Розділ 6

В Елізі щось змінилось. Марк це усвідомив, коли побачив, як дівчина намагається навчити Еріка стріляти з лука та по-доброму сміється з його невдалих спроб. Він не розумів причини такої несподіваної відкритості, але підозрював, що розумаха-розбійник нагадував їй близьку людину.

І не помилився. Ерік справді був дуже схожим на одного з братів Елізи, що був найсерйознішим з усіх дітей Хідео та готувався стати новим правителем імперії Мізу. Незважаючи на велику кількість важливих справ, Таро завжди знаходив час для своєї молодшої сестрички Місато.

До вечора Еліза також знайшла спільну мову з Микитою та Бейлісом, так що здавалось, ніби ця дівчина завжди була однією з них.

За традицією перед пограбуванням уночі розбійники збиралися на пляжі біля багаття. Цей раз винятком не став.

Марк з прикрістю зауважив, що Еліза та Ян сіли дуже близько. Очевидно, ранкова пригода, як не дивно, зблизила їх…

— Я зрозумів, що ти приховуєш, — несподівано звернувся Ерік до дівчини. — Ти загублена принцеса імперії Мізу, чи не так?

Почувши це, Еліза на секунду забула, як дихати. Цей розбійник здогадався, хто вона така. Та це й не дивно, враховуючи його видатні розумові здібності. Але що ж тепер робити?

— Та не мели дурниць, Еріку! — вигукнув Бейліс. — Про цю принцесу ми чули лише чутки, яким я не особливо довіряю.

— Але ж усі знають про той гучний скандал, коли імператор Хідео зробив свою позашлюбну доньку Місато офіційною спадкоємицею та наказав їй з матір’ю переїхати до палацу в столиці, щоб дівчинка могла рости разом зі старшими братами.

— Так, але ж немає жодної підтвердженої інформації про те, що їй вдалося пережити зміну влади.

Ерік хотів щось заперечити, але, на превелике щастя Елізи, якій було справді боляче слухати цю суперечку, Марк не дозволив йому цього зробити.

— Годі! Можливо, завтра нас усіх заарештують, тож давайте проведемо цей вечір за приємною бесідою.

— Звісно ж, — охоче погодився Бейліс і поспішив змінити тему розмови: — Якщо в нас усе вийде, що ви робитимете? Адже ж така величезна кількість грошей дарує безліч чудових можливостей. Я от збираюсь повернутись додому. У Бергенленді на мене чекає сім’я: мама, брат, його дружина, їхня маленька донька… Та вона вже й не така маленька.

— А чому ти їх узагалі залишив? — запитала Еліза.

У її голосі не було осуду, а лише бажання зрозуміти ельфа.

— Як завжди, у всьому винні гроші, — зізнався Бейліс. — У Бергенленді існує помилкове переконання, що ельфам на людських землях легко заробляти. Я повірив і поїхав сюди, але став жертвою злодюжок та втратив усе, що мав, включно з документом, який дозволяв мені повернутись додому. Якби не зустріч з Марком…

— Ой, та не драматизуй! — урвав його ватажок розбійників.

Марк не хотів, щоб вони бачили, наскільки їхнє ставлення важливе для нього, тож грав роль суворого та безсердечного. Навіть Ян не знав його на всі сто відсотків.

— Я теж збираюсь залишити це королівство, — промовила Еліза.

— І куди ж ти рушиш? — поцікавився Ян.

Дівчина знизала плечима.

— Поки не знаю. Мабуть, на острови. Кажуть, на одному з них живе громада жінок і їх ніхто не очолює. Кожна з них має цілковиту свободу. Це було б ідеальне місце для мене, — на обличчі Елізи з’явилась мрійлива усмішка, але вона згасла так само швидко, як і з’явилась. Дівчина звернулась до Яна: — А що ти будеш робити?

— Відкрию власну лікарську практику. Я завжди мріяв про це.

— А я хочу стати купцем, — озвався Микита. — Мати великий дім і гарненьку дружину.

Бейліс засміявся.

— Просто уявив нашого Микитку в солідному костюмі.

Ерік, Ян і Еліза захихотіли, також увімкнувши свою фантазію. Микита вдав, що образився, і штурхнув Бейліса ліктем у живіт, хоч йому й самому було весело.

А тоді всі повернули голови у бік Марка, очікуючи на його слова про плани на майбутнє. Але в нього їх не було. Скільки хлопець себе пам’ятав, він завжди був розбійником, тож ніколи не уявляв іншого життя.

— Час відпочивати. Завтра на нас чекає дуже важкий день.

Марк підвівся з піску та пішов геть з пляжу.