Розділ 20. Перші друзі: Амайя Філс та Еліан Отто.

Імперська Академія в Столиці наповнилася учнями віком від десяти до шістнадцяти. В перший день навчання всі виглядали нарядно у своїй новенькій формі. Старші студенти поспішали кожен до своєї аудиторії, в той час учні молодшої школи вже мали зібратися у своїй класній кімнаті. Студенти молодших класів, першого та другого років не могли обирати собі предмети, вони будуть вивчати кожен предмет на базовому рівні протягом перших двох років навчання. Хоча корпуси молодшої, середньої та старшої школи були розділені, та все ж студентам не забороняли відвідувати своїх старших чи молодших. Тому зараз вся Академія була схожа на мурашник.

Олівія з цікавістю спостерігала за цим з вікна, поряд зі своїм місцем, а коли обернулася, то зрозуміла, що в класній кімнаті вже сиділо близько пʼятдесяти дітей, очевидно, що всі вже зібралися. Пролунав дзвінок і заняття розпочалися. Олівія уважно слухала лекції, та записувала всю головну інформацію, на яку звертали увагу викладачі, хоча для неї в цьому і не було особливої необхідності, бо вона все добре запамʼятовувала, та все ж вирішила писати. В майбутньому їхні зошити будуть перевірятися викладачем, хороші конспекти можуть додати кілька зайвих балів до їхнього оцінювання. Коли настав обід, усі попрямували до їдальні чи буфету, щоб пообідати. Олівія теж пішла до їдальні, вона взяла собі тацю, обрала кілька поживних страв та сіла за пустий столик. 

За декілька хвилин, до неї підсіла дівчинка, і Олівія обернулася. Амайя сіла поряд з Олівією, та з цікавістю спостерігала, як та поглинає велику порцію їжі. В цей час, Олівія розуміла, що її вигляд не зовсім нормальний, але у неї не було іншого вибору. Її тіло було досить високим, але занадто худим для свого зросту, минуле полювання дало їй зрозуміти, що в неї не достатньо сил, щоб міцно тримати меч у своїх руках. Тому вона хотіла скоріше набрати необхідну мʼязову масу для свого тіла. Хоч за цей час, від коли вона повернулася, вона і набрала трохи ваги, а її щоки стали трохи рожевими, та все ж, враховуючи її активні фізичні навантаження, їй потрібно було слідкувати за своїм здоровʼям та добре харчуватися. Але все це ще не пояснювало з якої причини Амайя Філс зараз сама сіла до Олівії, адже раніше, вона була проти її компанії. Чи може це просто так Олівії здалося?

На справді, Амайя Філс раніше ніколи не мала друзів. В родині було четверо дітей, двоє синів та дві дочки, вона була четвертою, най молодшою. Між нею, братами та сестрою була велика різниця у віці, бо вона була пізньою дитиною. Саме це послужило великою прірвою у спілкуванні Амайї з рідними. Старші вже вчилися в Академії, а вона все ще пила молоко, та слухала казки на ніч, що читав їй дідусь, а коли підросла, старші вже зовсім віддалилися, а єдиним другом для неї так і залишився колишній герцог Філс. Доки всі були зайняті власними справами, включаючи батьків Амайї, дівчинка росла в Академії Наук, в лабораторії поруч з дідом. Після восьми років розкрився її талант в Алхімії, та тяга до наукових дослідів. Враховуючи її похмурий, чи навіть моторошний стиль та особливу пристрасть до зіллєваріння, скоро її почали називати відьмою Філс. Її груба поведінка та запальний характер тільки підтверджували плітки, так, що за два роки вони розповзлися по всій імперії. Сама Амайя не дуже любила великі та гучні компанії, вона почувала себе в такому середовищі не комфортно, напевно, це через брак спілкування з живими людьми. Проте, в глибині душі, вона з цікавістю дивилася як спілкувалися її рідні між собою та зі своїми друзями. Амайя не могла зрозуміти, як вони могли так легко сміятися в компанії інших, і як взагалі спілкуватися з однолітками, про що з ними розмовляти, чим можна ділитися, а чим ні, чи можна довіряти іншим людям, та на стільки буде міцною така дружба? Вона увесь свій вільний час проводила в лабораторії Академії Наук, тому на відстані спостерігала за багатьма студентами, більшість з них були лицемірними, спочатку вони вдавали з себе близьких друзів, а потім легко зраджували цю саму дружбу. Але дивлячись на дівчинку перед собою, Амайя не бачила ніяких секретів, їй здавалося, що всі її наміри були написані на її обличчі. Її погляд був тихий та спокійний, наче вода в озері, в її очах не було ані насмішки, ані брехні чи лицемірства, її абсолютно не хвилювали інші. Саме через ці чисті очі, Амайя вирішила ризикнути та спробувати подружитися.

— Що? — не витримала та запитала Олівія.

— Нічого. Просто. — похитала головою Амайя, вона трохи мовчки спостерігала, а потім знову запитала.

— Ти все це можеш зʼїсти?

— Ага, можу.

Цікавість Амайї тільки розгоралася.

— Усі в родині Гілберт, мають такий хороший апетит? 

В цей час Олівія зрозуміла, що дійсно, дядечко Гілберт теж добре їсть, хоча якщо подумати, всі воїни Гілберта любили смачно поїсти, можливо це повʼязано з їхнім активним способом життя. Щоб мати велику силу у своєму тілі, потрібно звідкись брати для цього енергію. Вона припинила жувати та мовчки дивилася у свою тарілку, деякі думки все ще кружляли в її голові.

— Ти не повнієш від їжі? Виглядаєш худою, для свого зросту. Я знаю, що всі нащадки роду Гілберт, мають сильні, міцні тіла. То ж, чому ти така не щасна?... Сімʼя Морган зморила тебе голодом, а коли герцог Гілберт побачив, що над його племінницею так знущалися, розлютився і забрав тебе з того пропащого місця?

Очі Олівії округлилися, та вона не могла нічого зараз вимовити, бо досі жувала свій соковитий стейк, а її щоки були трохи роздуті, вона була схожа на хомʼячка. Амайя помітила її реакцію та хотіла заспокоїти однокласницю, але все ж не витримала та засміялася.