Глава 11

Лікар розпрощався з родичами потерпілої, вкотре запевнивши, що цю ніч їй краще побути в лікарні під його пильним наглядом. Хоча і довелося добряче попотіти, витримуючи шалений натиск не так нареченого, як його мами. Але все обійшлося. Зі щирою посмішкою на обличчі він випроводив їх з кабінету, обіцяючи, що завтра вони зможуть забрати свою наречену, і до весілля вона зможе танцювати.

Принагідно дав зрозуміти оперу, що його присутність тут не бажана, тому краще йти працювати та ловити злочинців. А коли той зможе поговорити з потерпілою, йому повідомлять. Ніби ненароком, так, між іншим, нагадав, що у разі будь-якого тиску на дівчину, капітан в першу чергу розмовлятиме з її майбутнім чоловіком. Середа все зрозумів, особливо коли побачив, з ким буде мати справу, тому відсалютував, і пішов із лікарні. Горін обіцяв зателефонувати поліцейському керівництву і владнати всі питання.

Чому Гліб не дозволив рідні навіть побачитися з дівчиною? Навіщо переніс зустріч на добу? Це рішення прийшло миттєво, ніби хтось смикнув за невидиму ниточку, і запевнив, що постраждалій зараз це не потрібно.

Гліб повернувся в кабінет та попрохав у секретарки кави. Потім утомлено відкинувся в кріслі, у задумі заплющив очі. Розмова з так званими родичами дівчини не виходила з голови. В’їлася, ніби набридлива шавка в холошу штанів, і не хоче відпускати. Щось було не так в цій історії, неправильно, не типово для нормальної родини. Якщо цей Горін такий заможний, то чому він не шукав свою наречену? Чи шукав, проте не придумав обдзвонити лікарні? Навіть не повідомив в поліцію справжнє ім’я зниклої. Вважав, що сам швидше знайде, чи щось приховував? Маючи вдосталь грошей, міг найняти детектива, і перевернути місто з ніг на голову в пошуках коханої.

Так чому ж тоді тікала Діана? Фальшиві документи, тим більше високоякісні, швидко не дістанеш. Тобто, дівчина ретельно готувалась і запланувала втечу. Від кого ж, чи від чого вона тікала? Від владного чоловіка, чи від дволикої свекрухи? Адже він ні на мить не повірив у щирість слів багатої жінки, навіть приправлених сльозами. Тоді, хто ж злочинець? Підлеглий Горіна, який ішов по сліду, і просто не розрахував силу? Так він хотів її вбити чи просто повернути додому? Чи може нападник не має ніякого відношення до Антона? Простий збіг, і не варто пов’язувати ці події? І де лікар міг бачити цього Горіна, адже його обличчя виглядало таким знайомим? Більше запитань, ніж відповідей. Хоча він і запевнив, що потерпілу не можна турбувати, та Горіни не ті люди, і не будуть чекати, допоки лікар дасть згоду.

Гліб вирішив повернутися до палати потерпілої Аліни, тобто, Діани Мірошниченко. Хвильку постояв під палатою, збираючись із думками, як краще повернути розмову. Він відчував, що діалог буде не з приємних, і нові подробиці можуть негативно вплинути на її здоров’я. Він примостився на стільці біля ліжка, довірливо подивився в очі, намагаючись угледіти будь-які зміни поведінки.

— Привіт, тільки не хвилюйся, — попрохав чоловік, – Є важлива розмова.

— Обіцяю, все буде добре, – дівчина намагалася навіть посміхнутися. Хоча усмішка вийшла якоюсь кволою і болісною. Брюнетка виглядала вже краще, тільки чорні тіні під очима нагадували про пережите, – Я вже звикла до будь-яких новин, тому спробую нічому не дивуватись. І не втрачати свідомість.

— Ну тоді почнемо. По-перше, я ретельно вивчив твої аналізи і результати рентгену. На диво, кістки зрослися, тканини відновилися, а біль у животі і стегні теж скоро мине. У це важко повірити, але це так. Як лікар із великим досвідом, скажу, що подібного ніколи не зустрічав. Навіть не читав про таке. Можеш потроху вчитися ходити, а вже скоро будеш бігати. Якби ти залишалася більше часу у лікарні, то я на твоїй історії хвороби захистив би дисертацію. Дуже швидка регенерація клітин організму, ніби травми отримані не один місяць тому. Хотілося б детальніше вивчити, що призводить до такого феноменального ефекту, — було видно, що лікарю не скільки хочеться написати наукову роботу, як довше перебувати поруч із загадковою дівчиною.

— Так! Хоч щось приємне, дякую лікарю. А по-друге? – очі зблиснули від здивування, змішаного з цікавістю. Здавалось, вона зараз зірветься і побіжить.

Глібу неприємно було згадувати про відвідини її нареченого і майбутньої свекрухи. Він і сам підпав під чари дивної красуні, але ж, робити нічого, доведеться їй повідомити. Можливо, ця інформація чимось допоможе в майбутньому. Одне тільки ятрило душу лікаря – чому вона побігла в ніч із підробленими документами від такої заможної сім’ї? Що ж насправді сталося? Чи безпечно їй повертатися назад?

— Я дізнався твоє справжнє ім'я. Ти ніяка не Аліна Поліщук.

Брюнетка притихла, проте реагувала без ніяких нервових спалахів.

— Так? Ну звісно ж, у мене інше ім’я. Хто б додумався робити фальшиві документи на справжнє ім’я? Як же мене звати? І хто я?

— Діана Мірошниченко, – він тримав її руку, слідкуючи за пульсом. Дівчина нормально зреагувала, ніби чекала подібних новин. Це ім’я не дало ніякого ефекту, та лікар не дуже й сподівався.

— Гарне ім'я, чи не так? – вона намагалася жартувати. Напевно, зараз лікар хвилювався більше, ніж вона.

Раптом вона підвелася з ліжка, і різко встала на ноги, намагаючись зробити бодай крок. Похитнувшись, заледве не впала. У свої ніжні обійми її підхопив лікар, який хоч і не чекав подібного від дівчини, проте швидко зреагував, та допоміг сісти на ліжку. Вже майже нічого не боліло, тільки сині, ніби волошки, очі Гліба пронизували наскрізь.

— Лікарю, Глібе… Я готова дізнатися все. Хоча все одно нічого не пам’ятаю.

— Я щойно говорив із твоєю майбутньою родиною. Чоловіком та свекрухою. На словах вони дуже за тебе переживають, і готові забрати додому. І, звісно, капітан Середа знову намагався з тобою поговорити. Але я їх умовив, що тебе ще рано кудись забирати. Принаймні, до завтра. А тепер про те, що сталося. Ти втекла з будинку свого нареченого трохи більше двох тижнів тому з фальшивими документами. Незадовго до весілля. Як тобі такий поворот?