18 Розділ

Він стояв посеред крихітної каюти, заваленої гаджетами та старим спорядженням. Світло було приглушене, і в напівтемряві його постать здавалася ще масивнішою. Капітан зиркнув на мене — роздратування в його очах ще не згасло, але коли він побачив, що це я, а не Кіпс із черговою порцією знущань, він трохи розслабив плечі.

— Кіпс тебе прислав? — похмуро запитав він, переводячи погляд на планшет, наче там були відповіді.

Я зробила крок всередину, відчуваючи, як двері за моєю спиною зачинилися.

— Він сказав, що в нас є дві години. І що мені треба запропонувати тобі свою руку.

Кара завмер.

— Що б це не означало… — додала я.

Його погляд упав на мої пальці, а потім він повільно перевів його на моє обличчя. Вираз його фізіономії став настільки дивним, ніби він щось проковтнув і тепер не знав: виплюнути це чи спробувати перетравити.

— Він... не те мав на увазі, — промовив він низьким голосом. — Розумієш, на планеті гігантес єдине слово, яке має значення, це слово сказане жінкою.

— І в чому проблема? — запитала я, так і не наважившись пройти далі. — Кара, ми за крок від того, щоб зникнути в галактичній прірві. Тут немає місця для гордості.

— Знаю, — він важко зітхнув і нарешті відклав планшет, наче той важив цілу тонну. — А ще знаю... що Кіпс уже ввів потрібні координати. Ми вже тримаємо курс на Теру, планету гігантес. Іриско, я справді не хотів тебе в це вплутувати.

Було дивно чути, як він мене називає. Його голос пом'якшав, і на мить мені здалося, ніби на губах з'явився ледь відчутний солодкий присмак, наче від справжньої карамелі. Дивно. Не може ж такого бути насправді, мабуть, це якісь побічні ефекти медкапсули. Аромат навколо й справді став солодкуватим.

— Каро, всі ваші проблеми тепер і мої проблеми, — я нарешті зробила крок вперед, намагаючись зазирнути йому в очі. — Тож уже пізно щось міняти. Ми — одна команда, чи не так, хоча б поки наші шляхи не розійдуться?

— Ти повинна розуміти, — він серйозно подивився на мене, і в його погляді промайнула тривога. — Якщо щось піде не так, до твого списку ворогів додасться ще один. І це буде не просто контрабандист, а королева цілої планети. Розумієш? А ще... тобі доведеться збрехати. Сказати, що ти моя дівчина, бо всім відомо, родичок я не маю. Вони тебе приймуть за страшу, такі в них традиції. Ну, ти, звісно, могла б сказати, що ти дівчина Кіпса, але це виглядало б занадто дивно, якби ти зустрічалася з лисом-переростком. А ще…

— Ще зазіхання королеви на твою чоловічу свободу. Тому, якщо це допоможе, звісно я погоджусь на це, — підхопила я з легкою посмішкою. — Не хвилюйся, ми зробимо все, що потрібно, щоб отримати деталі й відремонтувати зореліт. Я зіграю свою роль.

— Дякую, Іриско, — він вимовив це так щиро, що я відчула, як щоки починають пекти.

Я вже збиралася йти, рука вже торкнулася сенсора дверей, але цікавість виявилася сильнішою. Я обернулася.

— Все ж таки, скажи мені... Якщо ти не планував зустрічатися з королевою гігантес і в тебе до неї нічого немає, то навіщо ти взагалі їй щось обіцяв? Навіщо було давати надію?

Кара застиг. Він провів рукою по обличчю, наче намагаючись стерти той спогад, і видав якийсь невизначений звук — щось середнє між стогоном і гарчанням.

— Це тобі так Кіпс сказав? — вишкірився він, і в його очах спалахнули іскри справжнього обурення. — Та він сам перший підштовхував мене «заради успіху нашої справи» відповідати на її знаки уваги! Я й думати про неї не міг, це взагалі було б дивно. Та ти сама побачиш, що вони зі своїми чоловіками зробили... Хто таке життя обере з власної волі? Хіба що самогубця.

— Хм, зрозуміло. Просто цікаво було, — я ледь стримувала усмішку, спостерігаючи за його реакцією. — Я ж не засуджую. Може, вона якраз у твоєму смаку? Ну, знаєш, велична, могутня...

— Ні, звісно! — майже вигукнув Кара.

Всі емоції зараз були в нього на обличчі: і образа на Кіпса, і щире обурення моїм припущенням, і якийсь дитячий розпач від того, що його так підставили. Дивлячись на нього зараз, я зрозуміла — Кіпс той ще маніпулятор. Він відправив мене до кабіни, знаючи, що Кара й так не має іншого виходу, окрім як погодитися. Але вухастий технік точно розрахував, що саме мої слова змусять капітана здатися без зайвих суперечок.

Я цілком вірила, що Кіпс свого часу підштовхував Кару до тих стосунків, весело хихикаючи десь у трюмі, поки капітан намагався врятувати свою шкуру і свій зореліт. Але вигороджувати когось одного з цієї парочки я не збиралася. Вони були варті одне одного: один — занадто гордий, інший — занадто хитрий, і обидва до неможливості нестерпні.

— Добре, капітане, — я поклала руку на панель дверей. — Постарайся виглядати закоханим, коли ми приземлимося.

Я встигла втекти з каюти, щоб він не побачив, як я ледь стримуюсь, щоб не засміятись.

Коли я повернулася в кабіну, Кіпс навіть не глянув на мене, але я помітила, як кінчик його довгого вуха задоволено здригнувся. Він точно знав, що місія «переконати Кару» завершилася успіхом.

— Ну що, Іриско, домовилися з нашим героєм-коханцем? — проскрипів він, не відриваючись від моніторів. — Ми входимо в атмосферу планети Тера. Раджу пристебнутися.