Після сварки з Яном Еліза повернулась до палацу у препоганому настрої. Дівчині так хотілось побути наодинці, але, на жаль, їй не вдалось цього зробити, бо принц Ігор дуже наполегливо просив зустрічі зі своєю нареченою. Відмовитись від цього було неможливо.
Коли Еліза з’явилась в саду, Ігор широко посміхнувся та запропонував своїй наречені сісти поруч з ним.
Близько двадцяти хвилин вони вели банальну світську бесіду, після чого Ігор наважився задати те питання, яке цікавило його найбільше:
— Розкажи, як тобі це вдалось?
— Ти про що? — не зрозуміла його Еліза.
— Про те, як тобі вдалось після тривалого життя принцеси погодитись на фактично жебрацьке життя. Я б ніколи так не зміг, особливо, враховуючи те, що ти в будь-який момент могла заявити про себе та знову отримати те, що тобі належить.
Дівчина повільно похитала головою, вкотре помічаючи те, наскільки ж різні погляди можуть мати люди.
— Ти не розумієш. Та це й не дивно, бо нас виховували по-різному. Мій батько завжди повторював, що свобода — найдорожчий скарб людини. Він ніколи не змушував нас с братами нічого робити проти нашої волі та з раннього віку дозволяв самостійно приймати важливі рішення. Те, що ти назвав жебрацьким життям, стало для мене втіленням свободи. Я могла сама обирати свою долю, не стаючи полонянкою золотої клітки.
Ігор поглянув на неї з поглядом, сповненим непідробного подиву.
— Невже твій батько справді давав вам з братами таку свободу? А як же угоди щодо вигідного заміжжя спадкоємців?
— Імперія Мізу ніколи не використовувала таких угод, вважаючи їх недоречними, — відповіла Еліза, а тоді раптом запитала: — До речі, а що сталось з твоєю нареченою, коли я зайняла її місце?
Принц знизав плечима.
— Мабуть, поїхала додому. Чесно кажучи, я не цікавився її подальшою долею.
Елізу вкрай здивувала така відповідь.
— Не розумію. Ти ж з народження був заручений з цією дівчиною, то чому вона тобі така байдужа?
— Зізнаюсь, Єва мені ніколи не подобалась. Очікувалось, що вона виросте справжньою красунею, як її мати, вельможна пані Анна, але…
То для нього важлива лише зовнішність?! Еліза пирхнула, а тоді поспішила до своїх покоїв, не бажаючи більше продовжувати цей діалог.
Краще вона б зараз не розмовляла з принцом, бо тепер відчувала антипатію до людини, за яку вже наступного дня мала вийти заміж.
***
Наступного дня Елізу розбудили дуже рано, щоб підготувати до урочистої церемонії.
Дівчині обрали традиційний весільний наряд імперії Мізу: біле кімоно, оздоблене прекрасним орнаментом, та громіздкий капелюх, що приховував хитромудру зачіску. Це було зроблено спеціально, щоб підкреслити походження нареченої, оскільки зовнішньо вона була схожа на свою матір, типову представницю королівства Льор.
Здавалось, Еліза б мала радіти, що її не змусили вдягати незручну сукню з багатьма спідницями та корсетом, яка саме була писком весільної моди у королівстві Льор, але дівчині, чесно кажучи, було байдуже. Вона була сконцентрована не на одязі, а на тому, як її життя зміниться після церемонії.
Крокуючи довгим коридором до зали, де вже протягом багатьох століть відбувалися королівські весілля, Еліза не переставала подумки нагадувати собі, заради чого це робить. Але незважаючи ні на що, вона б усе-таки надала перевагу повернутись на бої без правил, ніж брати участь у цьому театрі брехні та політичних інтриг.
Чому я народилась принцесою? Чому моя сім’я не могла бути звичайною? Тоді б усе було гаразд…
За традиціями королівства Льор церемонія шлюбу члена королівської родини відбувалась у присутності лише правлячого монарха та священика, а вже після цього на молодят чекало представлення народу держави на головній площі столиці.
Вийшовши з карети, Еліза ледве стримала себе від того, щоб нервово здригнутись. Тисячі зацікавлених поглядів були прикуті до дівчини, що так несподівано стала дружиною принца, замінивши леді Єву. Інша б на її місці зараз знаходилась б у стані ейфорії, але Елізі лише хотілось, щоб це якомога швидше закінчилось.
— Мої піддані, — звернувся до народу король Афанасій, — сьогодні, у день шлюбу свого єдиного сина, я хочу повідомити Вам дві дуже важливі новини. Перш за все, я прийняв рішення достроково відмовитись від свого титулу та передати його Ігорю. Тепер він ваш новий правитель.
Люди зааплодували та закричали, зі щирою радістю вітаючи нового монарха. Народ королівства Льор завжди симпатизував молодому королівському нащадку, що завжди був красунчиком і на публіці буквально випромінював добро до всіх довкола.
— Вам, очевидно, цікаво, хто ж ця таємнича панянка, що стала новою королевою. Про це хай розповість Ігор.
— Добре, батьку, — новий король зробив крок уперед і розпочав своє звернення до народу, яке було написано Афанасієм і його найближчими радниками, а вивчено уночі: — Мабуть, кожен з вас чув чутки про те, що під час зміни влади в імперії Мізу принцеса Місато втекла з рідної держави та таким чином залишилась живою. Це правда. Цій юній дівчині довелось пережити невимовно складні випробування, але вона мужньо з усім впоралася і зараз сміливо стоїть перед вами, демонструючи, що її ніщо не здатне зламати. Урочисто заявляю, що я особисто поведу військо на імперію Мізу та поверну своїй дружині те, що в неї несправедливо забрали, — місце на троні.
#5244 в Фентезі
#780 в Бойове фентезі
#10141 в Любовні романи
#2244 в Любовне фентезі
Відредаговано: 10.02.2021