4 (3)

Я не вважала себе дурною, принаймні, в усіх питаннях, окрім вибору чоловіків, тому мимоволі напружилась. Повернутися в лоно сім’ї?

– Ти намагаєшся втягнути мене у ваші розбірки, очевидно, пов’язані з величезними грошима, і хочеш, аби я повірила в акт доброї волі і в те, що ти робиш це винятково для об’єднання родини, – нарешті процідила я, похмуро дивлячись на чоловіка. – Дане, мені не двадцять років. Тобі не вдасться повісити цю лапшу мені на вуха.

– Я з тобою чесний. І я не хочу нічого поганого, лише щоб мій кузен згадав своє минуле. Вилікувати його амнезію.

Дідько. За що мені це все? Не слід було погоджуватися на пропозицію Адама і взагалі їхати сюди, не мала б жодної проблеми.

– Припустимо, я повірила в твої добрі наміри, – похмуро промовила я. – Хоча мені було б легше це зробити, якби я дізналась, що Адам забув щось важливе.

– Він тебе забув, хіба ти не важлива?

Я стиснула чашку так міцно, що вона ледь не розлетілась на друзки, а потім поставила її на стіл з гучним стуком.

– Даниле, ти мене, звісно, вибач, але я не ідіотка. Я в курсі, що ти – бізнесмен з доволі специфічною репутацією. Те, що ми не перетиналися увесь час, не означає, що я не дивилась жодних новин, тим паче, я… Не хотіла, щоб мене знайшли, і мусила стежити за… Перебігом життя вашої клятої родини, – епітет був зайвим, напевне. – Для чого це тобі? Окрім просто помсти?

– Адам забув про деякі дуже важливі домовленості, – Данило закотив очі. – А коли ми підняли документи, виявилось, що там зовсім інші числа, і всі хвости вже підрізані. Хтось, і я майже впевнений, що це Ольга, постійно лізе в його папірці, коригує дані і підчищає за собою. Адамова амнезія вигідна їй. Я не здивуюсь, якщо вона сама ж змусила його забути.

– Що за маячня…

– Не віриш, що Ольга здатна підсунути фальшиві документи?

В це, на свою біду, я якраз дуже навіть вірила.

– Ні, це звучить логічно. Але я лікар, Даниле, і як лікар кажу тобі, що викликати ретроградну амнезію медикаментозно, ще й керовану, неможливо, Принаймні, за допомогою відомих мені препаратів. Тож, радше за все, Ольга тут ні до чого, просто збіг.

Пора було завершувати цю розмову і йти. Я знала, що чим швидше обірву нитку діалогу, тим краще. Принаймні, Данило не встигне затягнути мене в свої сіті, як він дуже добре вміє робити.

Я повернулась до нього спиною, але встигла зробити лише два кроки геть із кухні.

– Адам забував вже й раніше.

– В сенсі? – я озирнулась. – В нього були проблеми з пам’яттю?

– Так.

– Чому про це ніхто не сказав? Тобто… Окей, я розумію, чому про це не повідомив сам Зварич, але лікарі регулярно опитували його і його рідних, і ніхто з них не згадував ані про провали в пам’яті, ані про жодні проблеми, з цим пов’язані. Взагалі ні про що.

– Бачу, ти зацікавилась, – Данило гмикнув. – Нарешті в тобі прокинулась лікарка. Так, Рито, у Адама були серйозні проблеми з пам’яттю. Почались десь півроку тому. Він почав забувати дрібниці, не пам’ятав, що робив в той чи інший вечір. А в результаті у нас з’являлися дивні «добровільно підписані» угоди, тощо. Він вмудрився викреслити з голови цілу ділову зустріч, на якій, виявляється, був, навіть встиг там пофотографуватися. Можеш собі таке уявити?

– Він перевірявся?

– Звісно. Лікар, якого знайшла наша люба Ольга, сказав, що все гаразд, просто потрібно більше відпочивати.

Я потерла скроні.

– Ретроградну амнезію, тим паче керовану, викликати дуже складно, – промурмотіла собі під ніс. – Майже неможливо. Але існують препарати, які дають тимчасову аретроградну амнезію…

– Аби пацієнт не пам’ятав, що буде після введення препарату? – зрозумів мене Данило.

– Так. Ти в цьому тямиш?..

– Батько багато хворів, звісно, я читав про різноманітні наркози і всяке таке, – роздратовано відмахнувся він. – Говори.

– Якщо Ольга справді намагалась зашкодити Адамові і прокрутити свої справи у нього за спиною, звучить логічно, що вона давала йому якісь препарати, аби Зварич не міг зафіксувати в голові, що робив і що підписував. Це… Може бути засобом маніпуляції. Більше того, – я напружилась, – через це після аварії він міг отримати таке серйозне ускладнення. Дідько! І додаткові аналізи зараз нічого не покажуть…

– То ти мені допоможеш?

Я не відповіла, просто не встигла, бо з вітальні долинув голос Адама.

– Марго, Дане? Що це ви там так активно обговорюєте?