Розділ 16

Усвідомлюючи всю непевність свого перебування правителем імперії Мізу, Реджинальд знав, що рано чи пізно хтось спробує повторити його шлях сходження на престол. Але він очікував, що ворожа армія нападатиме через офіційний кордон, тож атака з боку лісу кіцуне стала для нього абсолютною несподіванкою.

Незважаючи на все, усередині Реджинальда жила надія, що йому все-таки вдасться зберегти свою позицію на троні. Але вона згасла, коли імператорові доповіли, що напад очолюють новий король сусідньої держави Льор і його дружина — та сама загублена принцеса Мізу.

Реджинальд ясно зрозумів, що як тільки народ імперії дізнається, що юній представниці династії Сімідзу вдалося вижити, то вони одразу ж побачать у цьому певний знак вищих сил, що зміна влади була катастрофічною помилкою, і підтримають її повернення на престол. Перебравши в голові всі можливі варіанти, чоловік прийшов до висновку, що в цій ситуації він був абсолютно безсилим, тож почав смиренно чекати, поки по нього прийдуть, вважаючи це більш гідним вчинком за втечу.

***

Знову опинитися вдома було важко. Кожний куточок палацу нагадував про ті щасливі дні, коли в неї ще була сім’я.

Ось у цій залі минали тренування. Дівчина добре пригадала гучний голос маршала і його захоплення, яке неможливо було приховати, талантами юної учениці в бойових мистецтвах, яка завжди перемагала своїх старших братів. Але вони ніколи не заздрили їй, а пишалися такою сильною сестрою та були впевнені, що в майбутньому вона очолить армію імперії…

— Елі, ти повернулася.

Дівчина здригнулася, почувши позаду себе такий знайомий голос. Але ж вона не могла чути того, хто вже давно загинув. Еліза швидко обернулася, але вона була абсолютно одна в цій залі.

— Ми знайшли його! — долинув голос одного з гвардійців, чиєю задачею було знайти Реджинальда. — Він у імператорському кабінеті!

Еліза одразу ж поспішила туди. Ось-ось мав стати той момент, коли вона подивиться в очі людині, що забрала в неї всіх близьких, і зможе здійснити помсту.

Реджинальд стояв перед нею абсолютно зневірений. Одразу ж було очевидно, що цей чоловік не збирався благати про прощення чи намагатися домовитися. Він чудово усвідомлював, що намір цієї дівчини вбити його був абсолютно непохитним.

— Усі життя, які ти забрав, щоб опинитися на престолі… Вони були варті того? — запитала Еліза, дістаючи з-за поясну меч.

Меч, який до цього належав маршалові Такаяма і дістався їй після того, як солдати Реджинальда вбили його.

— Так. І я жалкую, що не зміг позбутися ще й тебе.

Еліза різко пронизала мечем жорстокого монстра, що вбив усю її сім’ю. Помста нарешті відбулась, але дівчина, на превеликий жаль, не відчула жодного полегшення.

— Що далі? — запитала абсолютно безбарвним голосом Еліза свого чоловіка, який увесь цей час мовчки спостерігав за тим, що відбувається.

— Сьогодні ввечері проведемо урочистий бал, на якому оголосимо всім про повернення доньки імператора Хідео та встановлення нової влади.

— Треба буде ще провести традиційну церемонію сходження на престол, — сухо підказала дівчина.

— Традиційну церемонію? — здивовано перепитав Ігор, що ніколи не чув про це, хоч і протягом довгого часу вивчав культуру імперії Мізу.

— Так. Розпитай про неї у когось з місцевих, а я поки відпочину, — відказала Еліза та залишила імператорський кабінет.

Ігор не став її зупиняти, розуміючи, що після того, що щойно відбулося, цій дівчині справді треба було побути наодинці зі своїми думками.