Розділ 2

  Глухий удар. Аніта відчула, що вони покотились твердою землею. І якось так вийшло, що зупинилися вже в обіймах. 

- Ти як? – одразу запитав чоловік, перш ніж Аніта відштовхнула його та відкотилася в сторону.

Тільки й встигла піднятись на коліна, коли її живіт скрутило від неприємних спазмів. Все, що сьогодні їла, враз вилилося з неї на землю.

- Деме, чуєш мене?! Дай води, їй погано! – крикнув чоловік у простір, бо навколо дівчині нікого не було видно. Тільки осінній надто тихий ліс з голими деревами.

Чоловік з зав’язаним хвостом на голові схилився над дівчиною, притримуючи її волосся, та злегка погладжуючи по спині. Аніті здалося, що він шепотів якісь лагідні заспокійливі слова, проте через болючі спазми, що викручували її нутрощі, вона вирішила, що це їй лише здалося.

- Ось! Тримай! – нізвідки з'явився Демитрій та передав щось схоже на металічну флягу своєму товаришу.

- Їй потрібно звикнути до стрибків! Перший раз завжди так! – промовив старший чоловік.

Спочатку освіжив водою бліде обличчя дівчини, а тоді практично змусив її попити.

- Зараз усе пройде! А з часом ти звикнеш, – заспокійливо промовив, далі погладжуючи дівчину по спині.

- Хто ви в біса такі? – попри рване дихання вичавила Аніта.

- Я твій брат - Демитрій! – посміхаючись, представився один з чоловіків. - А це Аарек — твій наречений!

На мить запала мовчанка. Потім Аніта, як божевільна розреготалась.

- Здуріти можна! Ох, матінко! Хіба мені не час прокидатися? – нервово вичавила з себе.

- Це не сон, Анні! Все так і є! – трохи ображено продовжував Демитрій.

- Ти що верзеш? Який брат? Який наречений? – дивувалася дівчина.

Аніта була розгублена, в голові все йшло обертом. Ще зранку все ж було як завжди: поснідала, попрощалася з матір’ю та пішла на навчання, а коли повернулася додому, то весь світ з ніг на голову повернувся. І те, що сталося з матір’ю…

- І це наша майбутня Королева. Здуріти можна! Поглянь, вона ж дитина! – розчаровано кинув той, що Аарек, нібито наречений Аніти.

- Тихіше. Про обережність не потрібно забувати! – примирливо мовив Дем.

- Демитрію, а де це ми? - Аарек, роздивляючись все довкола, постукав пальцем по плечу свого товариша.

- Як це де? Ось тобі ліс, а он там, - Дем показав рукою, - Королівство.

- Угу, але не твоє, не Фортіум-Лукум, - пояснив Аарек.

   Тоді Дем уважно все роздивився й розгублено запитав сам себе:

- Невже браслет не туди привів? Такого не може бути!

- Це ж ти створював вир, - нагадав Аарек. - Щось наплутав при цьому.

Дем знову так само кинув свій браслет в простір, створивши новий вир.

- О, ні, - замахала головою Аніта. - Цього разу без мене.

Дем стрибнув у вир, але нічого не сталося, наче цей портал був лише ілюзією.

- Нічого не розумію, — мовив Демитрій і почухав потилицю. 

Аарек теж задумливо роздивився жовтогарячий вир, не знайшовши пояснення, чому цей портал тепер не здатен переправити їх до потрібного Королівства.

- Це я нічого не розумію! - знову нагадала про себе Аніта, витріщивши очі на кола, що швидко кружляли, змінювалися.

- Присядь, — Демитрій вказав рукою на широкий корінь дерева, що виринав з-під землі. – Зараз спробую коротко тобі усе розповісти з самого початку.

- Ну давай, здивуй мене ще більше, братчику! – саркастично кинула дівчина та все ж вмостилася там, де показував Демитрій.

- Ти народилася в Королівстві Фортіум-Лукум. Твій батько — Король Кристоф, а мати — Королева Меліса, — розпочав Дем.

- Моя матір — Королева? Пфф! Звичайна жінка, художниця. Та й про яке Королівство йде мова? Ви що, вирішили з мене дурепу зробити?! - обурилась Аніта.

Демитрій глибоко зітхнув:

- Спробуй у це повірити. Ми як прибудемо в замок, то ти сама в усьому  переконаєшся. 

- Та йдіть ви! 

Аніта розлючено обтрусила колінця на джинсах, поправила жовту кофтину, що збилася після падіння, після чого направилася в бік міста. Аж раптом вдалині побачила височенний замок, що змусило її зупинитися. Дівчина не вірила своїм очам. Зупинившись, огледілася, роздивляючись все навколо. Попереду знаходилося огороджене місто із замком, а позаду — ліс. Як таке було можливо, вона досі не розуміла. Зовсім не сприймала те, що декілька хвилин тому стрибнула у вир.

- Ну і куди ти підеш, Анні? - глузливо поцікавився Дем. - Тут все чуже для тебе.

- Якомога далі від вас, розумники. От тільки розберуся, де знаходжуся — і одразу додому. 

- Він казав тобі правду, — вступив Аарек. - Вислухай нас до кінця, а тоді вирішиш, що з цим робити.

Дівчину нервували  чоловіки, тож вона лише коротко запитала:

- То як потрапити назад?

Аарек похмуро пояснив:

- За допомогою браслета. Він відкриває портал між світами. От щойно ж ти бачила вир, перед тим як він зник.