Розділ 22. «Сила Морів».

Олівія прокинулася від перших променів сонця, що впали на її обличчя. Вона кілька хвилин приходила до тями, кліпаючи очима, та потерла рукою своє сонне обличчя. Раптом, вона про щось згадала та підхопилася на ноги.

Еліан...

Дівчинка підбігла до ліжка та побачила хлопчика, що спокійно спав, вона обернулася до вікна і побачила, що сонце вже встало. Її серце забилося частіше, а руки затремтіли в паніці.

«Він не прокинувся... Він не зміг... Що я маю робити?»

Вона затисла свої кулаки та погукала:

— Амайя.

Її голос був тихим та трохи хриплим після сну, та Амайя мала дуже чутливий сон, тому одразу прокинулася, сіла та обернулася до Олівії.

— Амайя... Еліан... Він не прокидається...

Очі Амайї розширилися, вона покосила своє обличчя, та підійшла до ліжка.

— Ох... Як же так?

Дівчатка видерлися на високе ліжко, та сіли на колінах поруч з Еліаном. Олівія простягла руку та піднесла її до носа хлопчика.

— Він ще дихає... 

Вона взяла його за руку та жалісливо скулила:

— Еліан... Ти маєш прокинутися... Ви з Амайєю мої друзі. В минулому, я завжди була одна... Я стільки років була самотня... Але тепер, коли я знайшла вас, я не хочу втрачати жодного з вас. Тому ти маєш прокинутися.

Амайя сиділа поряд, дивилася на спокійне обличчя свого друга, і емоції переповнили її. Це була її психологічна проблема, вона не могла контролювати свого язика, в такі моменти.

— Еліан Отто! Прокидайся негайно! Ти чоловік чи хто? Чого це ми, леді, маємо тебе вмовляти? Не смій помирати в чужому домі. Де твоя відповідальність? Прокидайся негайно!

Така істерика збила з пантелику навіть Олівію, вона з подивом завмерла, та з відкритим ротом дивилася, як Амайя свариться на Еліана та товче своїм кулачком по його нозі. Вона вже хотіла відвернутися, коли краєм ока помітила розмиту блакитну фігуру у дверях, і її заціпило. Наче різкий удар струму в її голову хлинули спогади про ранок її пробудження, тоді, її дядько якимось чином бачив її, коли вона стояла перед потрібними дверима. Тепер Олівія зрозуміла, що він бачив її ауру з допомогою «Очей Істини», вона глянула на Амайю, яка й досі штурхала Еліана за ногу та не помітила нічого дивного. Олівія була впевнена, що вона правильно все зрозуміла, тому спокійно промовила, дивлячись прямо на силует у дверях:

— Може ти нарешті зайдеш, доки вона не зробила з тебе інваліда?

Олівія покосилася на Амайю, а та не розуміючи, що її подруга має на увазі насупилася.

— Що?

В цей момент блакитна аура пронеслася через усю кімнату та розчинилася в тілі хлопчика. Через кілька хвилин Еліан нарешті розплющив очі, і побачив своїх вірних подруг, але перш ніж щось вимовити, він відчув пекельний біль у своїй лівій нозі...

— Ауч!

Хоч сонце вже давно зійшло, та все ж він зміг пробудитися, це було схоже на диво. Він не міг повірити що пробудив «Силу морів», бо ця сила була занадто важливою для прибережного герцогства Отто, все життя якого будувалося навколо моря. Весь курортний та риболовний бізнес, судноплавний пасажирський та торговий бізнес, все в герцогстві крутилося навколо моря. Без моря, не буде ані роботи, ані золота, всі ті багатства, що герцоги з покоління в покоління заробляли будуть не доступні без «Сили Морів». Він був впевнений, що старшини герцогства не допустять Лістера до влади. Це трохи тішило його думку.

Після сніданку, Еліан попросив дівчат допомогти зберегти його пробудження в таємниці, від герцогства Отто. Він не хотів ставати маріонеткою свого батька, і хотів помститися Лістеру за його постійні образи. Тому він вирішив почекати та набратися сил, а коли Лістер впаде у відчай, так і не пробудившись, тоді Еліан прийде і забере все що зараз належить йому та герцогові, така буде його помста.

Коли вони міркували, як же їм потрапити на зустріч до імператора, нарешті прибув помічник Шен, щоб супроводжувати Олівію на північ. Коротко описавши всі обставини, вони попросили Шена, як помічника герцога Гілберта влаштувати зустріч з імператором, і той погодився. По Амайю теж прибув супровідний, тому вона мусила попрощатися, та повернутися до дому.

Наступного дня прибув архієпископ Оландер, для засвідчення нового спадкоємця. Олівія не турбувалася про нього, адже він дуже любив гроші, тому було досить просто його підкупити. Коли свідоцтво про успадкування родових сил було отримано, вони відправилися в імператорський палац.

У великій, просторій кімнаті для офіційних аудієнцій, імператор гордо сидів на своєму троні. Олівія обережно підходила по червоній доріжці, розстеленій, від входу і до самого трону. Трон імператора стояв на невеличкій сцені, висотою в кілька сходинок, тому Олівія зупинилася внизу, перед сходами, та елегантно зробила реверанс, як і годиться леді. Оскільки її ще не було офіційно представлено, як спадкоємицю Гілберт, вона не вдягала офіційного вбрання, а обійшлася скромною сукнею. По заду неї стояли Шен та Еліан, вони теж офіційно привіталися з імператором.

Алекс сидів на своєму троні, та насилу стримував свою посмішку, адже перед ним стояла, його майбутня невістка.

— Вітаю, юну спадкоємицю Гілберт, що вас привело до імператорського палацу?