Останнім часом вся імперія Розанна сполошилася страшними новинами. Стало відомо, що далеко на півночі, десь за горами, зʼявилася демонічна секта Чорних Апостолів. Вони володіють страшною темною магією, з ними важко боротися та ще важче вбити. До цього часу, було знищено близько сотні не великих віддалених поселень по всій імперії, та викрадено близько трьох тисяч молодих та здорових людей, при цьому решту жителів, було знищено Монстрами. Звідки взялися Монстри в середині материка, ніхто не розуміє, але тепер, багато людей бояться в ночі виходити на вулицю.
Напередодні розповсюдження цих новин, імператор терміново скликав зібрання пʼяти герцогів, та свого дядька, графа Беррі Хортона. Разом з герцогами, на зібрання мали прибути також дві найближчі до нього особи, за звичай це були — попередній герцог, та майбутній, тобто нинішній спадкоємець. Але, іноді на зібрання герцоги брали з собою замість свого попередника, особистого помічника, або ж ще одного сина. Також мали бути присутні — архієпископ, та ще двоє найвищих представників Святого Храму. І обовʼязково запрошували архімага та двох старійшин з Магічної Вежі.
— Думаю, всі ви чули за останні кілька років, здається, герцог Гілберт вирішив змінити загальноприйняті правила, та взяти собі в спадкоємця власну племінницю, молодшу дочку герцога Моргана, — почав говорити Браєн Отто, і всі дружньо скоса глянули на Паоло, який в цю мить схоже відчував себе не дуже комфортно. — Але жінка на полі бою, буде захищати нашу імперію від монстрів? Для мене не зовсім зрозуміла позиція Майстра Меча...
— Що ви маєте на увазі? — запитав герцог Морган.
— Нічого такого, просто непокоюся за безпеку нашої імперії. — удавано посміхнувся Браєн.
— Ви бачили її навички фехтування? Чи може бачили її в бою з монстрами? Якщо ні, то краще тримайте свої думки при собі! — обурився Філіпп.
За останній рік вони з сестрою не погано зблизилися, і він дізнався багато нового про неї, до того ж він рука об руку боровся з Олівією проти монстрів, тому він добре знав на що вона здатна.
— Філіпп, стримуйся. — Ліам швидко спробував прикрити рота братові, на що той демонстративно закотив очі та сердито гиркнув:
— Вони нічого не тямлять!
Герцогу Отто були тільки на руку будь-які розголоси, спричинені через призначення Олівії спадкоємицею.
— Справа ось у чому, жінка завжди була слабким створінням, так закладено природою, тому було б дивно нам, як представникам сильної статі, довіряти власну безпеку слабкій жінці, тому я не зовсім розумію про що думав герцог Гілберт, коли робив її спадкоємицею, без чоловіка.
— Зазвичай, дівчатка рідко пробуджуються як спадкоємці родової сили, за виключенням Святої, але на стільки я памʼятаю, зазвичай, вони стають спадкоємицями герцогського титулу тільки формально, до заміжжя, після чого, головою роду та правителем герцогських земель стає її чоловік, який і займається всіма справами замість дружини. Зараз Олівія ще юна для заміжжя, тож я не зовсім розумію до чого ведуть ваші думки. — пояснив свою позицію Паоло Морган.
На справді, Браєну не подобалося, що Олівію збиралися публічно представити та привести її на зібрання, прирівнявши до справжніх спадкоємців, він ніяк не міг змиритися з тим, що жінка може зайняти місце головнокомандувача армії та отримати титул герцога. Він твердо вирішив посіяти сумніви що до вибору Оскара.
Та не всі поділяти його думки, в герцогстві Філс було багато відомих та талановитих жінок науковців, магічних механіків та алхіміків, як і наймолодша дочка герцога Амайя, тому колишньому герцогу Роджеру Філсу слова Браєна, здалися геть не розумними.
— А мені от добре зрозуміла ваша думка, пане Отто, кожен в цьому залі знає про ваш провал зі шлюбом спадкоємця Отто та леді Морган, але зараз, вона стала спадкоємицею Гілберт, тому можете не мріяти, що будь-хто, хто одружиться з нею, стане головою роду, та головнокомандувачем армії Гілберта тільки тому, що він чоловік. Люди півночі живуть в інакших умовах, ніж ми, вони шанують зовсім інші правила та традиції. Там не важливо, чоловік ти чи жінка, кожен має однакові права та обовʼязки. Тому забудьте нарешті, вже свою згубну звичку втручатися в чужі справи, нехай герцог Гілберт сам в цьому розбирається.
Браєн хотів ще щось додати, але в цей час двері відчинилися, та до залу зайшли герцог Оскар Гілберт, помічник Шен та спадкоємиця Олівія Гілберт. Вони кинули погляд на всіх присутніх, та сіли на свої місця за столом, по дорозі помічник Шен привітався з усіма від імені їхньої компанії. Оскар не хотів вітатися, у нього вже був поганий настрій, і всі присутні одразу це відчули, бо здалося наче повітря в залі захололо, а по спині пробігли мурахи. Очевидно, що він чув усі ті не приємні речі, що обговорювалися тут до його приходу.
Він сів на свій стілець, закинув ногу на ногу, схрестив руки на грудях, та пильно подивився на герцога Отто, примруживши очі.
— То що ви там мали на увазі, герцог Отто, вам здалося, що ви маєте право обговорювати мої рішення? Олівія — моя спадкоємиця, я так вирішив, і ніхто її не буде замінювати. В майбутньому, вона стане герцогинею, та самостійно буде виконувати всі обовʼязки, як голова роду, правитель земель герцогства Гілберт, та головнокомандувач армії Гілберта. Коли настане час, саме вона буде захищати землі імперії, та ваші нікчемні життя від кровожерливих Монстрів.
— Ви на стільки впевнені в цій дитині? — прозвучав раптом чийсь не приємний голос і всі обернулися до його джерела, це був єпископ Рухарт, він підступно посміхнувся, та продовжив: — Як ви можете бути впевнені в цій юній леді, адже ви не можете точно знати, раптом мине кілька років, і вона скаже вам, що хоче вийти заміж та народити дітей, адже це її природа, не дарма ж Богиня створила чоловіків та жінок різними. Кожному відведена своя роль.