Розділ 29

Сьогодні Олівія прокинулася досить рано, адже на неї чекало багато роботи. Перша пара магічних механізмів була побудована, та успішно розпочала свою роботу. Ця новина швидко розлетілася по всій імперії та стала просто неймовірним відкриттям у сфері науки цього року. Усі просвітлені науковці почали штурмувати "Темну Ніч", вимагаючи від головного магічного механіка компанії пояснення принципу роботи цього механізму, але не дивлячись на всі старання, Фіона не хотіла з ними зустрічатися.
Можливість подорожувати з одного куточку імперії в інший, неодмінно сприятиме розвитку кожного її регіону. Тому всі герцоги теж сполошилися, всі старанно шукали таємничого голову торгової компанії, але дістатися могли лише до її директора Софі Есфера. Звісно, що всі працівники Темної Ночі, хто знав про Олівію, мовчали, а партнери компанії, так само як і решта ніколи не бачили голову особисто, всі справи вирішувалися через директора, або через іншого посередника. Оскільки пошуки так і не принесли результату, герцоги вирішили, що в такому разі, їм слід зустрітися принаймні з директором компанії. Тож згодом, один за одним, до офісу компанії почали надходити листи від герцогів, з проханням про особисту зустріч з керівництвом компанії. Порадившись з Олівією, Софі домовилася про зустріч з усіма герцогами одразу.
Та вони були не єдиними, хто в ці дні наполегливо намагався потрапити в середину компанії. Працівники різних видавництв газет та журналів з усіх куточків імперії, що прагнули написати таку сенсаційну новину, та прославитися на ній, теж приходили сюди. Тож Софі й з ними призначила зустріч, на другий день, після розмови з герцогами.
На зустріч з герцогами Софі прибула як поважна леді, з особистим помічником, та двома лицарями охоронцями. В одному з висококласних столичних ресторанів, за одним столом зібралися герцог Браєн Отто, герцог Халід Саміль, герцог Джонатан Філс та герцог Паоло Морган. Софі уважно оглянула їх, та одразу повідомила:
— Шановні герцоги, мене звуть Софі Есфера, я чинний президент торгової компанії "Темна ніч".
Всі присутні привіталися з нею у відповідь, а дехто не посоромився, та почав оцінювально оглядати її протягом декількох хвилин.
— Леді Есфера, всіх нас тривожить одне питання. Чому ми не можемо зустрітися з головою компанії? — Заговорив Морган.
Софі вже давно звикла до цього питання, тому спокійно відповіла.
— Все просто, голова не бажає зустрічатися з вами.
Для представників вищої знаті це прозвучало занадто зухвало, і дехто був обурений цими словами, особливо Браєн Отто.
— Якщо він відмовляється зустрітися з нами, то хай не розраховує на нашу підтримку! Це наша умова. На стільки я чув, будівництво одного такого механізму, разом з будівлею, та працівниками обходиться досить дорого. Вашій компанії потрібна наша підтримка в цій справі, тож нехай це буде нашою умовою. Якщо ви хочете допомоги, то нехай ваш голова особисто прийде і попросить нас.
— Що ж, іншого я від вас і не очікувала, герцогу Отто. Та ми дотримуємося іншої думки. І фактично, компанії не потрібна стороння допомога. Ми вже придбали землю та розпочали будівництво в кожному з герцогств. Компанія в змозі самотужки побудувати по одній такій будівлі в кожному герцогстві протягом цього року, і нам не потрібні сторонні вкладення. Це наша розробка, та наш майбутній дохід, ми про все потурбуємося, не хвилюйтеся. — Пояснила Софі, та посміхнулася в бік Браєна.
— Що це за зухвальство, ви розумієте з ким розмовляєте? Навіть якщо вам не потрібне стороннє фінансування, то ми можемо просто не дати дозволу на будівництво вашої споруди! — Розсердився герцог Отто.
