Розділ 26. Бенкет в імператорському палаці.

Третій навчальний рік проходив спокійно як і завжди, до того моменту, доки всі аристократські діти не отримали запрошення на бенкет, від імператорської родини, на честь народження первістка імператора. Олівія вже пів року переписується з Аленом, тому всі важливі новини з імператорського палацу дізнається однією з перших.

В імператора, нещодавно народився здоровий син, тож через місяць буде проведено розкішний бенкет, на честь новонародженого. Хоч зазвичай на одну сімʼю передбачено одне спільне запрошення, проте, це не стосується державних службовців, а також стажистів Магічної Вежі, що перебувають у відрядженнях, чи учнів Імперської Академії, або Академії Наук, що знаходяться на навчанні, їм було відправлено кожному особисте запрошення. Тому Олівія, Еліан та Амайя теж отримали свої персональні запрошення. Вони сиділи в кавʼярні та обговорювали цю новину.

— То як, до бенкету ще місяць, підемо разом чи як? — запитала Олівія, на що обоє друзів насупилися.

— Я маю супроводжувати на цей бенкет леді Катріну Офелію, я обіцяв її брату, у свою чергу, він теж допоможе мені в майбутньому. — пояснив Еліан.

— Катріна Офелія, це єдина донька графа Офелія, я права? — поцікавилася Олівія, а Амайя додала, — Точно, гарненька така, я познайомилася з нею минулого року, хороша дівчинка...

Вони обоє переглянулася, посміхнулися та підморгнули Еліану, ніби на щось натякаючи, а той зніяковів та заходився оправдовуватись.

— Агов! Це просто послуга, ви що собі там повигадували безсоромні!

— Та не такі вже ми й безсоромні, до речі я теж не зможу, бо отримала з дому листа, тому терміново маю їхати в герцогство, повернуся якраз на бенкет. — невдоволено заявила Амайя.

— Щось сталося? — поцікавилася Олівія.

— Не знаю, нічого не пояснили, просто написали, щоб якомога скоріше вирушала до дому, вони вже сповістили адміністрацію Академії, що мені терміново потрібна відпустка на один місяць.

— От же ж зрадники, обоє мене кидаєте. — пожартувала Олівія.

На справді, їй теж написали з дому, герцог вже попередив її, що на бенкет вони підуть разом, як сімʼя. Окрім цього, Ален вже давно просив її зустрітися на бенкеті, він також, вмовив її на один танець, тому Олівія не думала, що їй буде самотньо.

Амайя поїхала вже наступного дня, увесь місяць пройшов без особливих подій. Олівія та Еліан завчасно замовили собі вбрання в одному модному столичному бутику. Вона також, порадила Еліану замовити вбрання своїй партнерці в подарунок, у такому ж стилі, що і його костюм, їй здалося, що так буде правильно. В будь-якому разі, вона чула від юних леді, що такий жест від партнера на бенкет, є дуже ввічливим. Отож, таким чином пройшли всі приготування до свята в імператорському палаці.

* * *

У великому, вишукано прикрашеному залі імператорського палацу зібралася майже вся знать імперії. Аристократи, вбрані в розкішні наряди, не спішно спілкувалися за келихом вина, шампанського чи соку. Молодь збиралася групами, леді обговорювали свої дорогі сукні чи прикраси, а дехто навіть власних кавалерів, чи останні почуті плітки. Юнаки ж навпаки, обговорювали присутніх леді або власні успіхи у навчанні чи карʼєрі. Дорослі вели вже більш серйозні розмови, в основному обговорювався бізнес та власні справи. Та хто б там що не обговорював, усі замовкли, коли двері залу відчинилися, і на порозі зʼявився герцог Оскар Гілберт в елегантному бежевому костюмі, з вставками смарагдового кольору та тонкою золотою вишивкою, своїми довгими ногами він впевнено зайшов до залу. Під руку його тримала спадкоємиця Олівія Гілберт, яка була в довгій, не пишній сукні смарагдового кольору, з золотою вишивкою, її рожеве хвилясте волосся було обережно зачесане на зад, а легкий макіяж тільки підкреслював її юну вроду.

Ніхто не хотів погано себе зарекомендувати перед Майстром Меча, тому старше покоління одразу почало шукати слушної нагоди, щоб привітатися з ним. Олівія теж обовʼязково мала познайомитися з усіма особисто, Оскар попередив її про це завчасно. Та усі ці вітання, та обмін любʼязностями затяглися на цілу годину, тому лиш після цього, герцог нарешті, відпустив її до друзів.

Олівія швидко їх знайшла, поруч з Еліаном стояла не висока, дівчинка, з каштановим волоссям, та пухкенькими щічками, по сукні Олівія впізнала, що це була Катріна Офелія. А от Високого юнака поруч з Амайєю, вона бачила вперше. На вигляд йому було близько тринадцять — чотирнадцять років, смаглявий, з хвилястим каштановим волоссям та карими очима, високої, спортивної статури, в охайному, чорному костюмі. Олівія зупинилася та кинула погляд на свого лицаря охоронця, що як завжди ходить по її пʼятах, та подумала:

«Або вони й справді схожі, або це в мене вже в очах рябить».

— Привіт, без мене вирішили розважатися?

— Олівія! — зраділи їй друзі, — нарешті ти звільнилася, ми вже думали, що герцог тебе сьогодні вирішив з усією імперією познайомити.

— Грубіянка. — Олівія прижмурила очі, та відповіла Амайї, після чого обернулася до не знайомої леді.

— Леді Офелія вітаю, ми з вами, здається навчаємося в одній Академії, будемо знайомі.

— Ох, леді Гілберт, прошу вас, не потрібно так офіційно, кличте мене просто Катріна, я на рік молодша, і мій статус нижчий, тому думаю, так буде правильніше. — сполошилася дівчинка.