Розділ 46. Імперський суд. Битва з Володарем Чорних Апостолів.

За три дні в імператорському палаці було скликано імперський суд, і всі охочі аристократи прийшли подивитися, або ж взяти участь в розгляді цієї справи. Після заручин, Олівію вже прирівнювали до повноцінного члена імператорської родини, тому замах на її життя було гучною справою. Головним суддею, звісно, був сам імператор, але в обговоренні справи мали право брати й ті, хто займав що займав місце герцога, графа, віконта, чи просто високе положення в імперії, враховуючи його професійну діяльність. Для початку, всі збиралися у великому залі суду. Учасники займали місця на трибунах, а ті, хто прийшов просто подивитися, займали решту вільних місць, або ж просто стояли позаду, спостерігаючи за всім дійством.

Цього разу всі герцоги вирішили брати участь в суді. Першими почали наповнювати залу суду прості аристократи, що прийшли просто подивитися. Пізніше на суд явилися герцог Браєн Отто, та колишній герцог Томас Отто, вони зайняли місця для захисту Лістера Отто. Старий Томас був вкрай не задоволений онуком, але все ж не відмовлявся від нього, як і від сина не відмовився в той час.

Герцог Оскар Гілберт та принц Каліпсо Ален Розанна виступали як позивачі, а Олівія Гілберт, звісно була жертвою. Герцоги Саміль, та Філс розмістилися на трибуні з їхнього боку, це означало, що вони підтримують жертву.

Зайнявши своє місце, Оскар не припиняв гнівно дивитися на герцога Отто, він вважав, що саме через не належне виховання Лістера було причиною його жахливої поведінки.

Трохи згодом, до зали прийшли Малік Саміль, Амайя Філс, та Еліан Отто, усі вони зайняли місця позаду Олівії. І якщо з першими двома все зрозуміло, то коли спадкоємець Отто сів на захист жертви, замість того, щоб підтримати власного брата, глядачі в залі почали шепотітися. Браєн Отто був дуже роздратований такою поведінкою Еліана, адже розраховував, що той не матиме іншого вибору, окрім як сісти разом з дідом на захист старшого брата.

— Еліан Отто, куди це ти сів? — запитав його батько.

— Туди, де вважав за потрібне. — удавано посміхнувся хлопець.

— Ти!.. — хотів уже на гиркати на нього Браєн, та його раптом перебило напружене, та розгніване обличчя Томаса Отто.

Та Еліану, схоже було байдуже на його гнів, бо він прийшов сюди, щоб підтримати подругу.

Олівія сьогодні поводилася спокійно, адже поруч з нею сидів її коханий, та її батько, чи якщо точніше — дядько. А позаду неї, її підтримували її найкращі друзі, та вірні піддані. Сьогодні, вона нарешті має змогу добитися для себе справедливості.

Згодом прийшли й працівники Столичного суду, вони зайняли письмові столи внизу трибуни, та почали діставати зі своїх валізок купи паперів, увесь час тихенько обговорюючи щось між собою. Та глядачів зараз цікавили не вони, а юрист, якого герцог Отто привів для захисту свого старшого сина. Це був один з найуспішніших юристів імперії, тому ніхто вже не сумнівався, що сьогодні Лістер Отто вийде на волю. Особливо враховуючи те, що захисника леді Гілберт, досі не було.

Останніми до залу прийшли герцог Паоло Морган, спадкоємець Ліам Морган, та сер Філіпп Морган. Перші двоє сіли поруч з родиною Отто, адже їм теж потрібно було захищати своїх рідних, графиню Феліцію Джулін, та леді Ліліан Джулін, і оскільки саме їх в першу чергу було звинувачено в замаху на життя члена імператорської сімʼї, то звісно, герцог Морган, так само як і герцог Отто привів одного з найуспішніших юристів імперії. Та на відміну від батька та старшого брата, сер Філіпп, як тільки зайшов до зали, одразу ж попрямував до трибуни, де зібралася підтримка Олівії. Цим він здивував герцога Моргана, ну і ще деяких аристократів, хто ще не знав, що за останні роки ці двоє, стали справжніми братом та сестрою.

А захисника Олівії все не було, люди почали перешіптуватися. Невже ніхто не захотів захистити права спадкоємиці Гілберт? Та всі вони затихли, коли до залу увійшла сама директорка торгової компанії «Темна Ніч», пані Софі Есфера. Слідом за нею прийшли ще двоє чоловіків поважного віку, у ділових костюмах та з валізками для документів. Всі відразу впізнали їх, адже вони були професорами в Академії, що викладали юридичну справу. Ну і хто ж не знав найуспішнішу жінку підприємицю в імперії. Та здивувало людей те, що вона спершу підійшла до Олівії, та ввічливо вклонилася їй, як головній, і тільки після цього пішла до свого місця.

Коли всі зібралися, до судової зали прийшов імператор, всі піднялися зі своїх місць, та привіталися з ним як належить. Оголосивши коротку промову, він наказав привести підсудних, і до залу привели Лістера Отто, що все ще поводився пихато, та ображено, наче це проти нього було скоєно злочин. Графиню Феліцію Джулін, яка була налякана та розгублена, та Ліліан, що вже більше не приховувала своє справжнє нутро, та дивилася на всіх людей зі зневагою. Усі вони вже були переодягнені у простий одяг, однотонних темних кольорів, їхнє волосся було скуйовджене, а шкіра більше не виглядала доглянутою. Та їхній зовнішній вигляд все ще не змінював їхньої впевненості у власній правді.

Суд розпочато, захисники говорили по черзі, іноді сперечалися. Та команда Олівії була добре підготовлена, вони представили суду докази не тільки нещодавньої спроби отруїти спадкоємицю Гілберт, а ще й докази того, як з перших днів навчання Ліліан псувала репутацію Олівії. Окрім цього, було розкрито всі подробиці неналежного виховання Олівії в домі Морган, яке мала надавати їй графиня Джулін. На одному суді Олівія вирішила розкрити всю правду про родину Морган, та про її життя там, про все пережите нею. Вона вирішила, що саме сьогодні настав той слушний час для удару у відповідь.