Розділ 10

Протягом декількох років темрява була найкращою подругою Елізи. Вона ховала дівчину та захищала. Але тепер настав час їй вийти на світло. Еліза не знала, що станеться, коли вона розповість про те, ким є насправді, але мусила це зробити.

Вона дісталась до палацу без проблем, але ввійти досередини так просто не вдалось. Їй на заваді стали гвардійці. Ну звісно ж, вони не стали пускати до королівського палацу дворове дівчисько.

Але Еліза не була б Елізою, якби просто так здалась. Життя навчило її боротися. Звісно ж, можна було спробувати домовитись з гвардійцями, але дівчина ніколи не була хорошим оратором.

Еліза вдала, що йде, а тоді несподівано напала на головного гвардійця. Чоловік не чекав атаки, тож перемогти його було неважко.

— Покличте до мене короля, — наказала дівчина іншим гвардійцям, тримаючи меч біля горла їхнього головного.

Цього разу її все-таки послухали. Вже через декілька хвилин до неї прийшов не лише король, а й принц.

— Елізабет? — здивувався Ігор, впізнавши дівчину з балу, що спершу зачарувала його, а тоді таємничо зникла.

Еліза посміхнулась, похитала головою, а тоді з гордістю представилась, вперше за довгий час використавши своє повне ім’я та титул:

— Принцеса Місато Еліза Сімідзу, донька імператора Хідео та леді Кіри.

Дівчина відпустила свого заручника та пильно спостерігала за реакцією на свої слова. Усі були неймовірно вражені такою гучною заявою, крім короля, який упізнав загублену принцесу.

Він бачив цю дівчинку лише один раз у житті п’ять років тому під час дипломатичного візиту до імперії Мізу, але добре запам’ятав її. Афанасій ще тоді подумав, що вона могла б стати ідеальною дружиною для його сина, та Хідео був проти такого шлюбного союзу, наполягаючи на тому, що його доньку чекає зовсім інша доля.

— Ласкаво прошу до мого королівства, принцесо Місато. Чим зобов’язаний такій приємній несподіванці?

— Я прийшла домовлятись.

Король очікував саме такої відповіді, тож кивнув і запросив дівчину до зали для переговорів. Це була величезна кімната зі старовинним круглим столом рівно посередині. Незважаючи на неприємний холод, каміну не було. Схоже, це було зроблено спеціально для того, щоб ні в кого не виникало бажання затягувати переговори.

Ігор також пішов слідом за ними, та Афанасій зупинив його.

— Мені потрібно поговорити з принцесою тет-а-тет, — сказав король, перш ніж зачинити двері прямо перед носом свого сина.

Еліза чекала. В такій ситуації це було її єдиним варіантом. Вона знала, що є справжнім скарбом для правителя королівства Льор, але не могла передбачити його подальші дії.

— То чому ти вийшла з тіні саме зараз? І чому прийшла саме до мене?

Еліза швидко зрозуміла, що їй не варто брехати, бо це може дуже негативно вплинути на її подальшу долю.

— Мені терміново потрібні гроші. Ваш палац був найближчим, тож…

Король посміхнувся.

— Мені подобається твоя чесність, дівчинко. Ти отримаєш п’ятсот тисяч золотих монет і навіть більше, якщо погодишся стати дружиною мого сина.

Ну звісно ж, король бажав цього шлюбу, оскільки якщо єдина жива представниця династії Сімідзу буде його невісткою, то це дасть змогу королівству Льор напасти на імперію Мізу та захопити ці землі.

Еліза подумала про Яна, якого могла врятувати лише вона, та про помсту за свою сім’ю. Заради цього можна було пожертвувати всім, навіть омріяною свободою.

— Я згідна.

Налаштований на довгі перемовини, король був здивований.

— Так просто?

Еліза знизала плечима.

— Так. До речі, коли я отримаю свої гроші?

— Якщо хочеш, то прямо зараз. Але до цього я хочу отримати відповідь на ще одне запитання.

— І що ж це за запитання?

— До мене доходили… скажімо так, чутки про спадкову магію династії Сімідзу.

— Крім кіцуне у лісах імперії, у Мізу жодної магії немає, — твердо запевнила його Еліза.

Звісно, вона вже чула легенди про "божественність імператорської родини", але ніколи не бачила їхнього підтвердження.

Король кивнув, а тоді покликав свого вірного радника Мстислава та наказав йому особисто проконтролювати те, як п’ятсот тисяч золотих монет доставлять до кімнати принцеси.

Тепер дороги назад немає.