20.4

♕

Напевно, не варто описувати, який хаос розпочався у тронній залі. Міністри обурено кричали й розмахували руками. Вартові схопили Янковського й разом зі Збишеком потягли до виходу.

Щоправда, ті мене мало займали.

Крізь натовп я подався вперед, ліктями пробиваючи собі шлях. Мені потрібно було лише одне — взяти Еллу в свої руки й упевнитися, що вона в порядку, неушкоджена й…

Елла раптом озирнулася до мене і, підхопивши спідницю сукні, пішла назустріч. Поняття не маю, хто з нас дістався першим, проте мої руки обхопили її обличчя, я притулився лобом до її й видихнув.

Аж тут божевільний крик Збишека прорізав повітря словами про несправедливість.

Елла заплющила очі й схилила голову, переводячи подих. Я, певно, марячи, торкнувся кінчика її носа й сказав, слабко усміхаючись:

— Не кажи «гоп», поки не перестрибнеш, га?

Елла тихо засміялася, тулячись до дотику. І від цього сміху все всередині мене розквітло, мов весняні квіти під теплим ранковим сонцем.

Та очі Елли знову розплющилися, і в них не було ані крихти сміху. Вона серйозно дивилася на мене, закусивши губу, вишукуючи в моїх очах щось, що дало б відповіді на всі питання, і спитала:

— Я дуже хороша акторка, чи не так?

Ох, то ось через що вона переймається!

Я провів рукою по її щоці, сподіваючись заспокоїти. Навряд чи мені це вдалося — вона, здається, лише ще більше відчула провину.

— Ти хороша акторка, — підтвердив я, кивнувши, а тоді поспішно додав: — І брехуха теж хороша.

Елла скривилася й зітхнула.

— Я не мала на увазі нічого з того, що тоді сказа…

— Це не має жодного значення, якщо ти дійсно так не думаєш, Елло, — перервав я, і вона опустила голову. Я ніжно торкнувся її підборіддя й змусив подивитися на себе. — Те, що я тобі казав, — правда. Що б ти не обрала, я завжди залишуся на твоєму боці.

Елла усміхнулася й обхопила мої щоки, зазираючи в очі.

— Приємно це знати, — вона знову закусила губу, і я ледь поборов бажання поцілувати її. — Адже я радо обрала б твій бік хоч сто, хоч тисячу разів. А якби якийсь чарівник запропонував мені повернути час назад, я б ніколи в житті не погодилася.

— Ні? — я підняв брови, і Елла хитнула головою.

— Ні, — повторила вона. — Я віддаю своє серце тобі й не хочу повертати його назад.

Ой, лишенько!

Я не міг впоратися з власними почуттями, коли притулив Еллу до себе й нарешті торкнувся її губ. Вона сміялася, і я нічого не міг із собою зробити — лише торкався швидкими, невагомими поцілунками її обличчя. Мене зупинили лише її руки, які вкотре обхопили моє обличчя й змусили подивитися на неї.

— Проте у мене три умови, — зазначила вона рішуче, і я кивнув, мабуть, трохи швидше, ніж слід було.

— Що завгодно, — відповів я, анітрохи не кривлячи душею.

І Елла, трохи відсторонившись, почала перераховувати:

— По-перше, я хочу повернути варкаській академії славу й допомогти знайти хорошу, відповідальну й чесну людину на посаду ректора, якщо вже не зможу долучитися до її складу.

Я, недовго думаючи, кивнув. Зрештою, це не має бути дуже складно, якщо підключити ще й Вітольда…

— По-друге, — вона витримала паузу, перевіряючи, чи уважно я слухаю. Мабуть, кивав я як закоханий блазень — занадто часто й невпопад, та хіба я можу щось із цим зробити? — Я хочу й справді взяти участь у вашій злотинській конференції й відкрити туди шлях освіченим дівчатам.

Ну, тут теж можна щось вигадати. Поговорю з матінкою — вона з цим точно допоможе.

— І останнє, третє, — вона підібгала губи. — Наше весілля…

Я насупив брови:

— А що не так із нашим весіллям?

— Усе так, — Елла широко усміхнулася. — Проте мені здається, що одружуватися за місяць — зарано для нас обох. Нам потрібен час. Мені вже точно, бо я маю відчуття, що не встигну все надолужити за…

— Добре, — запевнив я, притискаючи Еллу до себе. — Перенесемо, скажімо, наше весілля на пів року?

Елла з помітним полегшенням кивнула.

— Так, — вона піднялася навшпиньки й невагомо торкнулася моїх губ своїми. — Дякую, Тадеушу.

Я не міг стримати широчезної усмішки. Це було «нема за що», «завжди будь ласка», «дякую тобі також» — і ще безліч речей, на висловлення яких у мене тепер буде вдосталь часу.