Розділ 21

Не помітно минув перший навчальний рік. Олівія увесь час старанно навчалася в Академії, та проходила свої пекельні тренування в дома, під чітким контролем капітана Седріка. Зараз її тіло вже набрало гарну форму, а її майстерність у фехтуванні прогресувала.
Олівія, Амайя та Еліан міцно здружилися, їхня трійця швидко набрала популярності в молодшій школі. Вони по трохи впізнавали один одного, вчилися поважати та підтримувати. На заняттях, Амайя була найсильнішою в теорії, точних науках, та алхімії, Еліан проявив тягу до культури та історії імперії, та особливий талант до музики, а Олівія своєю чергою, завжди займала перше місце по тактиці та веденні військової справи, фехтуванні, та магічній механіці. Разом вони доповнювали один одного, і коли хтось з них відставав, йому швидко допомагали товариші.
Оскільки доступ до молодшої школи, з боку старшокласників, був обмежений, Олівія рідко натикалася на Філіппа, а коли й зустрічалася з ним поглядом, він лише тихо кивав їй в знак вітання. Очевидно, що його самовпевненість дуже похитнув той факт, що не він успадкував "Очі істини". Деякий час він перебував у сумнівах, він не міг визначитися зі своїм майбутнім. Але трохи згодом він все ж вирішив не здаватися та продовжувати тренуватися, а після випуску з Академії, він запланував податися на північ, та вступити до рядів армії Гілберта, та разом з воїнами захищати землі імперії від Чудовиськ. Він вирішив, що відсутність "Очей істини" не мають змінювати його життєві плани, що він збудував собі ще з дитинства. Таким чином, Філіпп не чинив не приємностей Олівії, а після останніх подій в герцогстві Морган, що сталися перед від'їздом його сестри, він істотно змінив свою думку про неї, але поговорити так і не набрався сміливості.
З ранку відбувся останній урок в цьому навчальному році, а по обіді троє друзів домовилися провести трохи часу в місті, перед тим, як попрощатися на літні канікули. Олівія запропонувала сходити в торговий дім "Темна Ніч", оскільки їй потрібно було зустрітися з Фіоною та Софі.
За останні пів року, "Темна Ніч" все більше набирала популярності. Софі добре розвивала компанію, вона відібрала кваліфікований персонал, а також добре рекламувала товари. Фіона своєю чергою, разом зі своєю командою випустили багато цікавих новинок, тож зараз вся Столиця знала що якісні та ефективні магічні механізми можна було придбати в торговому домі "Темна Ніч". Для комфортності клієнтів, одну велику кімнату, на першому поверху, було облаштовано як кав'ярню, тому гості, що очікували свій товар, могли з комфортом перепочити, та випити чашечку кави або чаю.
Перед тим як зустріти своїх друзів, Олівія піднялася в офіс, щоб зустрітися з Сарою та Фіоною. Засада Чорних Апостолів, при переїзді, дала зрозуміти, що звичайна зброя не зможе захистити людей від таких демонів, тому останнім часом вони спільно займалися розробкою магічної зброї. На основі досягнень з револьвером, декілька місяців тому, було розроблено магічний арбалет. Його гвинти були короткі, а в наконечник була підсаджена часточка каменю вогню. Під час пострілу, камінь активувався магічним колом на вибух, тому, коли гвинт влучав у свою ціль, від удару магічний камінець розривався, влаштовуючи не великий вибух, по силі рівний близько магу сьомого кола, тому такий результат був кращим, від пострілу з револьвера. Вибухова сила такого заряду здатна була за один постріл розірвати всі внутрішні органи противника, або просто відірвати голову, якщо рівняти з твердими поверхнями, то можна було пробити добру дірку в кам'яній стіні. Проте великим недоліком була висока собівартість самих арбалетних гвинтів, це обходилося трохи дорожче за кулі для револьвера, але оскільки, результат був обширнішим за кулі, тому було зроблено висновок, що ціна відповідала якості.
Олівія сиділа у своєму кабінеті, переглядаючи папери, що передала Софі.
— Хороший прогрес. Як я вже і говорила, ми не будемо продавати магічну зброю широкій публіці, для цього проводьте регулярний Аукціон, з точною кількістю представлених одиниць кожного товару, таким чином, ми доб'ємося кращої ціни, та постійного попиту.
— Але, чи не викличе невдоволення з боку покупців не достатня кількість товарів? — Засумнівалася Софі.
— Можливо, але це голодний маркетинг. Чим менша кількість подібного товару, тим більше людей його хочуть, і тим більше золота будуть згодні за нього віддати. — Посміхнулася Олівія, — для вільного продажу в торговому залі у нас є багато магічних механізмів широкого вжитку, на старіші моделі можна встановлювати різні акції чи знижки, щоб товари довго не залежувалися на полицях.
