Розділ 31. Поранення Олівії та допомога принца.

Як тільки Ален почув, що Олівія поранена, він кинув все, і тієї ж миті схопив гінця за шкірку та телепортувався прямо до замку Гілберта.

Перед кімнатою стояли Оскар та Філіпп, вони чекали доки лікар обробить рани Олівії, а коли той вийшов, то повідомив:

— Її рани досить глибокі, їй потрібна магія зцілення, а якщо ні, то доведеться зашивати, тоді загоєння пройде трохи краще, але все одно залишаться досить великі шрами.

— Чому в герцогстві немає жодного священника? — звернувся Філіпп до Оскара, на що той тяжко зітхнув.

— Тому, що архієпископ Оландер таємно отримував від герцогів гроші за, так би мовити, опіку нашої Богині, а я платити відмовився, бо все це лише пусті балачки, щоб красиво прикрити вимагання хабарів до власних кишень архієпископа. Тож наступне, що він зробив, це відкликав всіх священників з герцогства Гілберт з тих, чи інших причин. Минуло вже багато років, люди півночі вже навчилися обходитися без цілющої магії.

Філіпп подивився на двері до кімнати Олівії та насупився.

— З нею все буде добре?

— Не хвилюйся, я викликав її таємну зброю. — посміхнувся Оскар.

— Що за таємна...

Не встиг він договорити, як поряд з ними зʼявився принц Ален, що тримав якогось бідолагу за комір, а як тільки ноги торкнулися підлоги, випустив його з рук, наче ганчірку.

— Де вона? — запитав Ален в герцога.

— Там. — без зайвих слів вказав на двері Оскар.

Ален зайшов до кімнати Олівії, а Філіпп, що був не ознайомлений про їхні стосунки, спантеличено дивився йому в слід, а коли двері зачинилися, одразу почав розпитувати Оскара.

— Це був принц Ален?

— Мгм. — кивнув герцог.

— А як він тут опинився? Це ви його покликали?

— Мгм.

— Навіщо? Тільки не говоріть, що він може використовувати навіть магію зцілення? Це тому ви його покликали?

— Мгм.

— Якийсь не конструктивний у нас виходить діалог, дядьку... Враховуючи, що ви з молодим імператором стали друзями, стає резонно покликати на допомогу його брата, але навіть це не пояснює, чого це таємничий та відлюдькуватий красунчик-принц прилопотів, свіркаючи пʼятами, рятувати мою сестру. Не може бути що це лише через той один танець, під час імператорського балу.

Як не дивно, та Філіпп правильно про все здогадався, тож Оскар не мав, що додати, він просто мовчки зітхнув. Але це ще більше розігріло уяву Філіппа, він ніяк не міг вгамуватися, доки не отримає пряму відповідь.

— Дядечко Оскар, зізнавайтеся, ви ж явно в курсі, що там за причина?

Герцог намагався змовчати, бо це ніби й не його справи, і пліткувати він ненавидить, але ж мова про його дочку, а Філіпп її брат, то може і краще буде, як ще хтось пригляне за ними двома. Ну, щоб вони без всілякого там, зайвого... Хоча б доки школу не закінчить.

— Ну, я не впевнений що до Олівії, але я знаю точно, що принц Ален закоханий по самісінькі вуха.

Хоч Філіпп і підозрював, що причина була не звичайна, але це перевершило його очікування.

— А як же різниця у віці? Він же старший за сестру на шість років! Це нікого не бентежить? — запитав Філіпп.

— Ну їх точно ні. — відповів Оскар, а потім додав: — Вони дали обіцянку, що доки Олівія не закінчить школу, будуть поводитися чемно.

— Ага, як би не так! — з сарказмом посміхнувся хлопець.

На мить вони подивилися один на одного, а потім обоє кинулися підглядати крізь ледве прочинені двері кімнати.

Ален підійшов до Олівії, що спала на ліжку, він присів поряд та подивився на її обличчя. Вона лежала на животі, а голова обернута на бік, і щока була кумедно притиснута до подушки. Він тихенько посміхнувся, але не став її будити, його погляд впав на її спину, прикриту білим простирадлом. Крізь тканину просочилися кілька крапель червоної крові, що все ще не засохли на свіжих ранах. Йому необхідно було побачити на стільки глибокі там поранення, щоб знати яку кількість Святої магії слід вкласти в зцілення, тож він обережно відкрив частину простирадла, і важко зітхнув. Рани були досить глибокі, спину майже до самих кісток роздерли. Ален подумав, як це, напевно, було боляче, а зараз вона так спокійно спить, то ж він не хотів її будити. Він присів на край ліжка, та ніжно доторкнувся кінчиками пальців до її спини, його очі засяяли золотим світлом, а за кілька секунд і все його тіло почало випромінювати мʼяке золоте світло, здавалося наче сонце зійшло прямо в кімнаті. 

За дверима, Філіпп був шокований тим, що він побачив, адже Ален засвітив своєю магією зцілення всю кімнату, а ні сам архієпископ, ні прості священники, та й жоден маг, що володіє зціленням, навіть і близько такого не вміє робити. А це означало тільки одне: принц Ален — Святий. Декілька хвилин, він перебирав цілу купу різних думок у своїй голові, але так і не зміг зрозуміти, чому імператорська сімʼя приховує, що принц пробудився як спадкоємець родової магії «Сила Святого».

Він прикрив свого рота долонею, щоб не закричати від здивування, та перевів погляд на герцога, що вже деякий час, як виявилося, спостерігав за його реакцією. Філіпп пошепки запитав його: