Розділ 13

  Аарек був розгніваний. Його розсердила розмова з Анітою, бо тільки нещодавно він захоплювався її сміливістю, тим як вона відстояла свою думку, коли таки відправилася в гори Арагонії попри те, що вони з Демом були проти, тим як впевнено діяла в лігві чаклуна. Вона вже багато зробила для Королівства. І оце щоб тепер заявити, що після всього не хоче бути Королевою, бо… Бо що?

Бо закохалася у Власа, і тепер не хоче заміж за того, з ким була заручена? Здуріти можна! А з іншого боку Аарек міг би й зрозуміти її, бо між ними за весь час не промайнула іскорка, а в її світі, на Землі, було заведено одружуватися лише з коханими.

Принц зайшов у велику кімнату, де стояв довгий прямокутний стіл, а навколо нього були приставлені дванадцять стільців. Аареку стало цікаво, для яких таких гостей Марта має такого стола? Запідозрив, що у неї вдома збиралися або й досі збираються інші відьми та відьмаки, які переховуються від влади.

 У цій же кімнаті Аарек побачив Власа, цього хитрого малого, хоч він і вродливий юнак, що посмів спокусити його наречену, ще й винуватця тої безглуздої ситуації, що тепер склалася з Анітою.

Мало не кинувся на вартового з кулаками, ледве себе стримав. Все ж здоровий глузд та мудрість допомогли приборкати емоції. Хоч би що там було, але Влас ще й достатньо допоміг їм. І тепер був не найкращий час, щоб руйнувати стосунки з людьми, які залишились на боці справедливості.

Наступного Аарек помітив старшого чоловіка, одягненого у вельможний одяг. Сиве волосся та коротка борідка додавала до образу значущості. Федерік Зехальт. Аарек був знайомий з ним і нічого проти цього чоловіка сказати не міг, окрім того, що той виховав сина, який не мав поваги до корони, і який посмів зазіхнути на чуже. Та навіть те, що Федерік не зрадив Короля Кристофа говорило про нього більше, ніж все, що було відомо Аареку до того.

Принц кивнув Власу, після чого звернувся до Зехальта старшого.

- Я вдячний вам, що ви не побоялися й все ж прийшли на зустріч зі мною.

- Про що ви говорите, Принце? Я щасливий знати, що ви живі й здорові, бо вже ходили Королівством чутки про те, що вас з Принцом Демитрієм розірвали химери. А про те, що повернулася Принцеса, ніхто й подумати не міг. Більшість вже й не сподівалися побачити її, – відповів своїм глибоким приємним голосом Федерік Зехальт.

- Дякую за теплі слова, - навіть трохи здивовано мовив Аарек. - Не могли б ви розповісти, що трапилося в замку, коли ми з Демитрієм відправилися за Принцесою?

- Розповім. Чого ж не розповісти? - проговорив чоловік, рушив з місця та без запрошення зайняв один зі стільців, а руки поставив на стіл, стиснувши долоні в замок. - Не знаю, чи саме в той час ви покинули замок, чи й трохи раніше, коли на місто напали химери. І це не був звичайний поодинокий напад. Раніше їх підходило близько не багато. Ти й сам знаєш… А того разу їх було безліч, ніколи не бачив, щоб ті тварюки діяли гуртом, наче ними хтось керував. Майже всі воїни були залучені в боротьбі з химерами. Це був неабиякий виклик для Короля Кристофа. Його величність хоч і був хворим, але щоб там не говорили, при своєму глузді, от і скликав найближчих радників. Пропонував відправити звістку твоєму батькові, щоб той прислав на підмогу своїх воїнів.

Федерік відкинувся на кріслі та перевів подих, Аарек же присів за стіл напроти нього, уважно слухав і не перебивав. Вирішив, що усі питання поставить в кінці розповіді, а зараз для нього було важливо дізнатися, що ж тоді відбулося в усіх подробицях. Навіть не помітив, як Влас залишав велику кімнату. А коли помітив відсутність вартового, то хотів зупинити зухвальця. Не важко було здогадатись, куди він прямував, вірніше до кого. Та Аареку знову довелося приструнити своїх демонів та залишитись на місці, а не бігти, наче дурний ревнивець, щоб бити пику коханцю своєї нареченої. Тим паче, що він і не ревнує. Злиться – так, але точно не ревнує.

Тим часом Зехальт старший, радник покійного Короля, продовжував:

- Не встиг Король Кристоф і видати жодного наказу, коли підвівся Риммон і нахабно висловив свої сумніви в вірності рішень Короля. На мій величезний подив, з ним погодилися деякі радники. Та що говорити? Більшість з них! І замість того, щоб займатися нагальною проблемою, вони почали цькувати його величність. Такого я ще не бачив. Це було ганебно! Така неповага до Короля, так ще й у його присутності… - важко зітхнув Федерік і рукою витер піт з чола. — Врешті вони зійшлись на тому, що Король більше  не здатен правити Королівством і його рішенням не можна довіряти. Проголосували за те, щоб Риммон взяв на себе обов’язки Короля, поки не з'явиться хтось з претендентів на трон. У самому замку змінили вартових, навіть не знаю звідки взялися ці люди. Короля кудись відвели, а куди ніхто не знав. Риммон лише сказав, що Королю Кристофу потрібне лікування, яке йому забезпечать. Завадити Риммону не було кому, бо зрадник, як виявилося, все спланував набагато раніше, ще й охоронявся могутнім чаклуном, проти якого ніхто не міг і слова сказати, бо відразу ставав купкою попелу. А тільки-но молодший брат Короля перейняв справи, як почалися жахливі зміни в Королівстві… та навіть стяг змінили! Ви таке бачили?! Тих, хто відкрито виступив проти Риммона — вигнали з замку. Решта хитрунів влаштувалися при новій владі… Я декілька днів чекав появи Принца Демитрія. Гадав, що він заявить про свої права, оскільки ні Королеви, ні Принцеси я побачити й не сподівався. Думав, що нам доведеться виборювати йому Корону й доводити, що Принц має право наслідувати трон.

Аарек відчув потребу прояснити дещо: