Розділ 11

Після такої швидкої подорожі ледь обох не знудило. Трохи віддихалися й роззирнулися. 

З усіх боків лісу доносилися мерзенні крики химер, а позаду них височів той самий будинок, який послідовник древніх чаклунів показав Аніті. 

Старезний, дерев‘яний, скрипучий, весь обвитий гілками трьох дерев-гігантів, що позаду нього. Здавалося, лише дерева й підтримували оселю, аби вона не обвалилася. 

Саме ж узлісся займало чималу територію, по низу якої розвивалася сіро-блакитна імла.

Коли Анні замахала над землею рукою, щоб легкий дим розступився, то побачила на землі безліч слідів химер. Від цього їй було лячно. 

- Я думала, що тут Принци боротимуться, — розгублено зізналася вона.

Влас взяв дівчину за руку та потягнув до оселі:

- Заглянемо у вікно.

Ступали нишком. Аж раптом з одного вікна почулися голоси. Влас з Анітою ступили ближче й впізнали голос Марти. Анні хотіла зазирнути, але Влас не дав їй цього зробити, бо почув ще один голос, який не належав ні одному з Принців.

Все-таки тихо й обережно ці двоє виглянули. Як виявилося, вікно вело до кухні чаклуна, де він добродушно спілкувався з Мартою, попиваючи чай.

- Як це розуміти? - тихо запитала Анні на вухо Власа.

І отримала відповідь. Але не від нього, а від Марти. Аніта почула відьмин  голос у своїй голові, який повідомив про те, що Принци теж в будинку. Тоді Анні згадала, що з‘єднана з Мартою кровною присягою, яка дозволяла отак чути відьму.

Дівчина потягнула Власа до іншого вікна, бо вирішила, що так  увійти безпечніше. 

- Принци десь всередині, — пояснила Анні, після чого Влас вже ступав впевненіше. 

Влізли до якоїсь брудної кімнати з відкритими шафами, на полицях яких стояли посудини з різнобарвними рідинами. Всю кімнату перетинали мотузки, на яких висіли пахучі трави. Від них аж в носі лоскотало, тож Анні та Власу довелося затулитися й швидко ринути до коридору. 

Далі прислухалися. Круті сходи вели на другий поверх, де чувся шурхіт. Вони рушили в той бік і, на щастя, в одній з темних кімнат зустріли Принців. 

- Ви що тут робите? - здивувався Дем. 

Аарек лише кинув теплий погляд і продовжив нишпорити в кімнаті.

- А ви? - пошепки запитала Аніта. - Чого це Марта чай попиває з чаклуном? Ви ж його мали вбити! 

- Чи то був не чаклун? - встряг Влас.

- Та чаклун, але його не здолати, поки в будинку не знайдемо його захисний амулет. Марта стримує його чуття, аби не відчув нашу присутність, - пояснив Аарек.

- То ви амулет шукаєте? - перепитала Аніта. - А як він виглядає?

Несподівано Демитрій заперечив:

- Ні, не його. Шукаємо спеціальний магічний клинок, здатний перерізати пояс Марти, що стримує її чари. Тоді вона матиме силу, відчинити підвал під цим будинком. А там вже той амулет захований. 

- Ох матінко, — зітхнула Анні. 

 А тоді згадала свою матір. І це змусило дівчину мерщій взятися за пошуки. Їй було за що боротися та за кого мститися.

- Є! - Аарек з шухляди круглого стола на кривих ніжках дістав запилюжений клинок. 

-Тепер треба поквапитись, — пояснив Дем і махнув, аби всі йшли за ним.

Вони обійшли будинок і спустилися сходами до замкненого підвалу.

- Як Марта дізнається, що ми впоралися? - поцікавився Влас.

Принци не знали, зате Аніта прудко підлізла під те саме вікно, де досі ці двоє вели бесіду. Тоді подумки відзвітувала Марті, сподіваючись, що відьма її почула. А тоді мерщій повернулася до входу підвалу. За звичкою міцно схопила Власа за руку, на що Аарек косо поглянув. Довелося відпустити. Якось себе відчула ніяково, хоча не могла собі цього пояснити. Все одно ж доведеться зізнатися у їхніх почуттях, які накривали все більше і більше. Та все-таки вирішила, що нехай це станеться пізніше. 

Найближчим часом показалася Марта. Але на величезне розчарування всіх інших, відьма була не сама. За нею показалася темна постать Апхіра, яка була оповита тією ж імлою, що над землею. Він магічним захватом тримав Марту за шию, що та аж ледь торкалася ногами землі. У всіх перехопило подих. 

- Марто! - скрикнув Дем.

Він кинувся до неї, але помах чаклуна вихором повернув Принца на місце. 

- Ви думали, що отак просто проведете мене? Пха-ха-ха! - мерзенний сміх чаклуна відлунням розійшовся по всьому Тихому лісі. - Вам не знищити мене, тож  Риммон залишиться при короні! А ще він несказанно зрадіє, дізнавшись, про смерть інших спадкоємців. Які ж ви дурні, що самі сюди прийшли. 

У повітрі з‘явилися мотузки, які почали всім зв‘язувати руки та ноги. Одночасно з цим двері до підвалу різко відчинилися й Принців, Марту, Аніту та Власа почало засмоктувати до підвалу. 

Демитрій був єдиним, хто не розгубився. Вихопив з рук Аарека магічний клинок та перерізав пояс Марти. У цю мить вони вже були в підвалі, тож Апхір не здогадувався про скоєне. 

Нарешті відьма розправила плечі, згадавши, яку сила мала до того, як начепили обмежувач. Вдихнула на повні груди — та як закричить. Її потужний голос хоч і оглушив на якийсь час спантеличених інших в‘язнів Апхіра, але разом з тим і розірвав мотузки, вибив старі підвальні двері та зруйнував частину стіни навколо дверей.