Розділ 24. Інформація від Заклинача. Нові ідеї.

Ален таємно помістив Заклинача до підземелля Магічної Вежі, і одразу ж пригрозив йому розправою, якщо той відмовиться говорити. Під страхом смерті Заклинач одразу виклав все, що йому було відомо.

Всім відомі древні легенди про Живу — Богиню життя, що благословила народ імперії Розанна, та допомогла пережити Велике нашестя монстрів, завдяки її доброті, люди до сьогоднішнього дня прославляють її імʼя, та моляться в її Храмах. Проте, вона не єдина відома Богиня в цьому світі. В кожній державі, на кожному континенті люди прославляють різних Богів, за різні заслуги. Є також і всім відомий Бог смерті та розрухи — Чорба. Згідно з легендами, інші Боги прогнали його в підземний світ за його злодіяння, з того часу він збирав свою армію Демонів, очікуючи вдалого шансу вибратися зі своєї вʼязниці.

Заклинач розповів Алену, що Бог Чорба відправив свого вірного слугу — Володаря Чорних Апостолів, щоб той готував землі смертних до його приходу. Тому зараз, Апостоли збирають всіх молодих людей, та переправляють їх до єдиного Храму Бога Чорби, що вцілів на пустотах, за Чорними Горами. Що з ними роблять далі, Заклинач не знав, але розповів також, що неподалік від храму, стоять величезні ворота, з яких постійно виходять монстри. Він не знав також, звідки саме виходять ці ворота, єдине в чому він впевнений, це в тому, що потік монстрів не спинити, і з кожним роком він буде збільшуватися, як і кількість зруйнованих земель. А коли Бог Чорба набереться достатньо сил, то зможе повернутися на землю, і тоді смертні люди поплатяться за те, що послужили причиною його вигнання.

Коротко кажучи — кінець світу наближається. Проте Алена турбувало лише те, що його дорога Олівія проживає в такому не безпечному місці, і з кожним роком їй доведеться боротися з все більшою кількістю монстрів, в такому випадку їй доведеться постійно воювати, та мало не жити на полі бою. А це значить, що в неї не залишиться часу на нього. Такі перспективи йому зовсім не подобалися, він твердо вирішив розібратися з цією справою як най швидше, тому пішов навідати свого старого вчителя.

Архімаг проживав на найвищому поверсі височезної вежі. На сьогодні йому виповнилося вже майже сто років, він був вже досить слабким та часто хворів. Як не дивно, хоч маги й могли користуватися магією, але всі вони, як і звичайні люди росли, старіли, хворіли та помирали. І нинішній Володар теж не був виключенням. Останній рік він майже не покидав своїх покоїв, а всі його справи виконували старші маги, які за його спиною вже планували як розділити його владу та багатства. Архімаг знав про це, але не поспішав з ними розбиратися, бо ще не прийшов час. Зараз він міг довіряти лише своєму учневі — Алену, тому найважливіші завдання доручав йому таємно.

Ален тихо постукав у двері, після чого зайшов до кімнати, його вчитель сидів на кріслі, біля великого вікна, та читав якусь книгу, роблячи помітки пером.

— Вчителю, я повернувся. Мені вдалося впіймати Заклинача, як я і здогадувався, напади звірів на північні поселення були не випадковими. Вони знову полонили два десятки людей, але я так і не зміг вияснити їхню долю. Вчителю, ви чули щось про Бога Чорбу?

Старенький Архімаг, що до цього часу спокійно щось шкрябав пером у підручнику, зупинився, та сказав:

— Схоже... Насувається біда, — він відклав підручник, та подивився на Алена, — хтось бачив як ти привів полоненого?

Ален насупив брови та трохи задумався.

— Коли я заводив його до підземелля, там було пара магів низького рівня, може третього-четвертого кола, не вище. Але, коли я допитував його, поруч не було сторонніх, нас ніхто не міг почути.

— Думаю, Заклинача вже прибрали, нещодавно я дізнався, що в стінах Вежі є зрадники. Це багато пояснює, а головне, той факт, що ти цілий рік лиш наступаєш на пʼяти Повелителю Чорних Апостолів, а впіймати не можеш. Це не тому, що ти не достатньо швидкий, чи не достатньо розумний, просто він знає всі дії Магічної Вежі на перед.

Такому відкриттю Ален не був здивований, він знав, що його постійним провалам має бути якесь розумне пояснення, а враховуючи, що за останній рік він став магом шостого кола, то причиною не може бути не достаток його сил.

— Вчителю, тоді спочатку слід виявити зрадника?

— Ні, ти продовжуй займатися Апостолами, не можна зупинятися, якщо це і справді справа рук Чорби, то боюся у нас лишилося не більше пʼяти років, доки він зможе відкрити свою вʼязницю, і якщо це станеться, весь наш континент перетвориться в пекельну пустку. Тож продовжуй свою справу, не можна допускати збільшення чисельності прислужників Чорби, а я візьму на себе зрадника, тим більше у мене вже є кілька підозрюваних, тобі з ними ще не змагатися, тож роби як я сказав.

Це означає, що зрадник знаходиться серед старших магів, таких на всю імперію налічується лише троє осіб силою сьомого кола, двоє — восьмого, та один вже майже досягнув девʼятого кола, той, що лише трохи поступається по силі Архімагу. Маючи таку інформацію, Ален вирішив, що він обовʼязково має стати сильнішим, адже шести кіл магії зовсім не достатньо навіть проти старших магів, не говорячи вже про верховних демонів Чорби.

* * *

За місяць до початку нового навчального року Олівія отримала листа від Еліана Отто, в якому він розповідає, що його мама тяжко хвора, і зовсім скоро її життя згасне, ні лікарі, ні священники не змогли їй допомогти, тому все що лишається Еліану, це добре піклуватися про неї в її останні дні.