Розділ 15

Час для Аніти проходив надто швидко. Все начебто відбувалося не з нею, а з кимось іншим, а вона лише збоку спостерігала за подіями.

Коли Аарек залишив її наодинці в тій кімнаті, Анні нарешті дозволила собі виплакати всі сльози. Її накривав розпач і страх. Демитрій мертвий, а Влас – зрадник, який убив її брата. І чого?! Бо вона дала надію, що вони можуть бути разом. Влас був впевнений, що Аніта розірве заручини з Аареком і не стане виходити за Принца. Вона й сама так думала і так би вчинила, якби…

А зараз стояла перед дзеркалом вже у своїй власній кімнаті замку й розглядала переполохану дівчину, що ось-ось стане дружиною Принца Аарека.

Одягнена була в пишну сукню золотого кольору, а на шиї й руках виблискували прикраси, що  століттями належали її родині. Волосся було зібране в високу зачіску, в якій також, мов сльози, блискотіли діаманти.

Вони довго сперечалися з Аареком щодо подальшої долі юної Принцеси, але Анні була не поступливою у своєму рішенні. Вона не хотіла залишатися у Фортіум-Лукум.

Після поховання Демитрія, яке провели за традиціями Королівства, витримали тиждень трауру, а потім оголосили про церемонію вінчання Королеви Аніти та Принца Аарека.

Марта перебувала в замку рівно до дня поховання. Вона не перекинулася з Анітою жодним словом. Мабуть, також звинувачувала Анні в смерті Демитрія. 

- Перестань себе накручувати! Ти не можеш відповідати за вчинки інших людей… - намагався якось заспокоїти її Аарек.

- Я відповідаю за свої вчинки, – тоді спокійно відказала йому Аніта.

Вона вже не мала сил сперечатися чи доводити свою правоту. Та й не хотіла. 

Перед одруженням повинна була відбутися церемонія коронації. Всі дружно вирішили зробити усе в один день. А після весілля, мала зібратися рада, де Анні віддасть свої обов’язки Аареку.

- Ваша Величність! – тихо мовила дівчина за її спиною.

- А… так, – трохи нервово озвалася Аніта й відвела погляд від свого зображення в дзеркалі. – На нас чекають. Це ти хотіла сказати?

Анні досі було дивне таке звернення. Тим паче ця дівчина її ровесниця, яка останні тижні послуговувала, а сьогодні допомагала одягнути громіздку сукню. Була б Анні одягнена у свої джинси та футболку, то ніхто б і не подумав опускати погляд перед нею. Ніхто б просто не здогадався, що вона донька Короля Кристофа.

- Так, - закивала дівчина. - Перепрошую, але час йти.

Як тільки вони вийшли з кімнат, які виділили Аніті, до них одразу приєдналося двоє охоронців і супроводжували аж до дверей церемонної зали, перед якими їх зустрів Аарек.

Побачивши Аніту, він на мить завмер, ретельно оглянув її з ніг до голови, потім ширше всміхнувся та попрямував до неї.

- Маєш чудовий вигляд, моя Королево! – останні слова він протягнув з іронією.

- Дякую! – рівним голосом відповіла Аніта.

Сама також розглядала Принца, одягненого в відповідний вельможний одяг, хоча за останні дні мала б уже звикнути бачити Аарека одягнутим у королівський одяг, а не як тоді, в лісі, коли Принц нагадував дикого воїна. Аарек без чорного плаща, високих чобіт та меча в руці був зовсім іншим чоловіком. Та сьогодні Принц виглядав ще краще, ніж будь-коли. Волосся було гладко зачесане та зібране на потилиці, чорно-білий одяг ще більше виділяв його широкі плечі й могутню статуру.

Від погляду, яким нагородив її чоловік, Анні навіть засоромилась. Відчула, як щік торкнувся рум’янець. Ніяк не могла зрозуміти своєї реакції.

За останній час Аарек став для неї опорою, захистом, другом. Більше нікому вона не могла так довіритись. Вона бачила, як важко йому було. Він також сумував за своїм другом, але при цьому не забував про справи Королівства. Це він все організував, вів перемовини. Робив усе можливе, щоб Аніту менше чіпали без приводу. За його широкими плечима вона була в безпеці, тому в неї навіть сумнівів  не виникало в тому, що Аарек буде чудовим правителем. У ньому чудово вживалися сила і мудрість.

- Готова? – занепокоєно запитав Принц.

- Готова. Давай швидше вже покінчимо з цим, – тихо відповіла дівчина, щоб інші не почули.

На її слова Аарек тільки міцніше підтис вуста. Взяв дівчину за руку та повів до зали.

***

Невже це закінчилося?! Анні не могла повірити, що цей день підійшов до кінця.

Церемонія коронації була надто довгою, а важка корона, яку вона носила до кінця дня шалено її дратувала й була неабияким тягарем.  

- Може затримаєшся? – спитав Аарек, коли Анні вже переодяглася в одяг, в якому прибула до цього світу.

- Для чого? Я і так вже тут була достатньо, – запально мовила дівчина.

- Ти полюбила б це місце, якби дозволила собі це, – спокійно говорив їй чоловік, який засмучено сидів у м’якому кріслі й спостерігав, як його Королева металася кімнатою.

- Ні! Це не моє життя! А я хочу своє! – розізлилася Аніта. - Ми ж домовлялися, тож припини! Я знаю про твої вміння домовлятися, але мене ти не переконаєш.

- Гаразд, пташечко! Не буду тебе тримати в клітці! – Аарек підвівся та рівною ходою направився до Аніти.

Підійшов впритул до дівчини та заглянув їй в очі.