Розділ 5

Спільне тренування розпочалось уже наступного ранку. Хоч у пограбуванні вони не планували використовувати силу, але повинні були бути готові до будь-яких непередбачуваних ситуацій.

— Готова продемонструвати себе? — уїдливо запитав Микита в Елізи, що дуже добре пам’ятав їхній минулий діалог.

— Звісно ж, готова, — посміхнулась дівчина.

Янові дуже не подобалось, що в команді назрівала ворожнеча між двома її членами, але Марка, схоже, це тільки розважало, тож він не те, що не збирався зупиняти таке неподобство, а залюбки дозволив саме Микиті та Елізі провести перший тренувальний бій.

— Уявімо, що я гвардієць, а ти гостя королівського балу, — мовив хлопець, піднімаючи масивну палицю з землі, повністю покритої листям і гіллям.

Еліза дістала з-за поясу меч. Ян подумки оцінив цю зброю та здивовано зрозумів, що вона повинна коштувати купу грошей. Звідки він у неї?

— Ні-ні, — несподівано подав голос Ерік. — У реальних умовах у тебе не буде меча. Його ж неможливо заховати під сукнею.

Дівчина пирхнула, але все ж облишила свою зброю, з особливою обережністю поклавши її на землю біля одного з древніх дубів.

— Я й так зможу перемогти, — заявила вона, а тоді першою, як завжди, кинулась в атаку.

Учитель завжди повторював Елізі, що таким тендітним дівчатам, як вона, у битві потрібно використовувати техніку несподіваного нападу. Його слова дуже добре закарбувались у її пам’яті.

Микита виявився справді гідним супротивником. Йому навіть вдалось завдати один удар палицею, але Еліза змусила себе ігнорувати біль у спині та продовжувати бій. Вона була значно швидшою та спритнішою, що й допомогло їй урешті-решт звалити кремезного хлопця на землю та забрати його імпровізовану зброю.

Важко дихаючи, дівчина перевела погляд на інших, що тепер дивились на неї з захватом.

— Вау! — вигукнув Бейліс.

— Прекрасна техніка, — похвалив її Ерік.

Еліза виснажено всміхнулась, а тоді поглянула на Марка.

— Мені потрібно ще з кимось битись?

— Поки можеш перепочити, а тоді подивимось, — люб’язно дозволив ватажок, а тоді звернувся до Микити: — Ти як?

Той щойно підвівся з землі, однією рукою тримаючи за голову.

— Нормально, тільки трохи паморочиться, — відказав Микита, зиркаючи на Елізу, але тепер без зверхності, а вже з повагою.

— Тоді зараз разом з Еріком нападатимеш на Бейліса, — наказав Марк.

Усі троє обурились водночас.

— Двоє на одного — нечесно!

— Та він же ельф! Так нечесно!

— Це нераціонально!

— Нічого й чути не хочу, — суворо промовив ватажок. — Уперед!

Під час тренувального бою трьох розбійників Еліза також вирішила не відпочивати. Дівчина взяла свій дорогоцінний меч і почала відпрацьовувати удари мечем на підвішених на деревах мішках з зерном, що з неймовірною швидкістю ставали дірявими та порожніми.

— Я хочу попросити в Елізи навчити мою молодшу сестру елементарним прийомам самооборони, — несподівано повідомив друга Марк, спостерігаючи за граційними рухами Елізи.

— Але ж у тебе немає молодшої сестри, — нагадав Ян, здивований такими словами.

Марк знизав плечима.

— Так, але дівчатам завжди подобаються турботливі старші брати. А Еліза — дівчина. І дуже-дуже приваблива, незважаючи на свій непростий характер. Ти б бачив її, коли вона всміхається…

Ян не міг стерпіти такого від кращого друга. Так, вони з Елізою не були парою, але це не давало Маркові права так безцеремонно тягти її до свого ліжка. До того ж, він чудово знав, чим закінчуються будь-які інтимні пригоди ватажка розбійників, і не міг допустити, щоб однією з тих нещасних дівчат стала Еліза, що…

…що мені подобається. Хоч з самим собою я повинен бути чесним і не приховувати цих почуттів.

Він не вагався жодної секунди та одразу ж накинувся на друга з кулаками. Марк був сильнішим, але не очікував атаки, що було для Яна сильною перевагою. Хлопці повалились на землю, здіймаючи куряву. Обоє не шкодували силу на удари.

Невідомо, хто б урешті-решт переміг, якби не втрутилась Еліза. Дівчина з зусиллям відтягла Яна від Марка та крижаним поглядом карих очей змусила його вгамуватися.

— Поясніть мені, що тут відбувається. Негайно.

У той момент вона була схожою на сувору виховательку, що розмовляє з неслухняними дітьми.

— Мені б теж було цікаво дізнатись, — Марк роздратовано поглянув на Яна, намагаючи тримати обличчя та ігнорувати сильний біль у всьому тілі від ударів. — Ти з глузду з’їхав?

Бейліс, Ерік і Микита припинили бій і з інтересом спостерігали за конфліктом. Ще ніхто ніколи не бачив, як Марк і Ян сварились, тож зараз хлопці все ретельно запам’ятовували, щоб потім з найдрібнішими деталями переказати іншим розбійникам.

— Вибач, Марку, але я не можу дозволити тобі ставиться так зневажливо до Елізи.

Ці слова викликали в дівчини сильне обурення. Та що це в біса таке? За кого він себе має? За її кавалера?

— Так це все через неї? — зневажливо пирхнув ватажок. — Яне, вона не варта того, щоб ми сварились.

Він намагався говорити це якомога переконливіше, хоч сам не був цілковито впевненим у власних словах. Щось йому підказувало, що ця дівчина варта значно більшого.

Еліза не бажала влаштовувати гучного скандалу, але й ігнорувати цю ситуацію також не могла. Вона вирішила дочекатись моменту, коли зможе залишитись з Яном наодинці, а тоді розставити всі крапки над «і».

Цей момент з’явився значно швидше, ніж дівчина очікувала. Після того, як спільне тренування нарешті закінчилось, Марк доручив Янові піти до міста, щоб роздобути деякі дрібнички, що повинні були знадобитись для успішної реалізації плану пограбування. Трохи зачекавши, Еліза також залишила табір, намагаючись не привертати зайвої уваги, і наздогнала Яна.

— Що ти тут робиш? — здивовано запитав хлопець, коли побачив її.

У цій лісовій гущавині вони були лише вдвох, тож могли сміливо розмовляти, не переживаючи через те, що їх почують ті, кому не слід.