15 Розділ

До відсіку з переможним дзижчанням в'їхав дроїд. На його інтерфейсі тепер сяяла незмінна задоволена посмішка. Він підкотився до мене, видав серію мелодійних звуків, наче натякаючи, що він теж не проти порції святкового мастила, а потім різко змінив курс.

Дроїд підкотився до Кари і з розгону обхопив його своїми залізяками, дзижчачи від щирої робото-радості.

— Бантику, не чіпай капітана! — захихикав фенек, заштовхуючи в рот чергову ложку неонової каші.

Я тихо пирснула, прикриваючи рота долонею — не лише від комічності цієї сцени, а й від імені, яким Кіпс охрестив дроїда. Бантик! Це було настільки не сумісно з його клешнями, що я ледь не вдавилася повітрям.

— Ось наша Іриска й повеселішала! — видав раптом Кіпс, примружившись на мене своїми хитрими очима-намистинками. — Бачиш, Карамелько, а ти казав, що в нас на борту депресія.

Кара сидів навпроти, намагаючись звільнити руки від маніпуляторів, які Бантик випадково заклинив прямо на капітанських передпліччях. Тепер руки капітана були затиснуті в масивні металеві захвати, наче він потрапив у капкан до дуже люб’язного термінатора.

— Бантику, — процідив Кара крізь зуби, намагаючись не рухатися, щоб не почути хрускіт власних кісток. — Відпусти. Негайно.

— Помилка протоколу, — басом відгукнувся андроїд.

Їжа мене вже не цікавила, хоча вона й справді була поживною, ситість приходила швидко. А ось події поряд навіть веселили.

— Мої нові маніпулятори мають лише два режими: «смертельні обійми» та «розчавлювання черепа», — гордо повідомив Бантик, миготячи смайликом. — Режим «сервірування» та «дружнє поплескування» поки в розробці. Очікуйте оновлення через триста років.

— Дуже заспокоює, — зітхнув Кара, безпорадно дивлячись на свої затиснуті руки. — Кіпсе, якщо він зараз вирішить перейти в режим «розчавлювання», я особисто зроблю з тебе комірець для своєї куртки.

— Не скигли, — відмахнувся Кіпс. — Він просто показує, як він тебе любить. Їж давай, поки каша не почала еволюціонувати в щось розумне.

— Бантику, покажи, як ти вмієш імітувати кошенят, — звернулася я до дроїда, відклавши порожню тарілку. Каша виявилася не такою вже й страшною, якщо не думати про те, що вона могла мати власну думку.

Дроїд у ту ж мить розтиснув свої «смертельні обійми», від чого руки Кари з глухим гуркотом впали на стіл. Бантик бадьоро підкотився до мене, а з його нутрощів розлилося наймиліше, вібруюче муркотіння, яке тільки міг згенерувати звуковий процесор. Він навіть злегка потерся металевим боком об моє коліно, намагаючись не розчавити мені чашечку.

— Ти диви, наша Іриска дроїда приручила! — пирснув зі сміху Кіпс, ледь не виплюнувши залишки свого неонового делікатесу. Його вуса здригалися від задоволення. — Скоро він почне приносити їй капці й вимагати почухати йому антени.

— Ага, а казав — немає інших режимів, тільки «розчавлювання», — пробурчав Кара, потираючи затерплі передпліччя, де залізяка залишила червоні сліди.

Попри бурчання, він нарешті прийнявся за їжу з таким апетитом, ніби не бачив харчів тиждень. Було щось затишне в цій картині: за вікном ілюмінатора невідомість і гіперпростір, а тут — кудлатий фенек-механік, капітан-буркотун і дроїд, на ім'я Бантик, який імітує кота.

— Слухай, Ірис, — Кара підняв очі від миски, і в його погляді вже не було тієї підозрілості, лише втомлена цікавість. — Звідки ти взагалі взялася в тій капсулі?

Кіпс теж затих, наставивши вуха-локатори в мій бік. Вечеря вечерею, а питання «хто я така і звідки» висіло в повітрі, важче за густий запах неонової каші.

— Я викрали рятувальну капсулу з борту корабля Хижня, — нарешті вимовила я, розглядаючи порожню миску. — А от як я опинилася в нього — поняття не маю. Я довго опритомнювала. Здається, вони виймали мене з чогось... наче з кокона чи старої камери. Пам'ятаю тільки, як суцільна пітьма змінилася медичною капсулою, де я провалялася вічність. А потім Хижень чомусь вирішив, що за мене відвалять цілу гору кредитів на рабському ринку.

Кіпс навіть присвиснув, від чого його вуса кумедно підскочили.

— От же космічне сміття... — процідив він, і в його голосі вперше не було іронії. — Контрабандисти багато чим промишляють, ми теж не святі, але лише справжні покидьки торгують живим товаром. Залишилося ще кілька таких дірок у найвіддаленіших куточках, куди імперці ще не допхалися зі своїми статутами. Але кажу вам: невдовзі там буде такий бунт, що ніякі легіони не втримають, якщо ці ринки не прикриють до бісової матері.

Мені здалося, що в словах фенека прозвучало щось занадто особисте. Може, він теж колись був чиїмось «товаром», поки не навчився лаятись і лагодити зорельоти.

— А чому він вирішив, що за тебе заплатять більше, ніж за інших? — поцікавився Кара, відкидаючись на спинку стільця і підозріло мружачись. — Ти, звісно, дівчина бойова, але ринок зазвичай шукає або дешеву робочу силу, або екзотику.

— Не знаю, — я завагалася, а потім повільно простягла руку, підтягнувши рукав і вказуючи на зап'ястя, де під шкірою мерехтіло зображення квітки. — Тепер думаю, може, через це?

Кара нахилився ближче, розглядаючи м’яке сяйво іриса. Голограма наче відреагувала на його присутність, злегка змінивши відтінок на більш глибокий.

— Слушно, — зауважив він, замислено потираючи підборіддя. — Така мітка повинна мати якесь значення. Можливо він знає те, що нам не відомо.

 — Схоже на те, — підтвердила я ховаючи руку під стіл.