11 (4)

Маргарита глитнула, а тоді кивнула. Ми стояли трохи віддалік, під деревом, і в цей бік ніхто не дивився. Я зробив крок назад, відступаючи за стовбур кремезного дубу, і потягнув Марго за собою. Ми завмерли, дивлячись одне одному в очі.

Я зважився першим – зрештою, це ж була моя ініціатива. Нахилився до неї ближче і обережно торкнувся вуст теплим поцілунком, спочатку ніжним, тоді палким. Ми ледь не втонули одне в одному; Маргарита чіплялась за мої руки, я міцно обіймав її і не хотів відпускати ні на секунду.

Ми сахнулися одне від одного за якусь хвилину. Рита торкнулась вуст і позадкувала, вийшла з-за дерева. Було очевидно, що обговорювати вона нашу близькість не готова, але і засмученою наче не виглядала.

…За той час, доки Сергійко був у кімнаті розваг, ми обидва заспокоїлися і вже нічим не видавали, що цілувалися крадькома за деревом. Рита почала розповідати про сина, і щоразу, коли пригадувала якісь його витівки, щасливо сяяла.

Вона надзвичайно любила свого сина.

Нарешті малий примчав до нас і явно вже мав ідеї, як далі проводити час.

– Мам, пішли покатаємось на колесі! – засмикав Сергійко жінку за руку. – Ну мам! Туди без дорослих не пускають!

Рита помітно зблідла. Вона зиркнула на оглядове колесо і заперечно хитнула головою.

– Сергійку, це небезпечно. Ми ж з тобою про це говорили, і я туди не полізу ні за які гроші.

– Ну ма-а-а-ам, а Тарас розказував, як вони з татом підіймались туди високо-високо, і звідти вид такий класний!

– Боїшся висоти? – спитав я Маргариту. – Чи конкретно оглядового колеса?

Я сам не знав, звідки у мене раптом взялась певність, що її лякає саме ця велетенська споруда. Може, зчитав в поглядах, в тому, як Рита намагалась не дивитись на атракціон.

– Терпіти їх не можу, і взагалі, будь-яку велику техніку, – зізналась вона. – Малою передивилась фільмів про повстання машин, і тепер кожна здоровенна шестерня викликає у мене бажання втікати подалі. Сергійку, правда, наступного разу ми підемо в парк з Аверіними, і я попрошу дядька Дмитра, щоб він з тобою також покатався.

– Ну ма-а-ам!

Малий виглядав засмученим і склав руки в благальному жесті, ще й смішно відкопирив губу. Я всміхнувся. Коли щось випрошував у своєї матері приблизно в його віці, поводився десь так само. Тільки Ганна Зварич була жінкою зі сталевими нервами і ніколи нічогісінько не дозволяла.

– Рит, а давай я з ним поїду? – запропонував я. – Якщо довіриш. Але, присягаюся, я достатньо надійний!

Маргарита уважно подивилась на мене.

– Адаме, а твоїй спині і голові нормально буде?

– Це ж не найбільше оглядове колесо міста, – відмахнувся я. – А мені не дев’яносто, тиск не підскочить, присягаюся. Я не думаю, що серед моїх протипоказів є атракціони, я ж кермую автомобілем.

– Мамусю, будь ла-а-а-асочка!

– Добре, – здалась вона. – Тільки так, щоб я бачила.

Сергійко аж застрибав на місці від радості і одразу вчепився в мою руку. Хлопчик взагалі легко йшов на контакт, і я не міг тому не радіти. 

Приємно ладнати з дитиною жінки, яку хочеш бачити поруч з собою. Я знав, що це часто проблема, і сподівався, що між нами ніяких складнощів не буде.

Прийняти чужого малого… та не біда. Своїх потім ще народимо. Крім того, Сергійко був на мене схожим. Я впізнавав в ньому власні риси, свої дитячі звички, і це підкупало.

– Коли я був десь твого віку, теж мріяв покататися на оглядовому колесі, – поділився я з хлопчиком. – Правда, моя мама мене не пустила.

– Навіть з татом? Чи у тебе не було тата, як і у мене?

– Був. Він… Пішов у кращі світи, коли мені було двадцять два роки, – я зітхнув. – Серце хворе. Але мама міцно тримала в своїх лабетах нас обох. Твоя демократичніша.

Сергійко зітхнув.

– Я теж хочу мати тата, – зізнався він. – В підготовчій групі є діти, які казали, що коли мама виходить заміж, то її чоловік стає твоїм татом, але це неправда. Вони брешуть.

Дійшла наша черга до колеса. Ми залізли в кабіну, я пристебнув паски безпеки, надійно фіксуючи малого, і похитав головою.

– Не брешуть, просто тут буває по-різному. Іноді, коли мама знаходить собі чоловіка, він справді не може поладнати з дитиною. Тоді це поганий чоловік. Але якщо він достойний, то стане тобі татом. Обов’язково.

Хлопчик насупився.

– Що, не віриш?

– А якщо ти зберешся гукати маму заміж, ти захочеш стати і моїм татом також? – поцікавився малий.

– Гм. А ти б хотів?

Він рішуче кивнув.

– Ти класний. І в тебе машина велика. І будинок. А ще ти зі мною граєшся.

– Тоді обіцяю, що покличу твою маму заміж і стану твоїм татом, якщо вона на це погодиться, – запевнив я його.

– Тільки це угода. Справжня чоловіча угода!

Я ледь стримував широку усмішку. Сергійко був дуже милим.