Все йшло зовсім не так, як він собі розпланував. Він думав, що компанія буде просити герцогів інвестувати в цей проєкт, а як інвестор, він матиме право на частину прибутку з нього. З перших днів будівля телепортації набула не малої популярності, але на думку Браєна, компанія дуже продешевила з оплатою за користування механізмом. Фактично сума однієї подорожі сягає вартості у двоє більшу за вартість одного магічного кристала, що необхідний для подорожі в один кінець. Тобто компанія, продає один камінь для самої подорожі, та бере додаткову оплату за користування механізмом, що дорівнює вартості одного такого кристалу. Це дуже дешево, з такою ціною, навіть простолюдин може дозволити собі один раз на місяць телепортуватися в інший регіон, і повернутися. Він хотів підняти ціну у два, а то й у три рази, отримавши таким чином більшу частку. Аристократи, бізнесмени та торговці зможуть собі це дозволити, вони як і раніше будуть користуватися механізмом, а простолюдини хай подорожують пішки, кому є до них діло.
Але зараз виявляється, що компанія самостійно може покрити всі витрати на будівництво, і їй від герцогів нічого не потрібно, а отже і ділитися прибутком немає причин. Він не хотів дозволяти їм заробляти гроші на його землі просто так.
— Говоріть за себе, пане Отто, герцогству Саміль потрібна ця будівля, і ми плануємо сприяти будівництву не дивлячись ні на що. — Висловив свою думку Халід Саміль.
— О, ну звісно ж, скелями та пустелями не легко просуватися. До вашого регіону добиратися найважче з усіх нас... — Відповів Браєн.
— Найважче просуватися північними землями, є шанс стати обідом для монстрів, пане Отто, ця будівля потрібна для нашого народу, то ж ми з радістю посприяємо її будівництву. — Перебив його Джонатан Філс.
Таким чином і пройшла зустріч з герцогами. Вони сперечалися між собою, кожен висловлював свою думку та в кінці все ж, всі погодилися, що будівля телепортації буде вигідна кожному герцогству, адже швидке переміщення буде позитивно впливати на ділові та торгові відносини між усіма регіонами імперії.
Наступного дня Софі зробила оголошення для всіх представників новин.
— Торгова компанія Темна Ніч успішно розпочала проєкт будівництва магічного механізму телепортації в кожному з регіонів імперії Розанна, який дозволить людям подорожувати з одного герцогства до іншого лише за десять хвилин. На сьогодні вже було збудовано, протестовано, та запущено в дію два таких механізми, один тут, в Столиці, а інший на півночі, в герцогстві Гілберт. Протягом цього року, також буде збудовано по одній будівлі телепортації в кожному герцогстві. Ми сподіваємося, що наш винахід покращить життя людей, та посприяє швидшому розвитку нашої імперії.
***
Олівія вдягла свою лицарську форму, та спустилася на майданчик для тренувань, з першого ж дня вона має продовжити свої тренування з герцогом. Рано вранці, на майданчику тренувалося кілька груп, одні були вже досвідченими воїнами, хоч і з різним терміном роботи, інші новобранцями. Усі окрім новобранців, вже добре знали Олівію, тому як і завжди, просто привіталися з нею, та продовжили свої тренування. Новобранці ж, коли помітили її, здивувалися, та почали перешіптуватися. Звісно ж, їм було відомо, що спадкоємцем герцогства Гілберт, була дівчина, але вони навіть не припускали, що вона особисто буде навчатися володіння мечем, хоча навіть так, від неї багато не очікували. Та їм не пощастило, і їхній тренер, капітан Джоіль почув про що вони шепочуться, і дав їм наганяй.
— Гей, ви прийшли сюди пліткувати, чи як? Я можу зробити так, щоб у вас не лишилося зайвих сил, для подібного!
— Капітане Джоіль, не будьте таким суворим, для них це в новинку, нехай вгамують свою допитливість сьогодні, тоді завтра, вони зможуть повністю зосередитися на тренуваннях.
Посміхнулася Олівія проходячи повз, на що капітан несхвально помахав головою. Та в цей час її увагу привернула висока постать, з рожевим волоссям, він обернувся і вони зустрілися поглядами. Це був Філіпп...
"Що він тут робить? Хіба його не мали прилаштувати до рядів імператорських лицарів, як і в минулому?"
Олівія не знала чого від нього можна чекати, і вирішила триматися якомога далі. Але на її подив, Філіпп лише покірно привітався до неї, як звичайний солдат до спадкоємиці герцогства. Зараз його думки прояснилися, і він чітко розумів свою позицію.
— Він тебе непокоїть? — Перервав її думки Оскар, — Він буде дотримуватися всіх правил, а якщо ні, повернеться до свого батька, я не міг не дати йому шансу все виправити, адже він теж мій племінник.
— Я розумію, і він нічого ще не зробив, тож нехай.
"Минуло вже три роки, і Філіпп подорослішав та закінчив Академію, він не так часто спілкувався з Ліліан та всією її компанією, можливо, з ним ще не все втрачено."
Такі думки блукали в її голові, та вона швидко їх розігнала, бо на тренуваннях з герцогом необхідно було зосереджувати всю свою увагу. Після тренувань герцог передав Олівії документи на маєток Різа, тож вона одразу вирушила оглядати його.
Територія маєтку була досить великою, як і сама будівля, Оскар добре розпорядився, і його прибрали, та замінили всі зайві меблі на необхідні. Тож чекати не потрібно було, і Олівія розпочала переводити компанію на північ. В основному все переносили робочі у своїх руках, за допомогою порталу. Але великі речі, що не можна було телепортувати, відправили колісницями. Усі робочі теж були заздалегідь повідомлені про переїзд, і більшість вирішили переїхати разом з компанією та своїми сім'ями. Вони продали свої будинки в столиці, а в герцогстві їм допомогли придбати нові. Ті, хто досі проживав в орендованому житлі, були поселені в гуртожиток для працівників. Його облаштували в одному з додаткових будівель, що були на території маєтку Різ. Звісно були й ті, хто не хотів покидати столицю, тому їх залишили працювати в столичному філіалові компанії. Тепер його назвали Торговий Дім "Темна Ніч", торгові зали розширили на перший та другий поверхи, а на третьому, де раніше був офіс, облаштували приміщення для проведення аукціонів.
Вже за місяць головний центр торгової компанії "Темна Ніч" офіційно розпочав свою роботу в герцогстві Гілберт. Окрім цього, третя будівля телепортації, що знаходилася в герцогстві Філс, розпочала свою роботу. Одразу після цього Амайя навідалася до Олівії в гості, та не встигла вона і слова вимовити, як подруга повела її на екскурсію по всій компанії. В кінці екскурсії Олівія завела Амайю до просторої новенької лабораторії, Амайя як алхімік була в захваті, вона з цікавістю оглядала кожен куточок, а Олівія з посмішкою ходила слідом, а потім запитала.
— Подобається?
— Ага...
Амайя навіть не глянула на неї, а просто кивала головою, продовжуючи захоплено оглядати якісь скляночки з рідинами. Олівія нахилилася до її вуха та знову тихенько запитала.
— То може, хочеш тут працювати?
— Ага... — Знову як зачарована відповіла дівчина, але швидко прийшла до тями та серйозно поглянула на подругу, — Що ти маєш на увазі?
— Я офіційно пропоную тобі роботу в компанії, на посаді керівника алхімічного відділу.
— Але ж я не закінчила навчання, а ще два роки стажування теж необхідні для офіційної роботи, тим паче в такій компанії. — Насупилася Амайя.
— Ти забула хто голова цієї компанії? — Посміхнулася Олівія, — Та годі тобі, ти виросла в лабораторії свого діда, і вже зараз, ти розумієш на багато більше з деяких досвідчених алхіміків імперії, сумніваюся, що в Академії тебе зможуть навчити чомусь новому, але ти права, все ж закінчити навчання необхідно, проте, завдяки телепортації, тепер можна буде поєднувати навчання в Академії та роботу в компанії. Я впевнена, вже за декілька років ти станеш провідним алхіміком в імперії.
Амайя не знала що відповісти, їй подобалася ця ідея, але це була неочікувана пропозиція, їй потрібно було трохи часу, щоб подумати над цим.
— Не поспішай з відповіддю, добре все обміркуй. — Додала в кінці Олівія.
Настав вечір, і Амайя повернулася до дому, а Олівія пішла до столової вечеряти. Як не дивно, Філіпп хоч і тренувався разом зі звичайними воїнами, та як племінник герцога, проживав він в замку, а не в казармах, як звичайні новобранці. Звісно ж снідати та вечеряти вони будуть тепер у трьох.
Коли Олівія прийшла, він вже сидів за столом. Після того як вона сіла за стіл, він все-таки набрався сміливості, та заговорив першим.
