Розділ 43. Підступний план графині Джулін. Зрадники у Святому Храмі.

В середині кімнати Ліліан, що в замку Морган, панував справжній хаос. Вона бісилася, жбурляла всюди речі, та била посуд, проклинаючи Олівію.

Два тижні тому, її план покотився у прірву, бо принц Ален самостійно явився до Академії, та оголосив про їхні стосунки з Олівією. Більшого сорому Ліліан ще не відчувала, тому зачинилася у своїй кімнаті на цілих два тижні, при цьому ніхто так і не зрозумів, в чому причина такої поведінки. Адже, леді Ліліан Джулін завжди була чемною, скромною, та привітною дівчиною, а тут раптом, така різка зміна.

Коли Ліам побачив її такою знервованою, з цим її божевільним поглядом, та зухвалою поведінкою до прислуги, він раптом пригадав, як одного разу, Філіпп щось говорив на цей рахунок. Щось типу: «Все зовсім не так, як здається з першого погляду, варто тільки пригледітись уважніше, ніж зазвичай». Молодий спадкоємець нарешті засумнівався, в тому, як він увесь цей час ставився до своєї рідної сестри, і з якої причини, він постійно заплющував очі на всі ті дурниці, що виробляла Ліліан. Але чому ж вона саме зараз припинила приховувати своє справжнє обличчя, він так і не зміг зрозуміти, бо ще не знав всієї правди.

Єдина людина, хто про все знав, це була її мати Феліція. Вона сиділа собі в кріслі, попиваючи ароматний чай, доки її донька випускала бісики. А вся ця метушня почалася через те, що до замку надійшло запрошення на бенкет в імператорському палаці, на честь пʼятнадцятиріччя Олівії Гілберт, а також з приводу заручин спадкоємиці герцогства Гілберт та другого принца імперії Каліпсо Алена Розанна.

Це був кінець. Якщо вона стане невісткою самого імператора, тоді Ліліан вже ніколи не зможе перевершити її. Який тоді сенс було все своє життя придурюватися, та носити маску доброї, та вихованої леді, якщо всі вершки, все одно дістануться Олівії. Ліліан прямо розпирало від заздрості та обурення. Вона ніяк не могла зрозуміти, як це обрали не її?

Той принц мав в ноги кланятися такій прекрасній, єдиній та неповторній леді, як Ліліан. А замість цього, він оголосив про заручини з іншою. Як так вийшло? Як вона могла проґавити їхні стосунки, і коли саме, вони почали спілкуватися? Якби тільки вона вчасно дізналася по їхнє спілкування, ще до того, як сестра змогла приворожити принца, тоді Ліліан точно змогла б відібрати його. Олівії просто пощастило, що про них ніхто не знав, інакше зараз, на її місці могла б знаходитися інша.

— Це ще не кінець. — раптом заговорила її мати. — Це просто заручини, вони ще не стояли під вінцем, та не проводили першої ночі.

— З чого ти це взяла? — запитала Ліліан в матері.

— Я знаю Олівію. Вона груба та невихована дівчина, але точно не розпусниця. — Феліція подивилася на дочку своїм хитрим поглядом. — Ти ж знаєш закони імператорського роду, щодо шлюбу, правда?

Після цих слів на обличчі юної дівчини знову засяяла та божевільна посмішка.

— Члену імператорської родини дозволяється вступати в шлюб з людиною будь-якого статусу, за умови, якщо тіло нареченої чи нареченого чисте, не торкане іншими... Мамо, ти хочеш сказати, що ми можемо?...

Феліція приклала вказівного пальця до своїх вуст, вказуючи, що це буде їхнім секретом.

— Якщо імператорська сімʼя не захотіла приймати тебе ні як спадкоємицю, ні як невістку, вони думають, що зможуть так просто прийняти іншу? Я цього не дозволю. Хай зогниє той принц одинаком, раз не захотів моєї донечки... — вона посміхнулася так само божевільно, як і її донька. — Поклич но молодого пана Лістера Отто на чашечку чаю, думаю, він не буде проти взяти з Олівії все по заслузі, за всі образи, та розірвані заручини, за всі його плани, що вона йому зруйнувала... І наведи вже нарешті лад у своїй кімнаті, тут ноги зламати можна.

— Добре, добре, так і буде! — реготали вони вже удвох.

* * *

В одному з таємних коридорів Святого Храму принц Ален зустрівся з вищим священником Фарісом, з яким він підтримував звʼязок починаючи від зібрання в імператорському палаці. Увесь цей час вони таємно перевіряли кожного священника на предмет будь-якого контакту з Чорними Апостолами.

— Ваше високість ми вже відшукали трьох молодших священників, що таємно звітували Володареві Чорних Апостолів, отримуючи за це грошову винагороду, ми вже могли б їх давно затримати, але боялися сполохати решту зрадників, проте сьогодні, я нарешті знайшов те, що ми так довго шукали.

— Пане Фаріс, ви знайшли докази причетності єпископа Рухарта до Чорних Апостолів? — запитав Ален.

— Не просто Апостолів. Ось, — він простягнув принцові клаптик паперу. — Це доказ того, що він уже давно у змові з самим Володарем Чорних Апостолів.

Ален розгорнув клаптик паперу, в якому одразу ж впізнав почерк Володаря. Цей маленький аркуш з короткими вказівками був точнісінько таким, як і ті, що вони з учителем знаходили в Магічній вежі. коли відловлювали зрадників. Отже, тепер остаточно ясно, що єпископ Рухарт у змові з тими Демонами.

Саме про це й говорила Провидиця коли згадувала про зрадника у Святому Храмі, того, що всіх вірян принесе в жертву. Коли Ален уявив цю катастрофу, йому раптом, пішов мороз по шкірі.

— Їх там десятки. В його письмовому столику, виявляється, є шухляда з подвійним дном, я випадково помітив, коли впустив на підлогу аркуш паперу. — все ще схвильовано пояснював священник.

— Це точна інформація, він не надумає раптом перемістити їх в інше місце? — запитав Ален. — Адже я скоро приведу сюди імперських лицарів, і якщо вони не зможуть знайти докази їхнього спілкування, тоді ми не лише не зможемо затримати його, а ще й наполохаємо, і він може розірвати всі звʼязки з Володарем, і тоді увесь наш план коту під хвіст.