Розділ 12

Коли опинилися перед будинком відьми, низом якого розростався плющ,  сонце вже сідало за горизонт, а на Королівство швидко опускалися сутінки.

Демитрій обережно поклав Марту на ліжко. Аарек так і тримав Аніту за руку, і це побачив Влас. Вартовий кинув косий погляд на їхні переплетені руки, а тоді Аніта швидко вирвала свою руку від долоні Принца, відсторонившись. Почувалася збентежено та винувато, але Влас навіть і не думав влаштовувати сцени.

 Те, що відбувалося біля лігва лихого чаклуна, було наче не з ними. А все тому, що в оселі було так тихо, що аж ставало моторошно. Всі наче опинилися в іншому світі, і  наче щойно не ризикували життям. Тільки тепер до Анні прийшло розуміння того, що нещодавно відбулося… Її всю трясло від згадок, адже вона, нарешті, усвідомила, що вбила людину… Нехай це був ворог, але вона встромила йому той клинок з меча, навіть не задумуючись.

- Аніто, поглянь, чи зможеш допомогти Марті, - вирвав її з думок голос Демитрія.

- А–а-а… Звісно, Деме! – тільки й мовила розгублена дівчина та швидко почала зупиняти кровотечу в Марти.

Чоловіки разом стояли осторонь.

- А що далі? – порушив тишу Влас.

Аарек невдоволено глянув на нього. Тепер він шкодував, що ще тоді залишив Королеву з вартовим наодинці, бо підозрював, що дівчина захопилася юнаком. Було б дуже прикро розбивати дівочі мрії, бо насправді її зв'язок з вартовим міг бути лише тимчасовим.

- Було б добре з’ясувати, що відбувається в замку, - задумливо мовив Аарек, відповідаючи на питання молодшого Зехальта.

Демитрій важко зітхнув. Йому аж ніяк не хотілося залишати Марту, але він розумів, що почуття до жінки не повинні відвертати від обов’язку. Та й допомогти Марті він зараз нічим не міг. Хіба знайти та привести кращого знахаря Королівства, ще й такого, який вміє тримати язик за зубами. А значить, в будь-якому разі потрібно було навідатись до замку. І чим швидше вони розберуться з Риммоном, тим швидше все налагодиться: Аніта та Аарек будуть керувати Королівством, а він, як і раніше тренуватиме воїнів і, можливо, щасливо житиме з Мартою, якщо жінка на це погодиться. Аби тільки її рана не виявилася смертельною!

- Потрапити в замок - не проблема. Це ти й так знаєш. Але до кого ми в першу чергу можемо звернутися? -  заговорив Демитрій. — Аареку, маєш якісь думки стосовно цього?

- Є декілька людей, яких я особисто знаю, і в яких можу бути впевненим.

Дем саркастично розсміявся:

-Та тепер все змінилося, друже. Навіть кращому товаришу небезпечно довіритися, бо зовсім не зрозуміло, чи за тебе він, чи за Риммона.

Аарек вагався, роздумував, як вчинити краще. А у Власа вже й зародилася ідея. 

- Можемо поговорити з моїм батьком. Він знає, хто готовий підтримати нащадків Короля Кристофа. Знає, хто стоїть за спиною Риммона. Довіртеся.

Обоє Принци підозріло глянули на вартового. Спробували зрозуміти, чи не ризиковано те, що запропонував юнак.

- Зможеш привести його сюди? – нарешті запитав Аарек.

- Впевнений, він погодиться! – Влас сміливо зустрів погляд Принца.

- Тоді не гай часу, - це вже Демитрій сказав. - Повертайся разом з ним. Ми на тебе сподіваємося, Власе.

І Влас одразу попрямував до виходу, а коли залишив оселю, то  Демитрій звернувся до Аарека:

- Переговори з Зехальтом старшим візьмеш на себе? Я все-таки планую навідатися в замок. Хочу на власні очі побачити, що там відбувається.

- Ні! Це надто ризиковано. Нам потрібно зібрати однодумців, прихильників покійного Короля й разом спланувати новий переворот в замку. 

- Немає часу, Аареку. Марті потрібен вмілий знахар. Я приведу його, хай там що. Можливо, когось знаєш з місцевих? Це ж ти у нас любиш серед людей ходити, - трохи глумливо мовив Демитрій.

- Не квапся. Поки будемо покладатися на уміння твоєї сестрички, бо Марта - це те, про що варто думати в останню чергу, - відповів Аарек, проігнорувавши випад Дема.

Він розумів, що Демитрій зараз більше всіх схвильований і знервований. Аарек бачив, як змінилися відносини Дема з Мартою, і те, що вони при всіх продовжували сперечатися, не могло приховати того блиску в очах, що з’являвся, коли вони дивились один на одного. Та це не мало заважати важливішим речам.

- Не намагайся, бо все одно піду. Тільки загляну ще на мить до неї - і вперед, - тихо проговорив Демитрій та підійшов до кволої Марти та метушливої Анні.

 Аніта походжала біля відьми, обережними рухами промивала рану. Коли Дем глянув на спотворене стегно Марти, його обличчя перекривала страшна гримаса. Добре, що хоч Апхір загинув, от тільки шкода, що не від його меча. Тепер Принца охоплював не лише праведний гнів, а й безпорадність. Він відчував себе нікчемою, бо ніяк не міг допомогти Марті. Ще декілька хвилин постояв у дверях спальні, а тоді мовчки пішов.

***

Аарек багато думав про все те, що сталося останнім часом. Розумів, що їм усім варто бути обережними, знаходячись у Королівстві. Було цікаво, чи зрадник уже якось довідався про те, що Апхір загинув, і він позбувся магічного захисту. А поки Аарек чекав на повернення Власа Зехальта зі своїм батьком, зайшов поглянути  на Марту, де постійно чатувала Аніта.