Прийшовши в кафе я помітила, що там було мало людно і вони всі якось дивно поглядали на мене. Мені аж не пособі стало. Я старала держатися і не звертати уваги на це. Та мені це не вдалося тому, що після того як ми сіли за столик. Всі люди встали і підішли до нас. Я була перепугана від того, що не розуміла, що відбувається.
І тут вони напали на мене. І не з зброєю, а з магією. Тут же я зрозуміла всю небезпеку цієї ситуації.
Відвертаясь від ударів, я краєм глазу побачила своїх подруг і моєму здивуванню не було меж. В них не було страху і здивувань. Вони ніби знали, що таке станнться. Ніби самі це запланували. І коли я це зрозуміла, то було вже пізно, бо я вже попалася в цю ловушку. І ціх чоловіків немає поруч.
Потрібно тягнути час, я чомусь впевнена, що вони скоро з'являться.
- Що відбувається? - запитала я
Але мене проігнорували і продовжували нападати, а я продовжувала відвертатися від ударів. І я задала питання знову. Нарешті я почула відповідь.
- Нам потрібна твоя сила - відповів один з них.
Тут же я вирішила зробити вигляд ніби нічого не знаю і не розумію.
- Ви взагаль про що? Яка сила?
- Да ти навіть нічого не знаєш. Тим краще і легше забрати її. Тож віддай нам її.
- А навіщо вона вам? І що буде зі мною якщо я віддами її?
- Вона нам потрібна для того щоб вершити правосуддя. Без неї ти будеш жити - відповів хтось
- Хоча ти будеш жити всьоголиш місяць, а потім загинеш- продовжив один з них
- Тс.. - тут же сказав хтось іще
І тут я почула, що хтось відкрив двері. Всі обернулись. І нарешті ці чоловіки прийшли. Я знала, що вони прийдуть. Не знаю чому, но я була впевнена в цьому. Потім запитаю як вони знайшли мене і як дізналися, що я в небеспеці. Ну про це потім, спочатку потрібно врятуватися.
Поки всі було шоковані тим, що відбувається я не розгубилась і підбігла до чоловіків та сховалася за ними.
Вони вже хотіли уходити та люди ніби очнулись та почали нападати. Чоловіки з легкістю відбивали удари із такою ж легкістю перемогли їх.
Я ночувала в них. Вони вважали це найбезпечнішим варіантом. Іще чоловіки хочуть забрати мене звідси так як мене знайшли. Я згідна з ними, мені страшно, що із-за мене може хтось постраждати, але я сказала їм, що подумаю над цим. Та пішла спати, мені потрібно було все це обдумати і добре відпочити, бо я відчувала, що завтрішній день буде складним.
Відредаговано: 04.07.2020