Розділ 8. Часова академія

Прийшовши в академію мене зустрів чотирикурсник представившись Віктором Огнієвим. Сам він нагадував гарненьку дівчинку. Личко гарненьке і миленьке, голубі очі, чорні й густі повіки, довге каштанове волосся закручене на кінцях.

Він провів мені екскурсію по академії та завів в гуртожиток.

-Сьогодні будуть збори в актовій залі. Всі першокурсники обов'язково повинні були бути присутніми. Тому не мешкай, розкладай речі і не запізнюйся. Деректор не терпить запізнень так же як і прогулів. Тому якщо хочеш довчитися тут будь пунутуальной. Удачі тобі! - відмовив Віктор і вже був хотів іти як розвернувся до мене і промовив - Розклад занять і аудиторії лежать в тебе на столі. Там ще є карта академії. Тому освоюйся - промовив він і швидким кроком пішов по своїм справам.

Я навіть подякувати не встигла. Цікаво, куди він так поспішив. Можливо в нього крім мене є ще таких багато. Хоча, не можливо, а точно так і є. Так, потрібно поспішити, а то в мене лише година на збори і прибуття на місце призначення.

Зайшовши до гуртожитку мене зустрів вахтер. Я підішла до нього і представилася, а він мені в відповідь дав ключ і сказав:

-Перший поверх. Прямо до кінця коридору і на право.

Я кивнула головою і пішла по цьому маршруту. Знайшовши потрібну кімнату я відкрила і увішла. 

Переступивши через поріг я завмерла від здивування. Кімната була досить просторною. З ліва двохспальне ліжко. Біля нього з двох сторін по тумбочкі з світильниками з ліва від кроваті дзеркальний шкаф купе. Посередині стояло два невеличких дивана з журнальним столиком посередині. А з права від дверей був столик з дзеркалом і простий столик, мабуть для занять. Біля столика з дзеркалом стояв пуфик, біля іншого простий стілець.

 Вікно займало всю стіну, надіюсь за мною не будуть підглябувати при переодяганні. Сама комната була вся біла, тільки меблі та штори розбивали цю белізну червоним кольором.

Прийшовши в себе я закрила двері і поспішила розкладати речі. Так як часу залишалося не багато, бо я в ступорі простояла десь пів години. Виходячи я побачила свою сусідку. Я вже була хотіла підійти поздороватися, як вона мигом зникла. Мабуть телепортувалася кудись чи ще щось. Та я не розуміла як це все діяло, тому не змогла зробити ніякого висновку. Щось мені підсказує, що туго буде хоч з кімось позгайомитися, не  те що друзів знайти. 

Ось тут мене охопило розачорування. І розуміння, що потрібно буде самій тут виживати. Так, саме виживати, а як ще назвати все це. На данний момент так, а потім займусь спасінням цього світу, коли прийде час його рятувати.

Навіть не дивлячись на це все крихта надії ще жила в мені. Хоча я й розуміла, що легкіх шляхів не має. Но думала, що тут такі люди не дружелюбні. 

Міркуїчи про це все я не помітила як дішла до зали. Ввійшов до неї я побачила обширну залу забиту студентами які сиділи на сцільцях повернутих досцени яка стояла в кінці. 

Побачивши вільне місце я сіла. В залі було досить гамірно та тут задзвенів дзвоник і всі затихли. Ректор вийшов на сцену і було вже відкрив рота говорити, як до зали забігло троє чоловіків.

Спочатку я подумала, що то моя стража але пригледічшись зрозуміла, що то не вони. Обличчя не такі і погляд якийсь занад то гордовитий.

Повернувшись до сцени я побачила обурений погляд ректора. Який очима показав на вільні місця приказуючи сісти. Чоловіки покірно послухались. 

Ректор почав говорити промову, а я навіть слухати не могла, бо відчувала на собі погляди. Краєм ока я побачила цікавість до мене ціх чоловіків. 

Весь час я не могла зосередитися на промові ректора, який говорив про правила, про запізнення прогули і який бажав гарного навчання та успіхів.

В кінці промови всі плескали деректору. Всі почали по черзі виходити з зали. Я вирішила як швидше піти в бібліотеку за підручниками, щоб приступити до вивчення матеріала. Але тут згадала, що ще сьогодні буде знайомство з куратором та одногрупниками, тому я пішла до аудиторії. З надією, що це не затягнеться на довго.

Прийшовши в аудиторію я зайняла місце в другому ряді де ніхто не сидів. Через дві хвилини повинен дзвеніти дзвоник. І коли він задзвенів разом з ним в аудиторію ввішли вже відомі мені чоловікі. Вони швидко сіли до мого ряду.

В аудиторії відкрився портал з нього вийшов чоловік на вигляд йому років до тридцяти не більше. І він був красинем, от чому останній час одні крас ні по всюду, хоча ні , обійшовши поглядом аудиторію я помітила багатьох чоловіків з не привабливою зовнішністю. Схоже це просто я така везуча.

-Я Леровий Фрідріх В'ячиславович. Мене призначили вашим куратором. Я буду в вас вести дві дисципліни часова сила і історію світу. Надіюсь ви будете завзято вчитися і закінчите академію з відмінно.

Я була рада, що мої надії справдилися і пішла до бібліотеки. Прийшовши я побачила велику залу з високою стелею і полицями до неї.

Я підішла до бібліотекарки і попросила підручника для першого курсу дванадцяти годинника ( це мій ранг і факультет). Одним лиш клацанням пальців вона телепортувала книги на стіл.

Я не очікувала, що книг буде так багато. Тому подумки запитала як мені їх донести і була рада коли голос відповів.

-Візьми часову стрілку, подумавши про своє часове ім'я, наведи на книги і промов "взлетіть і слідуйте", а потім куди не поведеш книги послідують за стрілкою.

Я так і зробила та в мене вийшло з першого разу. Аж від радості хотілося кричати але я здердала себе, все таки в бібліотеці.

Зайшовши в гуртожиток мене зустріла мертва тиша. Можливо всі святкують навчання або готуються до нього.

Зайшовши в кімнату я положила книги на стіл і замітила полиці біля нього. Цікаво чому я раніше я їх не бачила.

Шукаючи що прочитати першим я провела пальцем по книгах читаючи назви і чомусь ослабла та голова заболіла. Тут я почула в голові голос.

-Ти ще не контролюєш свою силу тому випадково ввібрала місткість книги і тепер ти знаєш все, що в них написано. Та ти погано розпорядилася силою тому втратила багато і тому, від не привички, ослабла, а голова заболіла від надлишку інформації. Поспиш і в голові все розтавиться по полицям і будеш як нова копієчка. Завтра я розповім як створити артефакт який буде ховати та стримувати твою силу правильно розпоряжаючись нею при заклинаннях. Взагалі артефакти зробити не кожен може, але твоєї сили достатньо і навіть за багато для цього. Тому зараз відпочивай.