Глава 19

На диво, дівчині вдалося відразу заснути, щойно голова торкнулася подушки. Змучений мозок нарешті увімкнув потрібну кнопку, і Діана провалилася в глибокий сон. Вона встигла сховати під ту ж половицю телефон та флешку, залишивши у шафі тільки ті матеріали, які надав їй наречений. Чомусь вона не могла довіряти Горіну, хоча він відносився до неї з розумінням, не дуже контролював її, і не намагався зламати її волю. Чи, можливо, ця поведінка була частиною якоїсь гри, і незабаром він покаже справжнє обличчя? Про це Діана вирішила подумати завтра, а зараз вона просто провалилася у бажаний світ забуття…

Вранці дівчина прокинулась від сонячного проміння, яке пробивалося крізь відчинене вікно. Вранішній легенький вітерець приносив приємну прохолоду, налаштовував організм на працю. На мить вона розслабилась, і подумала, що вчорашній день, та й попередні були якимось непорозумінням, чиїмось злим жартом. Подивившись по сторонах, помітила, що сокіл зник, схоже, виконав свою нічну місію з охорони господарки, та полетів у справах.

«Так. Нічого розлежуватися», – промовила сама до себе, – «У тебе також чимало справ». Вона швидко зірвалася з ліжка і підбігла до шафи – усі матеріали з фотографіями страшної розправи над її рідними залишились на місці. Отже, вночі ніхто не прошмигнув повз сокола. Дівчина глибоко зітхнула, і вирішила діяти. По-перше, слід знайти в будинку комп’ютер і подивитися матеріали на флешці. Там повинно бути багато цікавого. Не даремно ж вона залишила її в Дмитра, мовби боялася, щоб її тут не знайшли. Дівчина збігла сходами вниз, встигнувши витягнути флешку зі сховку. На брюнетку вже чекала покоївка:

— Пані Діано, доброго ранку! – безтурботно привіталася, ніби побачила добру подругу, – На котру годину вам накривати сніданок? Чи може вам принести тацю з їжею у кімнату?

— Лізо, доброго ранку. Можете показати мені, де знаходиться комп’ютер? А потім уже поговоримо про каву, — намагалася бути люб’язною.

У цьому чужому для неї будинку, потрібно знайти союзників. Служниці можуть дуже багато знати про її колишнє життя. Можливо, з кимось із них вона раніше потоваришувала, адже не вірила, що стала пихатою, і відносилася до прислуги, як до меблів. Було б непогано дізнатися більше. А Ліза може їй в цьому допомогти.

Молоденька служниця кивнула і відвела Діану у невеличкий кімнату, де й знаходився комп’ютер.

— Дуже дякую, Лізо. Ви мене дуже виручили. Я, напевно, раніше знала, де і що тут знаходиться, але ж якби не втрата пам’яті. До речі, де зараз господар і його матуся?

— Пані, називайте мене на «ти», мені незручно. Вони ще зранку поїхали у місто. Пан Горін виїхав рано-вранці і, ймовірно, допізна затримається на роботі, а господиня, напевно, відправилась або по магазинах, або в салони краси. Вони мені не доповідають, – служниця зашарілась, мовби бовкнула щось зайве.

— Гаразд, давай перейдемо на «ти». Мені також незручно це чути. А зараз можеш бути вільна. Я зійду в їдальню трохи пізніше, – Діана намагалася бути милою та щирою, тому подарувала служниці привітну посмішку.

Щойно за Лізою зачинилися двері, швидко вткнула флешку у комп’ютер. Діана дуже хвилювалася і, водночас, боялася того, що знаходилося на флешці. Шалено калатало серце, губи пересохли, але цікавість перемогла. І ось, перед Діаною на моніторі, відкрилися папки зі світлинами та відео.

Вона вирішила почати з відео, адже фото можуть бути постановочними, і ні в чому не допоможуть. Нічого, вона потім їх швидко прогортає. Тому запустила перше відео. Через секунду на екрані з’явилась дівчина у костюмі мисливиці, яка розслаблено стояла перед великим гуртом чоловіків кримінального виду, які щось завантажували у великі фури. Схоже, це був якийсь величезний склад. Картинка слідувала за поглядом дівчини, отже прихована камера була розташована десь на голові, можливо, в обручі.

Діана, та що перед монітором, з жахом упізнала себе, але більш упевнену в собі, готову кинутися в бій. Вона зовсім не була схожа на себе теперішню – перелякану та розгублену. Ця войовнича іпостась голосно крикнула, привертаючи увагу, потім кинула якусь кульку, і декілька ящиків запалали. Всі чоловіки, як за командою, почали наближатися, витягуючи зброю. Вони розуміли, що одна дівчина не могла напасти на склад, тому готувалися дати відсіч таким же головорізам, як і вони. Бандити оточували і викрикували погрози. Якась мить – і на злочинців налетів сокіл, а два величезні білі вовки з гарчанням кинулися з двох сторін. Діана ж якимось дивним чином підскочила, перекотилася через себе і знешкодила відразу двох чоловіків, вивернувши їм руки і завдавши болючих ударів. Ці вже не скоро піднімуться. Проте біля неї опинилися троє з великими ножами. Ще мить – і ці троє бандитів лежать на підлозі, корчачись від болю.

Вцілілі зловмисники почали стріляти, однак жодна куля не пошкодила дівчину та її помічників. Мисливиця наскільки швидко пересувалась, що неможливо було відслідкувати її місце перебування. Вона була мовби в декількох місцях одночасно, тільки чорні коси з мідним відливом підлітали в повітрі. Один із чоловіків кинувся навтьоки, на що вона витягнула стрілу і випустила з лука. Стріла вп’ялася прямісінько перед злочинцем, ніби попереджаючи – тікати немає сенсу.

Потім дівчина нахилилася до правої руки і щось прошепотіла (напевно, браслет слугує ще й переговорним пристроєм). Мисливиця залишилася біля бандитів до тих пір, поки темінь не розрізали сирени патрульних машин та мікроавтобуса з групою захоплення. Як тільки наряд поліції вистрибнув з авто і побіг в бік стрілянини, Діана різко підстрибнула, ухопилась за найвищу дерев’яну балку, підтягнулась, розхиталась, і вистрибнула у вікно. Ще одна миттєвість – і вона, зробивши карколомне сальто, приземлилась на тому кінці вулиці, випрямилась і з неймовірною швидкістю побігла геть. Поліціанти щось кричали навздогін, одні з них залишились біля затриманих, інші — вскочили в патрульний автомобіль і помчали за нею. Та шукай вітру в полі! Таємнича месниця була вже далеко, вовки та сокіл також зникли. Діана про себе всміхнулася. Адже така відважна дівчина викликала неймовірне захоплення.