— Привіт, давно не бачились.
— Привіт, так давно. — Відповіла дівчина.
— Ти підросла...
— Як і ти.
Розмова якось не дуже йшла, Філіпп хотів щось сказати, але ніяк не міг набратися сміливості, це було видно, тому Олівія вирішила запитати першою.
— Чому ти тут?
— Що? — Не зрозумів Філіпп.
— Хіба герцог не просував тебе на місце імператорських лицарів?
— А, ти про це. Так, він хотів, щоб я вступив в ряди благородних імператорських лицарів... Але не я... Я ще з дитинства вирішив, що буду захищати слабких... Хоча до цього часу, мені це погано вдавалося... Я не зміг вберегти навіть власну сестру... — Він опустив голову і ледве чутно вимовив, — Пробач, я був поганим братом...
Олівія була вражена такими різкими змінами, що відбулися з Філіппом. Очевидно, що на нього дуже вплинув той факт, що не він успадкував "Очі Істини", це перегорнуло його життя до гори ногами, змусило його впасти до низу, до самого початку. А щоб знову піднятися, він мусив заново переосмислити своє життя, тож він зміг зрозуміти свої помилки, а тепер намагається їх виправити, тому Олівія вирішила дати йому маленький шанс.
— Останній шанс. — Промовила Олівія, і Філіпп підвів голову, та подивився на сестру, а вона продовжила, — Довіру потрібно заслужити не словом, а ділом.
— Я розумію, дякую.
— То що ти сказав герцогу, щоб він відпустив тебе на північ?
Філіпп відвів очі кудись в бік, та тихенько пробурмотів:
— Я йому не говорив.
— Чорт, то ти знущаєшся? Як це не говорив? Тобі лише шістнадцять, до твого повноліття ще два роки, то ж ти не можеш робити, що заманеться без відома свого батька. Філіпп, про що ти думав? — Олівія не була проти його служби в рядах армії Гілберт, але їй не хотілося, щоб ще хтось проходив через сварки з сім'єю, як і вона в минулому.
— Ну... Я не розумний, як Ліам, але сильний фізично, тому я вирішив, що буду лицарем, щоб захищати людей, але... Як я можу спокійно жити собі, пишаючись тим, що став показовим лицарем імператорської армії, тоді як моя молодша сестра бореться з монстрами на півночі?
— Добре, що ти вчасно це зрозумів.
Заговорив Оскар, що вже деякий час спостерігав за ними з боку, він пройшов до столу, сів за своє місце та продовжив:
— Якщо ти справді так думаєш, тоді добре тренуйся, з твоїм батьком я розберуся, але ти маєш розуміти, з тебе і справді був безвідповідальний брат, але ти теж мій племінник, і я не можу просто прогнати тебе, тому з цього моменту у тебе випробний термін, не пройдеш його — повернешся додому. Якщо ти чогось не знаєш, або не розумієш ти завжди можеш просто запитати про це. Зрозумів?
Філіпп здивовано закивав головою на знак згоди. На справді, він не очікував, що йому дадуть шанс, щоб виправити помилки минулої поведінки відносно сестри, він просто сподівався, що його не проженуть додому. Відколи Олівія поїхала, вдома все змінилося. Він раптом почав помічати те, що раніше здавалося не важливим. Чому Ліам так ненавидить Олівію? Чому поведінка Ліліан здається йому підозрілою, наче вона постійно щось приховує? І чому батько усі ті роки нічого не робив, тоді як служниці знущалися з Олівії? У випадку Філіппа, то він занурювався в тренування з головою, і його ніщо не хвилювало, він був занадто тупим та лінивим, щоб вести розслідування у власному замку, тому майже всі його вчинки були продиктовані думкою інших. Але схоже, це було помилкою. Ще тоді йому слід було добре роззирнутися навколо, і поцікавитися як все було на справді. Але зараз вже пізно про це думати, краще скоріше все виправити. Головне навчитися, як бути справжнім братом, і схоже, що він вже знав хто йому з цим допоможе.
Філіпп пильно подивився на Ортіса, що стояв біля вхідних дверей, від чого тому пішов мороз по шкірі, і він здригнувся, відчуваючи що вскочив в чергову халепу.