Розділ 30. Напад Гарпій на Головну Фортецю герцогства Гілберт.

На при кінці літа ночі ставали дедалі холоднішими, дрібний дощ без кінця мрячив, зволожуючи землю, а холодний та вологий вітер продував до кісток. Двоє вартових з жахом дивилися в напрямку гір, те, що вони бачили вселяло страх в їхні душі...

Олівія сиділа за своїм письмовим столом та читала листа від Алена.

«Минуло вже стільки часу, а ми з учителем ніяк не просунулися в пошуках зрадника. Ми постійно натикаємося на дрібних найманців серед магів, і всі вони говорять одне і те ж саме. З ними звʼязувалися анонімно, потрібно було виконувати не складні завдання, розвідувати державні таємниці, військові маршрути, плани роботи Магічної Вежі чи окремих людей, а за виконані завдання їм присилали винагороду. Вони ніколи не бачили й не чули замовника, але в деяких таємних місцях, вони постійно знаходили не великі записки, з вказівками, а коли хотіли щось запитати, то клали в те місце свою. Винагороду знаходили теж там, але хто їх туди клав не відомо. Олів, останнім часом, у Вежі відбувається щось дивне, як і по всій імперії. Будь обережна.»

— Щось насувається... — Олівія задумалася на хвилину, постукуючи вказівним пальцем по столу, але її перервав гучний звук дзвонів оборонної вежі, що о півночі забив тривогу.

Вона вискочила на терасу і майже одразу здригнулася від побаченого. Орда летючих монстрів швидко наближалася до міста. Думати не було часу, тож вона швидко почала одягати свій шкіряний обладунок. В цей час до кімнати залетіла налякана Сара.

— Леді, там тривога, ви будете йти?

— Я маю йти, це мій обовʼязок. — відповіла Олівія затягуючи шнурування на чоботях.

Сара зупинилася всього на секунду, а потім вхопила наплічник, та взялася чіпляти його на плече своєї леді.

— Я допоможу, так буде скоріше.

Олівія швидко зібралася та вискочила з кімнати, де мало не збила з ніг сера Ортіса. Зустрівшись поглядами, вони тільки мовчки кивнули один одному, після чого побігли разом до виходу. На сходах вона зустрілася з Філіппом, і схоже, що він ще гадки не мав, що відбувається.

— Що відбувається?

— На нас напали. — на ходу відповіла Олівія.

— Хто напав?

Філіпп прожив на півночі лише кілька місяців, тому ще не встиг побувати в справжній битві з монстрами. Новобранців мали повести на перше полювання лише після трьох місяців тренувань. Це тільки Олівію, як спадкоємицю, герцог особисто водив полювати з самого початку її тренувань, бо вона має бути сильнішою за решту, отже і тренування у неї будуть складнішими. І хоч Філіпп не знав що відбувається, та безперервний дзвін змусив його тоді швиденько одягнути обладунок та взяти меч в руки. Олівія кинула на нього погляд та відповіла.

— Ну судячи зі дзвонів, це хтось летючий.

— Летючий? Ти маєш на увазі чудовисько?

— Ага, з крилами, якщо точніше.

— І що це означає? Ну... Я хочу сказати, що ми маємо робити?

Вони вибігли з замку і на хвилину зупинилися, щоб оцінити ситуацію на вулиці.

— Ну дивлячись що за чудовисько на нас напало... А це Гарпії... Гірше тільки те, що їх багато, — Олівія обернулася до брата, беручи в одну руку меч, а в іншу револьвер, — Філіпп, це означає, що ми не можемо випустити з рук меча, доки хоча б одна з них літає над містом.

Вони сіли на коней, що згідно з інструкціями, були для них підготовлені, і поїхали до внутрішньої стіни фортеці. Оборона зовнішньої та внутрішньої стін не може пропустити монстрів в середину міста, бо тоді постраждають прості жителі. Чим ближче вони наближалися до стін, тим гучніше було чути битву. До них доносився гучний рев монстрів, та крики воїнів.

Гарпії — це величезні птахи, розміром з дорослого чоловіка, більше схожі на яструба, але замість пташиної, їхня голова подібна до людської, що вкрита пірʼям. Вони мають довгі, гострі вуха, та міцні щелепи, з великими зубами, подібними до наземних хижаків. Гарпії збираються у великі зграї, а спосіб їхнього полювання теж схожий на яструба, вони на великій швидкості пікірують до своєї здобичі, хапають її гострими кігтями, та підіймають в повітря, відносять до гнізда, або одразу ж зʼїдають, якщо жертва не велика. Часто, коли жертва занадто пручається, Гарпія може просто кинути її з висоти, щоб та розбилася об землю. після чого, вже можна буде розпочинати свою трапезу. Боротися з ними важко, бо під час свого полювання вони весь час проводять повітрі.

В обороні фортеці від летючих монстрів допомагають вежі з лучниками, а також катапульти та арбалети, розміщені на зовнішніх та внутрішніх стінах. Окрім цього, не погано допомогла і нова зброя, якою Олівія забезпечила воїнів. Це були магічні мечі, револьвери та ручні арбалети, все це добре допомогло у боротьбі з таким небезпечним ворогом.

Олівія знала де слід шукати герцога, він обовʼязково буде там, де йшла най запекліша боротьба, місце де було найбільше скупчення монстрів. Вона зупинилася, та роззирнулася навколо. «Темна Ніч» старанно провела вуличне освітлення міста, тому при потребі можна було освітити всю фортецю. І хоча освітлення було все ж не достатньо для темних північних ночей, проте в теперішній ситуації це добре допомагало. Гарпії напали з боку східної стіни, всього кружляло близько кількох сотень монстрів.

— Туди, до східної стіни, — вказала Олівія, і вони разом попрямували до місця протистояння.