото і відео. Хоча спершу подумав, що в коктейлі хтось насипав якоїсь гидоти, і в мене просто галюцинація. Ти ж навпаки, тоді нічого не злякалася, і витягнувши з піхов кинджал, кинулася в бій. Гарпія заледве не поласувала двома твоїми одногрупницями, які перелякано тиснулися в куточку. Отже, вони також її побачили. Щоправда, пізніше вони, як і я, все спихнули на коктейлі. Я намагався вивести з поля бою отетерілих дівчат, поки ти шалено билася з гарпією. Братики-вовчики теж не відставали і добряче нам’яли боки нахабному монстру. Я дуже хотів тобі допомогти, та величезні крила чудовиська збивали мене. Ти разом з пухнастиками перемогла і у світі на одного монстра стало менше.

У кімнаті запанувала тиша, тільки чути було клацання настінного годинника. Нарешті Діана отямилась від першого шоку та замотала головою з сторони в сторону:

— Я не розумію. Хіба це можу бути я? А мої дивні сни? Саме в них я перетворююсь на мисливицю у дивному одязі, а потім я подивилася відео на флешці. Хто це? Це ж не може бути правдою?

— Може. Незабаром ти згадаєш. Бачу, ти вже знайшла свій щоденник. Раджу прочитати кілька сторінок, щоб щось пригадати. Ти можеш перетворюватися на древню богиню, силу якої ти випадково успадкувала, за своїм бажанням. Як ти це робиш, я не знаю. Ти й так дуже сильна, а з кожним повним місяцем все більше сильнішаєш. Старовинні браслети – ніби аксесуар, але саме з ними ти стаєш найсильнішою, і отримуєш силу древнього роду. Ти багато разів наражала себе на небезпеку, а я намагався тобі допомогти, відслідковував твоє пересування. Ми вирішили встановити датчики руху, щоб я завжди міг тебе знайти і виручити з біди. Ти була в нашому дуеті головною скрипкою, сильною і розумною, а я завжди прикривав тебе, адже маю зв’язки у поліції та безліч друзів-хакерів. Якщо звичайних злочинців ми передавали поліції просто на місці злочину, то жахливих монстрів доводилось знищувати.

— Якась містика! — вихопилось у дівчини, — І якщо я захочу перетворитись у мисливицю, мені достатньо забажати?

— Так. Тільки тоді чекай навали потойбічних істот, які останнім часом готові розірвати тебе на шмаття. Цим ти ніби відчиняєш ворота в потойбічний світ, і з твоїм перетворенням у ці ворота можуть проникнути якісь жахливі істоти. Ти починаєш їх відчувати і кидаєшся допомагати людині, яка втрапила в біду. Згодом ми вийшли на якусь містичну організацію, якийсь таємний орден монстрів, де заправляє так званий Хазяїн. Принаймні, так його називали його слуги. Ти готова повернутися і протистояти монстрам?

— Та якось не хочеться. Дімо, а що ти знаєш про мого нареченого? Він знає про мою приховану силу?

— У тому то й справа. Ти спеціально відправилась у пащу до тигра, бо підозрювала, що Антон якраз і є тим загадковим Хазяїном. Проникнути в будинок Горіних та втертися йому в довіру – це була твоя таємна операція. Хоча я тебе неодноразово відмовляв, бо це дуже небезпечно. Ми часто з цього приводу сварилися, та врешті-решт я здався. Точніше, ти перестала мене слухати і зробила по-своєму. І ось результат.

Дівчина зблідла і відсахнулася:

— І він може покінчити зі мною в будь-який момент?

— Ми так нічого конкретного і не з’ясували, тому він може виявитися просто бізнесменом, який опинився поруч з тобою по доброті душевній. Ось так. Ніхто ж точно не знає, і ти поки що не можеш пригадати, чи дізналася що-небудь перебуваючи поряд з ним. Ти ж чомусь вирішила втекти від нього, і навіть мені нічого не сказала. А чому?

— Якби ж я знала …

— Єдине, що зараз попрошу – не висовуйся і не геройствуй поки не повернеться пам’ять. Ти не в змозі зараз продовжувати боротьбу, якщо все забула. І ще. Я знаю, що ти провела в лікарні близько двох тижнів. Не зголошуйся пройти додаткове обстеження, бо лікарі точно зацікавляться тобою, а наші вороги тільки й чекають, щоб вирахувати тебе.

— Що небезпечного в тому, щоб пройти обстеження та здати аналізи? — зашарілася чорнявка.

— А справа в тому, що в тебе дуже швидка регенерація. Як тільки ти почала приймати у себе древню силу мисливиці, то всі травми і переломи на тобі почали зростатися дуже швидко, не залишаючи по собі навіть шрамів.