Пролог

Звуки мегаполісу ледь чутним шумом вплітались у мертву тишу безлюдного провулку. Тьмяні ліхтарі утворювали химерні тіні, а промені місячного світла допомагали малювати мерехтливі малюнки на стінах та бруківці. Навкруг нікого, ніби цей острівець тиші та спокою знаходився не біля центру великого міста, а на околиці провінційного селища, де з настанням сутінок мешканці замикають домівки на міцні засуви.

Здавалося, сюди не забрідали вуличні коти та собаки, не влаштовували розбірки безхатьки в боротьбі за шматок їжі. Навколо не було жодної живої душі, крім закривавленої фігури на темному асфальті. Гарна колись дівчина нерухомо лежала на бруківці. Можна було б подумати, що вона позує для обкладинки якоїсь містичної історії, настільки прекрасною в своїй потойбічності та моторошності створювалася картина. 

Темне волосся незнайомки мінливим каскадом розсипалось по землі, оголюючи променям ліхтарів білосніжну шкіру лебединої шиї. Від рваної рани на скроні химерними візерунками розповзались рівчаки крові. Живіт і стегно також перетворилися на джерела, з яких повільно витікало життя. Біля постраждалої утворилася червона калюжа, яка поступово збільшувалася, темнішала, змішуючись із пилом бруківки.

Дихання, легке, поверхневе, невагомою хмаринкою зривалось з її пухких рожевих вуст. Жертва ще була жива, проте дихання було поривчатим, важким, кожний подих приносив ще більший біль, зменшуючи і так невеликі шанси на порятунок. Тільки диво могло зараз врятувати її життя. Тільки стороння кваліфікована допомога змогла б зупинити кров та зцілити рани. Напевно, злочинець не до кінця зробив свою чорну справу, чи просто понадіявся, що дівчина вже мертва.

Однак ніхто у провулку не з'являвся, ніхто навіть і не помітив, що деякий час тому, в цьому темному місці вчинено страшний злочин. Тому нізвідки чекати допомоги. Потерпіла не могла навіть ворухнутися, лише слабке дихання, що переходило в болісний стогін, підтверджувало, що життя ще не покинуло молоде тіло. Дівчині й так заледве вдалось оминути смерть. Вона, як могла, відбивалася від нападника, чи нападників (точно вона сказати не змогла б), проте сили були нерівні. Не факт, що леді удача зможе, та чи й захоче знову посміхнутись. Скільки ж можна випробовувати долю?

Раптом у провулок, весело сміючись, забігли двоє молодих людей. Закохана пара поспішала усамітнитись, шукала затишного безлюдного місця, щоб міцно обійнятися та сплести вуста у солодкому поцілунку. Вони були повністю поглинуті один одним, але якимось дивом помітили тіло, що лежало на бруківці. Несамовитий вереск розірвав тишу, змусив небайдужих перехожих кинутися на допомогу. Хтось швидко набирав номери відповідних служб, і всі сподівалися, що потерпілу ще можна врятувати. Незнайомій дівчині, яка разом зі своїм хлопцем випадково опинилася в провулку, ще довго снитимуться кошмари, пов’язані з цим вечором. Однак для постраждалої з’явився шанс вижити і знайти злочинця, який намагався відібрати у неї найдорожче — життя.

Швидка допомога приїхала через декілька хвилин. Медики встигли перекласти дівчину на ноші та обережно завантажили у машину. Під звуки сирен карета швидкої на повній швидкості помчала до лікарні. Красуні вдруге за сьогоднішній день сприяв успіх.