— Леді, виробничий цех не встигає їх виготовляти, там не має чому залежуватися, все змітають за лічені дні. До того ж ви навантажили їх понаднормовими робочими годинами для виготовлення цілої партії магічної зброї, їм ледве вистачає часу на сон. — Покосилася на Олівію Фіона.
— Ой. Але ж їхня праця добре оплачується, вони добровільно підписалися на це, я не брала їх в рабство. До того ж на стільки я пам'ятаю, тисячу револьверів та десять тисяч магічних куль мали спакувати для вивозу вже давно, а скільки вдалося виготовити арбалетів?
Олівія ще на початку навчального року розпорядилася про виготовлення зброї для воїнів Гілберта. на канікули вона повернеться на північ, і звісно ж вона хоче привезти з собою "подарунки", які для початку будуть роздано офіцерам, а також десяток револьверів будуть передаватися з рук в руки черговим патрульним на вхідних воротах фортеці. Арбалети було вирішено видавати мисливцям, що виходитимуть в гори на зачистку монстрів, оскільки їхньої вибухової сили було достатньо для великих звірів. Фіона добре була освідомлена про це, тому вона дістала зі своєї теки аркуш паперу та передала Олівії.
— На цей момент було виготовлено двісті п'ять арбалетів, та дві тисячі гвинтів.
— Добре, для початку цього буде достатньо, скоротіть час над нормовної праці до кількох годин, та продовжуйте не поспішаючи. А як ваші успіхи в дослідах?
Останній місяць вони досліджували взаємодію магічних кристалів з різними сплавами металів. Раніше, вони хотіли нанести морозне магічне коло на револьвер, отримавши таким чином від кулі точкове замороження цілі, але зіткнулися з проблемою. Як виявилося, сплав чорного металу, що використовується для виготовлення револьвера добре переносить високі температури, але боїться низьких, тому вже за кілька пострілів дуло обмерзало та тріскалося, що приводило револьвер в несправність. Фіоні довелося перепробувати всі види металів, та замішати величезну кількість сплавів, перш ні вона досягла успіху.
— Я знайшла потрібний метал, це Морське Срібло. Воно формується в холодних глибинах морського дна, а тому добре загартоване до низьких температур, самостійно воно не достатньо міцне для магічної зброї, але якщо замішати його в сплав з Чорним залізом, отримаємо задовільний результат. Думаю, за місяць зможу виготовити перший Морозний Револьвер.
Таким новинам Олівія було рада.
— Якщо вдасться підібрати до кожного елементального магічного каменю свій індивідуальний сплав металу, чи не варто спробувати створити, щось типу Магічного Меча? Не кожен воїн може активувати ауру свого меча, але якщо підсилити клинок магією, то й ефективність такої зброї в рази підвищиться. Що скажеш?
Фіона уважно слухала, обдумуючи кожне слово, а потім округлила очі.
— Ооо! Це однозначно цікаво, я вже хочу спробувати це. Думаю, я можу розпочати з Вогняного та Морозного клинків. Коли завершу свою справу з револьвером, обов'язково розпочну нову справу. Ох, у мене знову багато роботи, але я задоволена, бо робота - це гроші.
Пройшов ще деякий час, коли всі питання було вирішено, Олівія спустилася на перший поверх, та увійшла до кав'ярні, там її вже чекали Амайя та Еліан. Вони сиділи за столиком та тихо про щось говорили. Дівчина підсіла до них, та поставила на стіл дві лаковані дерев'яні коробки.
— Давно чекаєте, я прийшла з подарунками. — Вона підсунула по коробці до кожного з них. Обоє дітей з цікавістю відкрили коробки та не вірячи своїм очам, здивовано подивилися на Олівію.
— Олів, це те, що я думаю? — Першою заговорила Амайя. В коробці лежав новенький револьвер. Вони з Еліаном уже бачили такий в Олівії, одного разу вона навіть показувала його в дії, тому вони добре знали що це таке. Та і хто з аристократів ще не знав про цю нову магічну зброю. Особливої популярності серед молодого покоління багатіїв револьвер набув після того, як Ліам Морган вправно відбився від групи зловмисників. Цю подію навіть описали в імперських газетах. Такій безплатній рекламі Олівія була вдячна як нікому. Оскільки останнім часом, по всій імперії почали з'являтися Чорні Апостоли, вона хотіла перестрахуватися, щоб бути впевненою в безпеці своїх друзів, тому подарувала їм особисту магічну зброю.
— Так, це для вашої безпеки.
Еліан виглядав не дуже добре, він насупився та запитав.
— Це напевно, дуже дорога річ?
На що Олівія відмахнулася з посмішкою:
— О, не турбуйтеся, це дрібниці.
