Глава 7

По тому, як перекосило блондина, можна було сказати: з Реєм він знайомий. Та й брюнет це відразу ж підтвердив — голосно привітав його нахабну високість: 

— Кого я бачу? Ісар, брате мій! Невже, нарешті, доріс до академії?! 

«Брат?!!» — Ася була настільки вражена, що навіть не помітила, як заскреготів зубами її рабовласник. А це, між іншим, було разючою подією, бо навіть його особлива фанатка баронеса Як-Її-Там нажахано відсахнулася. 

«Водевіль… ні — індійський фільм! Якщо вони дійсно брати не просто за розумом». 

Сама Ася ні на водевілях, ні на Боллівудському кіно не зналася, але так завжди говорила її мама про усілякі заплутані родинні стосунки. І чого вона раніше не цікавилася таким — зараз би знала, що буде далі за законами жанру. А то сиди та хвилюйся: що то воно зараз буде, який вулкан вибухне? 

— А ти… — блондин врешті знайшов слова, а не скрегіт для відповіді, — невже тебе на другий рік залишили? І вкотре таке? Разів три-чотири тобі для першого курсу вистачить? 

Брюнет глузливо пхикнув: 

— Впізнаю крижане малятко. Йой… роки йдуть, а ікла в тебе й досі не виросли, щоб навіть друзів кусати. Ясно, чому я тебе на полі брані не бачив. Зате ти, певно, про мене чув. 

Чув. Ще і як чув! Обличчя принца-блондина красномовно це виказало. 

Рей розслаблено відкинувся, широко розвів руки по стільниці. Його долоня лягла дуже близько від Асіної. Все це ще більше розлютило і без того скаженого блондина. 

— Ну й компанію ти себе завів. Мабуть, гідну тебе… 

Про яку компанію йшла мова й гадати не мало потреби. Дякувати богу, що блакитні очі не якісь там красні, навіть кольором спопелити не здатні. 

Варто блондину було привернути увагу до Асі, як її милість, немов скажена собачка з породи тих, яких за гавкотом не видно, накинулася на дівчину. 

— Так, — баронеска виступила поперед Ісаром, — ця дівчина, — її палець неввічливо ткнув у бік Асі, — шахрайка! Вона видавала себе за мене, щоб потрапити до академії! 

Знову за рибу гроші… І чим Ася їй так насолила-наперчила? 

— А це в нас хто?.. — Рей миттю встав на захист Асі. — Щось мені твоє лице знайоме… Мабуть, ти баронеса, як тебе там?.. Аграта Їунарн, точно! 

— Що?.. — спантеличено перепитала її милість. От природи гарненька, зараз вона такою не здавалась, бо ніяку світлошкіру блондинку не красять великі червоні плями на обличчі. З такою шкірою про нерви особливо треба дбати… — Аграта Їунарн — то моя бабця!! 

— Ось я й кажу: щось знайоме. Усі ви на одне лице! 

Ася відчула бажання прикрити власне обличчя рукою. Фейспалм! Без жартів. До баронеси не з першої секунди дійшло, що її щойно потролили. 

«Ну, на цьому сюжеті я вже знаюся, — подумала дівчина, яка частенько зачитувалася фентезі. Її навіть засмутило, що все йде за каноном. Ну, майже за ним… — Два хлопці, один з них мерзотник. Пихата суперниця. Бла-бла-бла… А потім виявиться, що блондин не злодій, а просто у дитинстві страждав, але зустріч з впертою героїнею його повністю зцілила й від падлючості, й від енурезу... Та нізащо я з цим Ісаром не буду! Хай хоч на колінах за мною повзає. Ось присягаюся у цьому! І ні на мить про це не пожалкую. Не вартий той, хто мене поневолив, любові». 

— Тож я розумію і поважаю вас за несамовите бажання вчитися, баронесо, — продовжив Рей тоном, який не залишав сумнівів, що хлопець продовжує знущатися. — У нашій академії навіть підданим Лорта доведуть, що в Сіртані неможливо видати себе за когось іншого в тому, що стосується магії. При укладанні договору магія сама засвідчує особу. 

— Це ти натя… — почав було бурхливо відповідати блондин, та його перервали. 

— О-о! Який цікавий навчальний рік на нас очікує, — зрадів старенький викладач, щойно з’явившись у залі. — Вітаю вас, ваші високості! Як доречно — зовсім скоро ми якраз будемо розбирати тему одвічного протистояння Сіртана та Лорта. По гарячих слідах, так би мовити… 

— Та щоб тебе! — не стримався й тихо пробурмотів Рей, якого щось зовсім не порадувало. 

— Панове адепти, вітаю! Прошу зайняти місця, зараз почнемо, — звернувся до аудиторії викладач у білій мантії. Він здійняв палець і тут же пролунав дзвоник, що наголошував: заняття розпочато. — Покваптеся, шановні. 

Блондин не був би тим нахабою, якого Ася вже знала, якби знову щось таке не відмочив. Цього разу він вхопив баронеску за руку і рішуче двинув у бік Асі та Рея. 

Ася аж дихати перестала. Тим паче що Рей схилився до неї і сказав: 

— І чому в мене таке враження, що ти з ним добре знайома, га? 

Мабуть, блондин щось почув, бо паскудно усміхнувся до неї та… пройшов зі супутницею на інший ряд — вище. Але сіли вони прямо за спинами Асі та Рея. 

— Ну так що? — перепитав брюнет. 

Ася знизала плечима. 

А що відповідати? У двох словах усього не розповіси. 

— Тиша! — Викладач погрюкав по кафедрі. — Вітаю вас в Сіртанський академії магії! Дозвольте представитися… 

Рано Ася полегшено видихнула, коли почалась лекція. Рей змушений був відстати. Але Ісар… 

— Ти зараз зовсім… — улучивши мить шепнув він Асі, ще й замислився, як їй зробити «краще», — незграбна. 

Дівчина, що перекладала теку з анкетами, тут же її зронила. Та з таким грюкотом! 

Це, до біса, справжня магія! 

От питання: палітурка — доволі легка та обтягнута шкірою, папірці взагалі майже нічого не важать, так чому там стукати та грюкати, наче шафа впала? 

Тільки й лишається, що заплющити очі та зачекати, коли мине її хвилина слави. 

— Адептко! — вигукнув розлючений викладач. — Негайно припинить це неподобство! 

Ася за шкільною звичкою вже підскочила, тож кожен в аудиторії-амфітеатрі міг її роздивитись. На відміну від неї… 

— Ви що, стоїте, заплющив очі? — вражено спитав професор Монтвус, саме так він представився на початку. — Це якийсь жарт, забавка? Знущання?! 

— Перепрошую, професоре, — втрутився Рей і потягнув Асю за руку униз. — З нею таке, на жаль, трапляється. Вона трохи сновида… Та сідай вже! — це хлопець прошепотів дівчині. А всім іншим голосно сказав: — Буває так, що випадає зі свідомості на пару хвилин. Звідти й незграбність. Нічого такого вона й не думала робити. Ще раз перепрошую! Продовжуйте.