Розділ 38. Нові однокласники.

Розпочався новий навчальний рік, ніхто не знав про війну. що насувається на імперію, всі безтурботно займалися своїми справами. У студентів старшої школи багато різних практичних занять, леді з не терпінням чекають занять з культури, етикету чи господарської справи, а юні джентльмени — фехтування та бізнесу. Звісно кожен, хто має особливий талант в якійсь окремій сфері діяльності вже сконцентрував всю свою енергію на вивченні цього предмета. Як, наприклад, Малік Саміль на медицині, а Амайя Філс на алхімії. Олівія взяла собі предмети тільки ті, що будуть вкрай необхідними їй в житті.

Сьогодні перший день навчання в цьому році, вся група друзів підлітків зібралася на задніх партах класної кімнати. Цього року до звичної трійці долучився ще один друг — Малік. З Амайєю він вже вільно спілкувався, а от з рештою ще все по переду.

— Нащо витрачати свій час та сили на те, чого не можна буде навіть застосувати в майбутньому? — говорила Олівія своїм друзям.

— І це тому ти не обрала собі жодного предмету з господарської діяльності? — запитала Амайя.

— Зараз є й більш важливі справи, на які я хотіла б витратити власну енергію та вільний час. — пояснила дівчина.

Вона не могла просто взяти й розповісти друзям, що є вірогідність того, що скоро все людство може бути знищено. Якщо вони не знайдуть зрадників, і не зупинять розповсюдження та діяльність Чорних Апостолів, то скоро Бог Чорба таки зможе вибратися зі своєї темниці, і тоді всім настане кінець.

Та друзі про це навіть не підозрювали, тож на разі в них на думці були зовсім інші турботи.

— Якщо ти не навчишся куховарити, то рано чи пізно твій принц помре з голоду. — підштовхнула її ліктем Амайя.

— Не помре, я вмію полювати, а він могутній маг, обовʼязково щось вигадаємо... — не задумуючись відповіла Олівія.

— О, то у вас все серйозно? — раптом запитав Малік.

Всі звернули на неї увагу, і тільки зараз вона помітила, що ніхто цьому навіть не здивований, тож і вона вирішила нічого е приховувати.

— Ну, певно що так... Плануємо одружитися відразу, як я закінчу навчання в Академії. — серйозно відповіла Олівія.

Та здається вона переоцінила готовність своїх друзів до таких новин, бо Еліан, що саме в цей час зівав, бідолага, від здивування аж похлибнувся власною слиною, а Амайя просто витріщилася на подругу. І тільки Малік сприйняв це спокійно, адже не знав, що вони ще не були навіть зарученими, та й взагалі про їхні стосунки вони теж не так давно дізналися. Амайя сподобалася йому з першого погляду, то ж він розумів, якщо у цих двох є глибокі почуття, то зрозуміло що вони хочуть одружитися.

— Ні, так не годиться, а як же заручини? — запротестувала Амайя.

— Заручини? А це обовʼязково? — запитала Олівія.

— Ну, дивись, люди влаштовують церемонію заручин, щоб явно показати свій вибір, та свої наміри що до одруження на широку публіку. Таким чином ви покажете всім, що ви пара, і ні тебе, ні принца більше не будуть сватати комусь іншому.

— Ааа... Стоп, кому сватати? — знов не зрозуміла Олівія.

— Ох, невже ти не чула про те, що єпископ Рухарт вже на всю імперію розніс новини про сватання другого принца та леді Ліліан Джулін? — голосно запитав Еліан, і це почула не велика група дівчат, що сиділи по переду.

— Що за дурниці, хто захоче з нею одружуватися? — відмахнулася Амайя.

— А от і ні, другий принц скоро сам прийде просити руки прекрасної леді Ліліан! — втрутилася в розмову одна з тих дівчат.

— Що ти верзеш, яким боком взагалі та дівка до другого принца? — обурилася Амайя.

— Ви напевно ще не знаєте, та леді Ліліан одна з найсильніших цілителів в усій імперії, за останні кілька років вона стільки людей врятувала, стількох зцілила, що вже й не злічити. Вона мало не щодня приходила в бідні райони Столиці, чи у віддалені містечка та зцілювала всіх, і багатих і бідних, нікого не обділила увагою. Справжня рятівниця.

— Так, думаю єпископ Рухарт правий, і таку здібну цілительку потрібно обовʼязково ввести в імператорську родину, може і справді у них народиться Свята, і тоді всі люди імперії заживуть краще. — втрутилася в розмову й інша дівчина.

Подібні розмови не на жарт роздратували Олівію, їй геть не подобалося що її коханого сватають з іншою. Їй аж вилиці зводило, так хотілося розповісти їм, що вони не праві, і що Ален і є Святий, тож немає сенсу зводити їх разом. Щобільше, не така Ліліан вже й добра та справедлива, якою видається на публіку, якщо вона так старанно виконувала цю роль, отже їй це для чогось було потрібно. Олівія заплющила очі, щоб заспокоїтися, але навпаки, ще більше роздратувалася. Бо як тільки уявила, що Ален обіймає Ліліан, точнісінько, як обіймав її кілька днів тому, її кров аж захолола. Вона й сама не помітила, як почала спускати холодну вбивчу ауру, схожу на ауру герцога Гілберта, тільки ще не на стільки насичену боями з монстрами, як у нього. Та все ж цього вистачило, щоб в пʼятнадцятирічних підлітків мороз пішов по шкірі, а волосся стало дибом від страху. Від цього всі застигли, їхній настрій раптом став пригніченим, вони дивилися навколо себе, відчуваючи страх та небезпеку, але ніяк не могли зрозуміти в чому справа. Першим помітив ту вбивчу ауру Еліан, він міг її бачити, бо й сам був пробудженим спадкоємцем. Та навіть йому стало страшно, напевно навіть трохи страшніше за решту, бо він бачив, як з тіла Олівії повільно спускається чорна енергія, схожа на дим. Це було справді моторошно, він ще ніколи не бачив Олівію на стільки сердитою.