Вони двоє вже здогадалися, що в Олівії є якийсь зв'язок з торговою компанією, але не хотіли її про це розпитувати, адже це була її особиста справа. Тому вони просто почекають, доки подруга буде готова сама все розповісти.
Якийсь час вони безтурботно спілкувалися попиваючи чай та смакуючи солодкі тістечка. Еліан чомусь, був не дуже активний сьогодні, Олівія помітила, що він мало говорив та зовсім не доторкнувся до тістечка.
Насправді він з самого ранку почувався зле, але не хотів пропустити останню зустріч з подругами, тому все ж прийшов. Проте зараз йому ставало все гірше, його кінцівки тремтіли, а по спині стікав піт. В голові постійно дзвеніло, а думки весь час плуталися. Протягом останніх кількох днів він чомусь без упину пив воду, і чим більше пив, тим більше хотілося. А іноді він відчував навколо себе кожну крапельку рідини, чи то вода в склянці, чи свіжа роса під ногами, а одного разу він чув як падала кожна крапелька води з фонтану за вікном аудиторії, тоді він навіть трохи злякався, але це тривало не довго, тому він заспокоївся.
— Чесно кажучи, останнім часом. зі мною відбувається щось дивне. Я погано себе почуваю, це схоже на жар, під час застуди... Окрім цього... — Він протягнув руку до чашки й маленькі крапельки чаю покотилися до його пальців, затримувалися там на секунду, після чого падали.
— Ох! Та невже? — Олівія швидко зрозуміла в чому річ, тому одразу задіяла "Очі Істини", та побачила як ніжна блакитна аура, схожа на чисті морські хвилі коливається навколо Еліана. Вона здивувалася та запитала:
— Еліан, а хіба Лістер не пробудив родову силу?
На хвилину хлопчик відкрив рота, наче йому щось прийшло на думку, але він швидко відігнав це, та відповів.
— Ні, герцог все ще чекає, але всі впевнені, що зовсім скоро це станеться.
— Ой, здається не станеться. Ха ха ха! — Засміялася Амайя.
— Ти теж здогадалася? — запитала Олівія.
— Так, спочатку у мене були сумніви, але коли ти згадала про родову силу, тепер я майже впевнена, що це так.
Еліану стало ніяково, він зігнувся та опустив голову.
— Такого не може бути, адже я всього лиш не законно народжений син...
Олівія підняла брови та заперечила, вказуючи пальцем на свої очі:
— Я все бачу, мої очі не можна обманути...
Доки вона говорила, Еліан зовсім по бліднів, крапельки поту стікали по його обличчі, а очі почали повільно закриватися. Олівія вчасно помітила це та махнула рукою до сера Ортіса, що стояв не подалік, очікуючи свою леді. 
— Гей, ти маєш постаратися та знайти потрібні двері, ні за що не можна зупинятися, ми з Амайєю тебе чекаємо, тож ти маєш обов'язково повернутися! Не забудь! — Швидко протараторила Олівія доки Еліан ще був при тямі.
На щастя, коли він втратив свідомість, Ортіс вже міцно тримав його.
— Поїхали до мого маєтку, швидко. — Розпорядилася Олівія.
Через деякий час Еліан вже лежав у м'якому ліжку гостьової кімнати, в столичному маєтку Гілберта. Ортіс вже обтер його вологим рушником та перевдягнув в легкий одяг для сну, після чого погукав двох леді зайти.
Переконавшись, що з другом все добре, вони вмостилися на диванах, біля чайного столика. Оскільки їм було тривожно лишати Еліана самого, вони вирішили спати прямо тут, тому принесли з собою пару ковдр та подушок. Трохи поговоривши обидві дівчинки задрімали.
На правах спадкоємиці роду Гілберт, Олівія написала два листи, одного до Священного Храму, а іншого до імператорського палацу. Цей процес їй добре пояснив дядечко Гілберт, тому вона вже знала що потрібно робити. Звісно, їй слід було б написати ще одного листа до герцогства Отто, але знаючи як погано вони поводилися з її другом, вона зовсім не хотіла цього робити. Олівія згадала, що у минулому житті, про спадкоємця родової сили герцогства Отто "Сила Морів", так ніхто й не повідомив. Тому очевидно, що Лістер не пробудився, бо цей тип одразу почав би хизуватися цим перед усіма, але не було ніяких новин. Окрім цього, про існування Еліана вона дізналася лише в цьому житті. Олівія вже здогадалася, що саме розірвання заручин, та її пробудження вплинуло на рішення герцога Отто відправити Еліана на навчання до Імперської Академії, можна здогадатися, що місце він викупив у когось менш впливового. Враховуючи всі свої спогади, вона боялася, що в минулому житті, Еліан так і не зміг прокинутися під час свого пробудження. Проте її хвилювання лише заважали їй заснути, адже вона ні чим не могла допомогти хлопчикові, їй залишалося тільки чекати.