Розділ 2

Попри те, що Марк перебував у бандитському середовищі аж зі своїх шести років, навіть для нього існували занадто темні куточки міста. Саме одним з них був підпільний бар «Вогонь і кров», у якому щоночі проводилися бої без правил.

Саме в цьому жахливому місці, за словами Яна, проводила більшість свого часу таємнича Лі.

Увійшовши досередини, Марк одразу відчув сморід — суміш сушеної риби, алкоголю, поту та крові. Хлопець зрозумів, що мусить дихати ротом, щоб його не знудило.

Через декілька хвилин мало пробити північ. Бій повинен був от-от розпочатись, тож бар був переповнений людьми, що обожнювали жорстокі шоу.

Марк наблизився якомога ближче до клітки, у якій проходив бій. Сьогодні в Лі, справжнісінької зірки цього мерзенного місця, було аж три суперники. Дослухаючись до того, що робилось довкола, Марк зрозумів, що майже ніхто не вірив у перемогу дівчини.

А даремно. Якщо вона справді така крута, якою її описує Ян, то ці троє не будуть для неї великою проблемою.

Марк зробив ставку в десять золотих монет на перемогу Лі, оскільки за багато років зрозумів, що може довіряти Янові на всі сто відсотків, і почав чекати.

Шоу розпочалося через п’ятнадцять хвилин. Спершу в клітку увійшли троє кремезних чоловіків, а тоді там з’явилася й Лі.

Чесно кажучи, Марк був здивований. Перед ним була звичайнісінька дівчинка-підліток. Їй точно було не більше сімнадцяти. Довге густе чорне волосся, заплетене в косу, миле красиве обличчя, великі карі очі, пухкі губи. Якби він побачив її за інших обставин, то ніколи б не подумав, що ця дівчина здатна на участь у кривавих боях без правил.

Марк навіть завагався, починаючи відчувати до слів Яна недовіру. Але все минуло, коли було оголошено початок бою.

Лі блискавично кинулася на своїх суперників, не даючи їм жодного шансу вчасно зреагувати на атаку. Дівчина діяла з надзвичайною грацією та майстерністю, наче вчилася битися з раннього дитинства. Можливо, так воно й було. Лі була швидкою та спритною, тож у жодного з її супротивників не вдалося завдати навіть одного удару.

Марк спостерігав за Лі з усмішкою, яку рідко можна було побачити на його обличчі.

Ян ніскілечки не збрехав, коли описував цю дівчину, але я все ще повинен переконатись у її надійності.

Коли бій врешті закінчився, чоловіки лежали на підлозі без свідомості, страждаючи від багатьох серйозних травм, а Лі з тріумфом залишила клітку. Дівчина рушила до власника бару за грошима, що й були єдиною, якщо вірити тому, що вона розповідала Янові, причиною її участі у цих боях.

Марк знав це, тож перехопив її на півдорозі.

— Чого тобі? — грубо запитала Лі.

— Я прийшов з вигідною пропозицією. Хочеш заробити десять тисяч золотих?

Погляд дівчини був сповнений недовіри та інтересу водночас.

— Що я повинна зробити взамін? — запитала Лі саме те, що очікував Марк.

— З певних джерел мені відомо, що ти часто зустрічаєшся з розбійником, якого звати Ян. Мені потрібна уся можлива інформація про нього.

Марк з нетерпінням чекав відповіді Лі. Він щиро сподівався, що дівчина пройде перевірку. І недаремно.

Лі різко схопила Марка за комір сорочки і легко шарпнула його до себе, наче не була як мінімум удвічі меншою за нього. Вони опинились дуже близько один від одного. Хлопець очікував, що від неї буде тхнути потом, але замість цього відчув приємний трав’яний запах.

— Зрада та шпигунство завжди були, є і будуть поза моїми моральними принципами, тож я ніколи не погоджуюсь на таку пропозицію. А якщо побачу тебе ще раз, то начувайся, зрозумів?

Не дочекавшись відповіді Марка, Лі відпустила комір і поспішила загубитись у натовпі бару.

Так, вона справді саме та, хто мені потрібен.