5 (1)

Адам

Коли Маргарита залишилась зі мною під одним дахом, я нарешті зміг змусити себе визнати: мене тягнуло до неї значно сильніше, ніж мусило. Ця жінка особлива, пора нарешті зазнатися собі в тому, що інтерес до неї не продиктований винятково вдячністю за лікування. Біля неї навіть серце билось в інакшому ритмі, як би це банально не звучало.

Коли я побачив її поруч з Данилом, всередині, мов та змія, заворушились згубні ревнощі. Дан специфічно впливав на жінок, я добре знав, що багато хто не може дати йому ради і з задоволенням впаде в широко розкриті обійми, варто моєму кузенові тільки рукою поманити. Хотілось вірити, що Маргарита не така, але, коли Данило взявся її наздоганяти, я ледь стримав люте гарчання.

– Ти міг би не робити це аж так відкрито, – похмуро промовив я, підіймаючись слідом за Данилом на другий поверх.

– Що саме? – Дан відповів поглядом, сповненим нерозуміння, і я б навіть повірив, якби не знав його надто довго.

– Загравати до Рити, – суворо відказав я.

– В тебе є на неї власні плани, любий брате?

– Даниле, вона моя гостя. Зацікавлений я в ній чи ні, тобі не потрібно розпускати хвіст, мов тому павичу, і зиркати на неї… Такими очима.

– Якими? – миттю відповів питанням на питання Данило і тихо розсміявся. – Ти ревнуєш. Мені навіть подобається. Ольга в тебе таких яскравих почуттів не викликала.

– А що, ти й до неї загравав?

– Припини робити з мене якогось Казанову, – відмахнувся кузен. – Мене не цікавить Маргарита. Я лише говорив, що поруч з нею ти змінився, і просив її затриматися тут довше.

– Навіщо?

Данило розсміявся.

– Щоб ти згадав, дурню, навіщо ж ще. Я втомився спостерігати за тінню свого кузена і хочу, щоб твої спогади нарешті стали на місце. І щоб ти зміг пояснити мені, що за дурницю накоїв в документах, з якими мені доводиться регулярно розбиратися.

Я провів долонею по обличчю. Проблем в бізнесі вистачало. Ольга говорила, що в нашій справі так завжди, і я ніби й не мав причин їй не вірити, але не міг позбутися впертої думки: щось тут не так. Данило тільки підкріплював мої підозри.

– Якщо ти знаєш щось, міг би розповісти мені про минуле, – похмуро кинув я. – Можна подумати, я настільки дурний, щоб не бачити, що в розповідях Ольги і мами є якісь прогалини.

– Тобі варто згадати, а не сумирно прийняти чиюсь версію подій, – заперечив Данило. – Все, що було потрібно, і все, що я міг, я тобі вже розповів, але якісь деталі засіли в твоїй голові, і краще б відновити їх природним шляхом. До речі, коли в тебе запис до лікаря?

– Сьогодні ввечері.

– Це той, якого знайшла Ольга?

– Він найкращий в своїй справі, ти ж знаєш.

Данило закотив очі.

– Навіть найкращі не завжди справляються з поставленою задачею. Я б на твоєму місці спробував звернутися до альтернативних спеціалістів. Ти замало робиш для того, щоб все вдалось. Хоча, можливо, просто залиш свою пам’ять в спокої і сконцентруйся на жінці, яку, здається, хочеш завоювати.

Мій кузен надто спостережливий, і мені не подобалось, як він говорив про Маргариту. Особливо коли спитав:

– До речі, що ти думаєш про її сина? Раніше ти не надто любив дітей, і мені здавалось, що наявність у жінки чада – перепона для стосунків.

– Між нами з Марго поки що нема ніяких стосунків, – відрізав я.

– І не буде?

– Цього я не казав. Вона гарна, і… – я втомлено скуйовдив волосся. – Гаразд, вона мені подобається, ти це хотів почути? Вона незвична, розумна, і між нами є хімія, якої я ніколи не відчував з Ольгою. Так, я хотів би спробувати побудувати стосунки з цією жінкою, і навіть сподіваюсь, що мені вдасться це зробити. Хоча гарантій, звісно, жодних. Тепер ти задоволений моєю відповіддю?

– Більш ніж, – розсміявся Данило. – не ревнуй до мене, я не збираюсь впадати за твоєю Маргаритою і не чіпаю чужих жінок. Хіба я схожий на підступного розлучника?

Я не пам’ятав всього минулого, але Данило здавався мені чесним. Та й нащо йому взагалі брехати? Ми ж рідня.

– Не схожий. Просто хвилююсь, щоб твоя надто приваблива пика не змусила ще одну жінку забути про мене.

– Поки що лише ти про них забуваєш, – підморгнув Данило. – Гаразд, мені вже пора їхати. Я надішлю тобі контакти кількох спеців по профілю Маргарити і постараюсь пошукати іншого лікаря, хай би оцінив ту інноваційну методику, якою тобі ніяк не повернуть пам’ять. І… ти вже вирішив, з ким підеш на благодійний вечір своєї матері?

Я застогнав.

– Краще туди взагалі не йти, аніж з Ольгою.

– Так, тобі вже не вдасться переконати інших, що ви все ж не пара, якщо з’явитесь разом… О! – Данило засяяв, ніби йому спало на думку, як викрутитися з цієї ситуації. – Слухай, а може, ти запросиш туди Маргариту?