Розділ 8

В дорозі Аніта зблизилася з Мартою та Власом, адже якраз ці двоє більшу частину шляху були поруч із нею. Тоді як Демитрій та Аарек взяли на себе обов’язки захисників, один з них постійно йшов попереду, інший — позаду. Всі п’ятеро були такими різними, та кожен був важливим гвинтиком в цій подорожі.

Марта інколи передбачала напад потвор, тому при можливості вони обходили химер, а коли це зробити було неможливо, Принци одразу бралися за мечі і йшли вперед.

Відьма часто розповідала Анні про магію, свої можливості та вміння, про те, чому її силу ув’язнили, а вона все одно може нею користуватися. Розповідала про Королівство, яким його бачать звичайні люди, про те, що було, і як воно зміниться, якщо при владі залишиться Риммон.

Влас же більше розважав дівчину та загравав з нею, розповідав про себе, своє життя, навчання при дворі. Адже він спочатку готувався стати правником, тому чудово знав порядки в Королівстві. Потім сподівався, що дослужиться до вищого звання. Та коли Риммон прийшов до влади, а старший Зехальд відкрито виступив проти брата Короля Кристофа, парубка одразу вигнали з навчання, а він уже на той час практикувався в одного з королівських правників. Ще й при дворі почувався своїм, бо його батько теж був одним із радників Короля Кристофа.

Якраз Влас і повідомив Аніті, що тепер за законами Королівства трон повинна посісти вона з Аареком. Адже Аніта була єдиною законною спадкоємицею Короля. Анні слухала й відмовчувалася, бо не уявляла себе майбутньою Королевою. Це б була неабияка відповідальність!

  Дорогою Аніта розповідала своїм новим знайомим про земне життя, і дуже сміялася, коли вони не вірили, що можна спілкуватися телефоном, їздити на автомобілі чи літати літаком. Марта, слухаючи, сумувала за тими часами, коли її магія була вільною, бо колись ця магія давала ще більші можливості, ніж на Землі техніка.

Йшли, не поспішаючи. Принци дуже відповідально ставилися до безпеки Аніти. Аарек, знаючи Марту давно, легко їй довіряв, а ось Демитрій часто прислуховувався, чи раптом відьма не шепоче Аніті чогось зайвого. Втім Дем і юнаку Власу досі не довіряв. Та зрештою йому довелося визнати, що нові знайомі ніяк не зашкодять його сестрі.

Раптом відьма знову відчула небезпеку.

- Треба квапитися, – сказала Марта та пришвидшила хід, щоб наздогнати Демитрія, який йшов попереду.

Анні з Власом в черговий раз залишились наодинці. Втім вони й до цього так були захоплені один одним, що, мабуть, і не помітили, як від них відійшла Марта.

А от стрімкий холодний подув вітру вони не змогли не помітити. Влас вмить зупинився й поглянув на небо, яке заволокли темні хмари. Все передбачало грозу. Та напружені Демитрій з Мартою, які стояли попереду, підказали, що це щось набагато гірше.

- Заховай її, – кинув Аарек, котрий в цей час проходив повз Власа з Анні, і прямував до свого побратима та відьми.

Влас, не мешкаючи, вхопив дівчину за руку, та почав оглядати місцину, щоб знайти найкращий сховок. Побачив великі камені, які були звалені один на одного, а між ними була щілину, в яку сміливо можна було поміститися навіть вп’ятьох.

Влас глянув на Марту, а вона якраз в цей час повернулася до нього. Махнув їй рукою, щоб приєдналася до нього з Анітою та показав на можливий сховок, але Марта заперечно похитала головою. Цього разу вона вирішила залишиться на полі бою з Принцами, хоча інколи читала свої заклинання в безпечному місці разом з Власом та Анітою. 

Коли відьма інколи залишалася на місці бою, то завдавала магічних атак з близької відстані. Це було тоді, коли вона не могла розпізнати противника та не могла вгадати, що саме може подіяти химера, щоб послабити її сили.

- Ходімо, – Влас потягнув Аніту, яка слідкувала поглядом за відьмою, до щілини.

Вітер набирав обертів. Тепер не просто зривав листя з дерев та ламав сухе гілля, а ще з небаченою силою штовхав в спину. Чувся неприємний і моторошний свист. Ще такого не було.

Дівчина перелякалась не на жарт. Хвилювалася за Принців та Марту. Влас, який помітив її стан, завів до щілини та своєю широкою спиною перекрив вихід. Та все одно звуки, які чулися ззовні, нічого хорошого не передбачали.

Аніта не розуміла, що відбувалося. Знову опинилася у Власа в обіймах, міцно вхопилася за його торс, та сама не помітила, як по щоках покотилися сльози. Влас спочатку розгубився, потім швидко почав заспокоювати дівчину. Гладив по волоссю та спині, наче малу дитину. Та істерика в дівчини не припинялася. Анні, надто довго була сильною, надто довго старалася не видавати себе. І ось саме в цю мить стала слабкою юною дівчинкою, якій потрібен був захист. 

Вартовий ніжно обійняв її, а тоді підняв її голову за підборіддя та заглянув в очі. Анні не відводила погляду, просто не могла розірвати цей зв’язок, або ж тонула в цій оксамитовій темноті його чорних очей.

Влас, не задумуючись над тим, що робить, і йдучи на поводу своїм бажанням, нахилився та поцілував Принцесу, майбутню Королеву. Зараз вона для нього була жаданою дівчиною. Така тендітна, що аж тріпотіла в його руках, і була тільки його. Вона невміло відповідала на поцілунок, але при цьому жодним чином не відштовхувала. Це придало йому сміливості й хлопець провів своїми руками по стану дівчини, притис її до свого тіла ще міцніше та поглибив поцілунок.

Аніта вже не чула страшного свисту вітру та ревіння химер. Тільки стук свого серця, який притупляв всі звуки навколо. Кров, наче лава носилася по венах, зігріваючи усе тіло. Було таке враження, наче вона просто палала в руках у Власа, і якби хлопець не тримав її, то не втрималась би й на ногах.