Загублена колишня мільйонера. Гріх не згадати

7 (3)

Ольга завмерла, ніби закам’яніла.

– Тобто? – перепитала вона. – Як це – не сам?

– Я зустрів одну жінку, з якою хотів би… Відвідати цей захід, і вона вже погодилась. Тому нам точно не потрібно синхронізувати наші гардероби, Олю. Не цього разу.

– Хто вона? – Ольга подарувала мені вбивчий погляд, а тоді спробувала всміхнутися м’якше. – Хотілось би зрозуміти, чим тебе так зачарувала ця незнайомка.

– Та яка різниця?.. Просто жінка, – я розумів, що ім’я Рити зараз краще не називати, аби не дратувати Ольгу і не притягнути гнів на її голову.

– Я ж все одно її побачу. Так складно сказати ім’я?

– Олю.

– Я лише переживаю за тебе, Адаме, – вона підійшла ближче і поклала руку мені на плече. – Хочу бути поруч з тобою. Так, ти забув все, але ж я пам’ятаю, і нашу історію так просто не перекреслити. Хіба серце не б’ється швидше, коли я поруч?

Ні. Взагалі ніякої реакції.

Моє тіло мовчало так вперто, ніби нас з Ольгою взагалі нічогісінько не об’єднувало. Я не пам’ятав відчуття її поцілунку, доторку. Тиша.

Навіть кілька разів задавався питанням, чи не розійшлись ми вже давно і не лишились парою «про людське око», як пропонувала Ольга зараз, бо так було зручно і ми не мали нікого іншого. Це пояснило б мою холодність, та й відчайдушне бажання Олі все повернути і бодай зіграти роль так, як вона звикла.

Раніше я намагався не розчаровувати її і не відмовляти аж надто різко, але цього разу вирішив твердо стояти на своєму.

– Вибач, але я вже говорив, нічогісінько не відчуваю. Крім того, мій лікар стверджує, що мені не варто так часто повертатися до минулого думками. Щойно я розслаблюсь, сам все згадаю.

– Лікаря треба слухати, – Ольга відступила на півкроку назад. – Звісно, Адаме. Ти правий. Але ти впевнений, що ця жінка не якась мисливиця на гроші?

– А це ти з чого взяла?

– Ти багатий чоловік, що зараз потрапив у скрутну ситуацію, – пояснила жінка. – Думаю, чимало… Мисливиць могли б зараз захотіти закрутити з тобою.

– Я не настільки приваблива кандидатура.

– Що, як настільки? Ти завжди себе недооцінював. Адаме,  я не хочу, аби нечиста на руку жінка щось з тобою зробила…

Знов згадались слова Данила, всередині неприємно потягнуло. Може, я перебільшую? Але ні, Ольга поводилась підозріло. Аж занадто стрибала в очі, де в дідька її гордість?

Я набрав повні легені повітря і сказав:

– Ця жінка гарантовано надійна, і я перевірю її сам, якщо буде потреба. Ольго, не тисни на мене. Ми однаково не будемо разом.

– Колись ти все пригадаєш, – зітхнула вона. – І тобі буде дуже образливо і гірко, що ти так чинив зі мною, сам не розуміючи, кого відштовхуєш.

– Пробач. Але я не впевнений, що минуле вдасться повернути. Пора йти далі. Можливо, я навіть кину ходити до Легського…

– Ні! – вигукнула вона аж надто перелякано. – Ні, Адаме. Я тебе дуже прошу, давай ти не будеш коїти дурниць?

– Це лише…

– Це буде жахливою помилкою, – з натиском промовила Ольга. – Я ледь добилась того, щоб професор оглянув тебе і почав лікувати. Ти знаєш, що у нього величезні черги, а зараз так просто все зневажиш? І через що? Через нашу сварку?

– Олю…

– Присягнися, що продовжиш ходити до лікаря, що б між нами з тобою не трапилось. Я не можу дозволити тобі пожертвувати своїм здоров’ям, – вона дивилась прямісінько мені в очі, і, якщо чесно, мені на мить стало не по собі.

Ольга явно не збиралась так просто давати мені спуску і дозволяти чинити зі своїм життям, як заманеться.

Це хороший знак, хіба ні? Дбає про мене. Якби робила щось підле, не штовхала б так вперто до лікаря, отже, Данило помиляється.

Але чомусь ці спроби заспокоїти самого себе геть не діяли.

– Гаразд, обіцяю, я продовжу лікуватися, скільки буде потрібно, – здався я. – Професор Легський справді кращий.

– От і добре, – вона видихнула з полегшенням. – Що ж… Тоді не забудь подбати про те, щоб у твоєї жінки була підхожа сукня. Ця пані нашого кола, вона розуміє, як саме потрібно буде поводитися? Зорієнтується?

Я не сумнівався, що Рита впорається з будь-яким випробуванням. А сукня… Що ж, я вже мав одну на приміті.

– Так, – сказав я, – ця жінка – нашого кола.

Хоч і не в тому сенсі, в якому це хотіла б почути Ольга.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше