Розділ 1

Бар «Морська безодня», що розташовувався поблизу найбільшого порта столиці королівства Льор, був, безсумнівно, улюбленим місцем розбійників, оскільки там завжди збиралося повно туристів, що, як усім відомо, були найкращою здобиччю для всіляких поганців.

Але цього вечора Марк і Ян прийшли до бару лише задля того, щоб побалакати. Вони зайняли стіл у кутку просторого приміщення, який господар «Морської безодні» тримав лише для особливих відвідувачів, та замовили найкращу випивку з закусками.

— Ця страва просто неймовірна! — вигукнув Ян, наминаючи севіче. — Ще ніколи в житті я не куштував нічого смачнішого!

— Ти просто дуже голодний, — посміхнувся Марк, який їв смажені креветки, на відміну від свого друга, дуже повільно.

Посиденьки в барі «Морська безодня» були їхньою традицією вже дуже давно. Хлопці знали один одного майже з народження та були практично братами. Вожак розбійників довіряв цьому хлопцеві на всі сто відсотків, тож міг радитись з ними щодо буквально будь-якого питання.

Тож і цього разу після пустих теревень про політику ельфів з сусіднього королівства Бергенленд і привабливість русалок, що останнім часом почали все частіше нападати на моряків, Марк поділився з другом своїм новим задумом.

— Звісно, план пограбувати королівську скарбницю та стати неймовірно багатими дуже привабливий, але ж, Марку, пройти туди просто так неможливо. Там же повно гвардійців…

Ватажок розбійників передбачив, що Ян скаже саме це, тож заздалегідь підготував відповідь:

— Я все продумав. Деталі поки не розповідатиму, але для того, щоб усе вдалося, нам потрібна дівчина. І не просто дівчина, а та, хто може переконливо вдавати з себе іншу людину та перемогти в бою з хлопцем.

— Я думаю, що знаю ту, хто впорається з таким.

Марк скептично поглянув на Яна.

— Не ображайся, але я надто добре знаю дівчат, з якими ти зазвичай проводиш свій час, щоб повірити, що одна з них здатна на щось подібне. В їхніх здібностях вдавати я не сумніваюсь, а от з бойовими мистецтвами ці панянки точно не знайомі.

— Повір, Лі зовсім інша. Вона заробляє на життя участю в боях без правил. Я декілька разів бачив її у дії та можу з упевненістю сказати, що ця дівчина перевершує більшість з наших хлопців, — запевнив Ян. — Та й з вдаванням іншої людини, думаю, у неї проблем не виникне.

Марк допив своє віскі, задумавшись над словами друга.

— Що ти ще знаєш про цю дівчину? — зацікавлено запитав він.

Ян задумався. Почухавши голову, він врешті відповів:

— Чесно кажучи, майже нічого, бо Лі не з балакучих. Якось вона заявила, що бере участь у тих боях лише заради грошей, а іншого разу прохопилась про те, що раніше жила в імперії Мізу. Це все.

Лі дійсно була схожою на ту саму, але відсутність інформації про неї насторожувала. Ця дівчина могла приховувати в своєму минулому щось дуже небезпечне, тож просто так приймати її до розбійників було відвертою дурістю.

— Я особисто перевірю її, а тоді подивимось, — вирішив Марк після тривалих роздумів.