12 (1)

Маргарита

Доки ми з Адамом гуляли парком, а я намагалась не надто часто торкатися вуст, пригадуючи жар нашого поцілунку, я спіймала себе на думці, що ніколи не відчувала такої єдності з колишнім чоловіком. Наші стосунки з Тимофієм були відверто жахливими.

Добре, що це вже позаду. Колишній поки що не об’являвся, навіть не дзвонив. Я знала від сусідки, що він зачаївся в моїй квартирі і поки що з усіх сил намагається порадувати свою мамцю. А та спить і баичть, щоб Тимофій отримав шмат чужого майна.

Кляте стерво.

Куди тільки я дивилась…

Після прогулянки Сергійко торохкотів про Адама повсякчас. Коли я читала синові казку на вечір, розмахував руками, зображаючи бій лицаря проти дракона, і сказав, що на місці хороброго воїна уявлятиме Зварича.

Я не заперечувала, Адам справді міг бути вельми грізним. Щоправда, не хотіла б я, щоб син став свідком такого, бо у Адама не завжди вистачало терпцю поводитися бодай трошки стримано, але про це вже вголос казати я не стала, вирішила, що це зайве.

На ранок Сергійко знову вимагав у Зварича прогулянку.

– Сьогодні ж неділя, – заявив він за сніданком. – Можна з’їздити на річку!

– Бізнес не знає вихідних, і у мене сьогодні ввечері важлива зустріч, але я тобі обіцяю, що на наступних вихідних ми обов’язково кудись з’їздимо, – запевнив його Адам.

– Мам, правда?

– Я подбаю про те, щоб дядько Адам виконав обіцянку, – зітхнула я, знаючи, що сина не переперти. – А поки ходи до себе, я зазирну за кілька хвилин.

– А можна мені пограти з сусідськими дітьми? Тут поруч живе дівчинка, їй стільки ж, скільки й мені! Шість! Я буду її лицарем, і ми пограємося в хороброго воїна і принцесу!

– Я не впевнений, що Ліза, наша сусідка, погодиться бути тендітною принцесою, але якщо ви обидва будете воїнами одне для одного, то вона з задоволенням приєднається, – підморгнув Адам. – У нас дуже бойова юна сусідка.

– Як моя мама?

– Ну-у-у, щось схоже.

Сергійко явно замислився над перспективою отримати напарницю, а не принцесу, яку треба захищати, але зрештою кивнув.

– Я піду оберу іграшки, – заявив він і помчав до себе. Я лише похитала головою, проводжаючи сина теплим залюбленим поглядом.

– Лицар, – всміхнулась я. – Уже хоче когось захищати.

– Що ж, сподіваюсь, він змириться з тим, що Ліза сама кого хочеш захистить, – зітхнув Адам. – Вона, до речі, постійно з нянею, тож ти могла б довірити їй Сергійка, якщо він погодиться, а ми б поснідали разом. Можна у альтанці, звідти видно сусідський двір, все гарно проглядається, тож ти переконаєшся, що з сином все в порядку.

Я розуміла, що сусіди навряд чи бажатимуть дитині поганого, але ідея з альтанкою здалась мені чудовою.

– Завжди любила їсти на природі, – погодилась я. – А щодо того, чи змириться… Сергійко близько знайомий з концепцією «сильної жінки», знаєш, в нього ж дуже сильна та вперта мама, яку ледь терпить більшість чоловіків.

– Дурні вони якісь, ті чоловіки, що не мріють торкнутися до прекрасного і відчути, що таке жінка, яка сама здатна про себе подбати.

– Що, ти вважаєш, що це зручно, коли твоя пара постійно має свою думку стосовно будь-якого питання і за словом в кишеню не полізе?

– Ну-у-у, як тобі сказати, – Адам схилив голову набік. – Мені здається, поруч з сильним чоловіком має бути така ж сильна жінка, аби вони могли триматися одне за одного. Я за рівність.

– Я теж.

Він взяв мене за руку. Потягнувся, явно бажаючи трохи більшого, ніж вчора за деревом, і я подалась вперед, але завмерла, зачувши шурхіт коліс по гравію. Зварич теж зреагував, миттю підвівся, підійшов до вікна і визирнув назовні. Скрипнули кільця занавіски, ковзаючи по карнизу.

Біля будинку припаркувався незнайомий мені автомобіль.

– Здається, наш сімейний сніданок під загрозою, – Адам зітхнув і відпустив занавіску. Тепер тканина похитувалась ледь помітно від вітру.

Я злегка сіпнулась від слів «сімейний сніданок», бо до сім’ї нам зі Зваричем було ще надто далеко, але спробувала бути спокійною і спитала:

– Що трапилось? Хтось приїхав?

– Та Дан на черговій новій машині. Цю я бачив всього три рази… І, здається, не сам.

Я підвелась і смикнула злощасну штору саме вчасно, щоб побачити Ольгу. Спочатку скривилась від роздратування, передчуваючи чергове зіткнення, а тоді раптом згадала: Сергійко. Сергійко вдома.

Якщо Ольга його побачить, то вмить усе зрозуміє, і тоді вберегти свої секрети від Адама, захистити сина так просто не вийде.