Глава 6

На заняття у лекційний клас Ася забігла чи не перша. А все завдяки дуже корисному амулетові, якій їй, як помічниці, видав магістр Ейверс. Сріблястий, схожий на невеличке веретенце, кулон на міцному ланцюжку. Щоб дізнатись, як кудись дістатись, досить було сказати це вголос, а потім орієнтуватися на сигнали кулона. Треба звернути вліво — кулон лоскоче — зміщується у той бік. Якщо вправо — ворушиться вправо, а коли мета досягнута — подає знак холодом чи теплом, залежно від температури тіла та навколишнього середовища. Ось зараз Асю кольнуло прохолодою саме у тому місці, де під шкірою була прихована кулька принца-дракона. Щоб користуватись кулоном, його було потрібно носити на самому тілі, тож, коли він проявляв активність, було відчутно лоскітно, а від цього смішно. Та все одно — зручна штука… 

В просторій кімнаті з високими вікнами стояли невеличкі письмові столи на одного. За кожним таким столиком — сидіння, що просто висіло в повітрі. Сідати на нього було лячно. 

— Пиндюки! Ані кроку без витребеньок, — пробурмотіла Ася, все ж таки вмощуючись на другому ряду за столом біля вікна. 

Сидіння, що левітувало у повітрі, тут же прийняло зручну для дівчини висоту, тож вона майже зразу оцінила його користь. Аби ж тільки не гепнутися на підлогу посеред заняття! 

Асині побоювання не пройшли непоміченими — ті хлопці та дівчина, що вже встигли прийти до класу, витріщалися на незнайому одногрупницю хіба не відкрито. 

Носили вони такі ж темно-сині мантії. Єдиний для всіх факультет просторової магії відмічала вишита срібними нитками на плечі емблема: щит, на тлі якого сплелися якісь інструменти, серед яких упізнаваним був лише трикутник із вимірювальною шкалою, по низу щита — девіз, який Ася, зрозуміла річ, самотужки прочитати не змогла. 

Дівчина-одногрупниця дивилася на Асю перелякано, мабуть, їй також було ніяково в академії, а ось хлопці… Хтось глузував з нездари, хтось дивився зверхньо — якийсь брюнет, досить привабливий, до речі, усім своїм видом показував, що думає про неї. «Селючка», — читалось у його погляді. 

«Нелегко мені з ними буде…» — вже вирішила Ася, але зіткнулася ще з одним — досить доброзичливим — поглядом. Рудий хлопець на останньому ряду їй посміхнувся та підняв руку, щоб привітатися. 

Ася махнула у відповідь, але відчула, що зашарілася та поквапилася відвернутися. 

В клас заходили нові й нові адепти. Деякі з них також не з першого разу освоїлися на летючих лавах. Це трохи втішило одну потраплянку. 

Зрештою, разом із мелодійним дзвоном, до класу зайшов знайомий по приймальній комісії магістр, Ася вже точно його бачила. Приємний на вигляд чоловік середнього віку, біла мантія йому личила, підкреслювала міцне спортивне тіло. 

— Вітаю з першим навчальним днем в Сіртанській академії магії, адепти! Маю надію, що з кожним з вас зустрінусь через п’ять років на урочистому врученні дипломів. А зараз ми з вами поринемо у науку магічних вимірювань… Ні, писати поки що нічого не потрібно, цей матеріал в скороченому вигляді ви знайдете у підручниках. Розділи перший та другий. 

О, як Ася спочатку зраділа, що нічого не потрібно записувати! Але негайно згадала, що ніякий підручник прочитати не зможе. Та й щодо записів — ані зошита, ані ручки вона не мала, навіть не здогадалася охазяйнуватися цими корисними предметами в деканаті. Як помічниці, їй же належить мати такі речі?.. 

— …матеріальний світ розумні істоти, що в ньому живуть, доволі давно навчилися вимірювати. Хто підкаже, як ми це робимо? Ось ви, — магістр вказав на Асю. 

Дівчина підхопилася, але жестом їй дозволили відповідати з місця. 

— Ну… я так гадаю, мова про висоту, ширину та довжину, пане вчителю? 

— Так. Фізичні розміри ми описуємо за допомогою цих трьох величин. Процес — за допомогою ще однієї. Часу. А ось викладачів в академії вимірюємо рефератами, домашніми завданнями та додатковою роботою. 

— Чому? — образилася Ася, зрозумівши, що їй за щось докоряють. 

— Тому, що в академії немає вчителів. І на початку нашої наступної лекції ви, адептка, поясните нам всім чому. А зараз повертаємося до основної теми. До фізичних величин також відноситься й вага. Всі ці величини доступні кожному, бо не залежать від того, чи здатен він до магії, чи ні. Але ж магія така ж реальна сила, що має вплив у фізичному світі. Не кожен здатен нею оперувати, лише обдарований. Та магія існує незалежно від того, чи сприймає її хтось, чи ні. Нею можна володіти, оперувати, керувати, взаємодіяти, магію можна накопичувати. Тож всі ці процеси мають якось бути описані, виміряні та обчислені… 

«Боже, магічний світ із математикою!..» — про себе зітхнула Ася, бо точні науки ніколи не полюбляла. Інша річ література, наприклад, або малювання. Хоча, не зважаючи на те що останній шкільний рік добіг середини, вона досі не мала ніякої думки, куди піти після закінчення школи. Жодна з прийнятних професій її не приваблювала. Найбільше їй подобалось вештатися світом. Дякувати богу, що батьки непогано заробляли та мали змогу подорожувати хоча б раз на рік. Разом з ними Ася побувала і в Грузії, і у Франції, Італії. В Єгипті вони не жили тупо у якомусь готелі, а винаймали квартиру на окрайку Каїру, щоб кожен день досхочу гуляти навколо пірамід та в Каїрському музеї, який і за рік, мабуть, не можна обійти. 

Ася знову зітхнула — батьки… Вони, разом з Анталією, Римом та спогадами лишилися десь в іншому світі… А їй ось завдали додаткову роботу на першому ж занятті! 

І чому це в академії немає вчителів? У фентезі майже скрізь пишуть про вчителів в магічних академіях! 

Після закінчення заняття Ася баритися не стала і першою покинула клас. Їй, подібно до других первачків, блукати по коридорах було не потрібно, дякувати чарівному кулону! А ось поквапитись та встигнути виконати доручення декана… Наступна лекція як раз таки загальна для всього першого курсу. В Асіних же інтересах як можна швидше дістатися лекційного залу та порозкладати анкети до того, як там з’явиться принц-нахаба. Рабовласник, щоб його чорти взяли! Хоча про це мови не було, але вона підозрювала, що його високість також прийшов навчатися на перший курс. Разом з її милістю, баронесою. Тут Ася скривилася.