Розділ 21. Подарунки.

Непомітно минув перший навчальний рік. Олівія увесь час старанно навчалася в Академії, та проходила свої пекельні тренування вдома, під чітким контролем капітана Седріка. Зараз її тіло вже набрало гарну форму, а її майстерність у фехтуванні прогресувала.

Олівія, Амайя та Еліан міцно здружилися, їхня трійця швидко набрала популярності в молодшій школі. Вони по трохи впізнавали один одного, вчилися поважати та підтримувати. На заняттях, Амайя була найсильнішою в теорії, точних науках, та алхімії, Еліан проявив тягу до культури та історії імперії, та особливий талант до музики, а Олівія своєю чергою, завжди займала перше місце по тактиці та веденні військової справи, фехтуванні, та магічній механіці. Разом вони доповнювали один одного, і коли хтось з них відставав, йому швидко допомагали товариші.

Оскільки доступ до молодшої школи, з боку старшокласників, був обмежений, Олівія рідко натикалася на Філіппа, а коли й зустрічалася з ним поглядом, він лише тихо кивав їй в знак вітання. Очевидно, що його самовпевненість дуже похитнув той факт, що не він успадкував «Очі істини». Деякий час він перебував у сумнівах, Філіпп не міг визначитися зі своїм майбутнім. Але трохи згодом він все ж вирішив не здаватися та продовжувати тренуватися, а після випуску з Академії, він запланував податися на північ, та вступити до рядів армії Гілберта, та разом з воїнами захищати землі імперії від Чудовиськ. Він вирішив, що відсутність «Очей істини» не мають змінювати його життєві плани, що він збудував собі ще з дитинства. Таким чином, Філіпп не завдавав не приємностей Олівії, а після останніх подій в герцогстві Морган, що сталися перед відʼїздом його сестри, він істотно змінив свою думку про неї, але поговорити так і не набрався сміливості.

З ранку відбувся останній урок в цьому навчальному році, а по обіді троє друзів домовилися провести трохи часу в місті, перед тим, як попрощатися на літні канікули. Олівія запропонувала сходити в торговий дім «Темна Ніч», оскільки їй потрібно було зустрітися з Фіоною та Софі.

За останні пів року, «Темна Ніч» все більше набирала популярності. Софі добре розвивала компанію, вона відібрала кваліфікований персонал, а також добре рекламувала товари. Фіона своєю чергою, разом зі своєю командою випустили багато цікавих новинок, тож зараз вся Столиця знала що якісні та ефективні магічні механізми можна було придбати в торговому домі «Темна Ніч». Для комфортності клієнтів, одну велику кімнату, на першому поверху, було облаштовано як кавʼярню, тому гості, що очікували свій товар, могли з комфортом перепочити, та випити чашечку кави або чаю.

Перед тим як зустріти своїх друзів, Олівія піднялася в офіс, щоб зустрітися з Сарою та Фіоною. Засідка Чорних Апостолів, при переїзді, дала зрозуміти, що звичайна зброя не зможе захистити людей від таких демонів, тому останнім часом вони спільно займалися розробкою магічної зброї. На основі досягнень з револьвером, декілька місяців тому, було розроблено магічний арбалет. Його гвинти були короткі, а в наконечник була підсаджена часточка каменю вогню. Під час пострілу, камінь активувався магічним колом на вибух, тому, коли гвинт влучав у свою ціль, від удару магічний камінець розривався, влаштовуючи не великий вибух, по силі рівний близько магу сьомого кола, тому такий результат був кращим, від пострілу з револьвера. Вибухова сила такого заряду здатна була за один постріл розірвати всі внутрішні органи противника, або просто відірвати голову, якщо рівняти з твердими поверхнями, то можна було пробити добру дірку в камʼяній стіні. Проте великим недоліком була висока собівартість самих арбалетних гвинтів, це обходилося трохи дорожче за кулі для револьвера, але оскільки, результат був розлогіший за кулі, тому було зроблено висновок, що ціна відповідала якості.

Олівія сиділа у своєму кабінеті, переглядаючи папери, що передала Софі.

— Хороший прогрес. Як я вже і говорила, ми не будемо продавати магічну зброю широкій публіці, для цього проводьте регулярний Аукціон, з точною кількістю представлених одиниць кожного товару, таким чином, ми добʼємося кращої ціни, та постійного попиту.

— Але, чи не викличе невдоволення з боку покупців не достатня кількість товарів? — засумнівалася Софі.

— Можливо, але це голодний маркетинг. Чим менша кількість подібного товару, тим більше людей його хочуть, і тим більше золота будуть згодні за нього віддати. — посміхнулася Олівія, — для вільного продажу в торговому залі у нас є багато магічних механізмів широкого вжитку, на старіші моделі можна встановлювати різні акції чи знижки, щоб товари довго не залежувалися на полицях.

— Леді, виробничий цех не встигає їх виготовляти, там не має чому залежуватися, все змітають за лічені дні. До того ж ви навантажили їх понаднормовими робочими годинами для виготовлення цілої партії магічної зброї, їм ледве вистачає часу на сон. — покосилася на Олівію Фіона.

— Ой. Але ж їхня праця добре оплачується, вони добровільно підписалися на це, я не брала їх в рабство. До того ж на стільки я памʼятаю, тисячу револьверів та десять тисяч магічних куль мали спакувати для вивозу вже давно, а скільки вдалося виготовити арбалетів?

Олівія ще на початку навчального року розпорядилася про виготовлення зброї для воїнів Гілберта. на канікули вона повернеться на північ, і звісно ж вона хоче привезти з собою «подарунки», які для початку будуть роздано офіцерам, а також десяток револьверів будуть передаватися з рук в руки черговим патрульним на вхідних воротах фортеці. Арбалети було вирішено видавати мисливцям, що виходитимуть в гори на зачистку монстрів, оскільки їхньої вибухової сили було достатньо для великих звірів. Фіона добре була усвідомлена про це, тому вона дістала зі своєї теки аркуш паперу та передала Олівії.