Розділ 7. «Темна Ніч»

Наступні кілька тижнів Олівія вирішила посвятити підготовці до іспитів, перечитала усі необхідні підручники, і помітила одну дивність.

«Як дивно, щоб я не прочитала, я запамʼятовую все з дивовижною точністю. У минулому, через свої психічні проблеми я ніяк не могла зосередитися на навчанні, і тому кожна вивчена тема давалася мені дуже важко, доводилося перечитувати по кілька разів, щоб хоч щось запамʼятати. Але зараз я запамʼятовую все, і це стосується не тільки навчання. Щоб я не побачила чи почула я обовʼязково це запамʼятаю. Це дуже дивно... Чи повʼязано це з моєю реінкарнацією? Я ніколи не чула, щоб хтось раніше пробуджував таку силу, може пошукати в родині Філс, їхні родові сили завжди повʼязані з науками, алхімією, медициною, у будь-якому випадку усі пробуджені нащадки герцогства Філс повʼязані з розумовими здібностями, тому моя надзвичайна памʼять можливо прийшла звідти. Але яким чином? Крім того, з надзвичайною памʼяттю прийшов і надзвичайний головний біль, уже кілька днів мене накриває приступами по декілька хвилин, я знайшла ліки, але вони не допомагають. Йти до нашого лікаря не варіант, мені ніхто не повірить, поки що це не критично, сподіваюся за кілька днів минеться. Завтра у Ліама день народження, потрібно ще раз проїхатися до міста, сподіваюся вони встигли виконати моє замовлення.»

В майстерню Фіони зайшла та сама група людей, що і минулого разу, але сьогодні атмосфера в середині була більш живою, а коли власниця побачила Олівію, вона аж засяяла від радощів, і за мить група майстрів вже обступила дівчинку з усіх боків, сер Ортіс вже було насторожено вхопився за руківʼя меча, та вчасно зупинився, зрозумівши що небезпеки немає.

Вже минув місяць з того часу, як його приставили супроводжувати юну леді, і за цей час він багато чого переосмислив, зрозумів як і він, і люди, що її оточують помилялися. Тепер він не просто охороняє та супроводжує леді, він спостерігає за нею, і кожного разу помічає нові дивовижні сторони своєї пані.

— Наша юна рятівниця прийшла!

Олівія була в легкому шоку.

— Рятівниця, про що це ви?

— А ви не знали, леді? Наша майстерня вже давно на чесному слові тримається, у нас давно не було замовлень, а дякуючи вам, останній місяць ми були ситі та щасливі...

— Досить їй надокучати. Вітаю леді Олівія, мушу зізнатися, цей місяць роботи був для мене справжньою насолодою, — Фіона швидко розігнала своїх підопічних. — Цей винахід, це просто щось неймовірне, коли ми просто створювали деталі, ми ще не зовсім уявляли як це має працювати. Але коли зібрали його до кінця та випробували... Це просто надзвичайна знахідка!

— Справді? Це значить що вам успішно вдалося його створити?

— А як інакше, ваші схеми були такими детальними, що навіть студент впорався б. До речі, мені тут в голову прийшла така думка: а що як ми спробуємо нанести замість магічного кола вогню, заклинання з колом морозу, тоді кінцевий результат може бути точкове замороження цілі, як думаєте може спробувати?

— О, це не погана думка, тепер мені теж цікаво.

Викладаючи свої думки Фіона поклала на столик перед Олівією розкриту коробку, в якій на мʼякій червоній тканині лежало два блискучих, чорних револьвера. Руківʼя було зроблено з різьбленої кістки Земляного Дракона, решта деталей зроблені з чорного металу, як той кинджал, що їй подарували на попередній зустрічі, такий метал був легким, але надзвичайно міцним. На корпусі револьверів були нанесені візерунки магічного кола. Взявши до рук револьвер, Олівія згадала, як жила в ролі детектива, в іншому світі, тоді тримати у руках вогнепальну зброю для неї було чимось буденним, а робота, завдяки якій вона могла захищати простих людей та відловлювати злочинців приносила їй задоволення. Згадуючи це Олівія розкрила барабан револьвера, замість звичайних куль там були прозорі магічні кристали, забувши де знаходиться, вона автоматично зарядила револьвер, за секунду прицілилася в пляшку з рідиною, що стояла на прилавку за кілька метрів від неї:

БАМ!

Присутні підскочили з переляку, хоча і звук був не на стільки голосним, як від вогнепальної зброї, все ж магічний револьвер нічим не уступав. Після вистрілу Олівія повернулася в реальність, вона поклала револьвер назад при цьому задоволено посміхнулася.

— Чудесно, все як я і хотіла!

Від цієї картини у них знову пішов мороз по шкірі. Сара та сер Ортіс переглянулись та натягнувши посмішки подумали про одне і те ж саме: «Наша леді коли торкається зброї стає схожа на маніяка... моторошно...».

— Ми вирішили взяти прозорі кристали для зарядів, вони сприймають будь-яку магію, оскільки ми плануємо спробувати й морозні кола, для виробництва буде легше використовувати саме кристали без елементів, на ефективність це не впливає, як і з елементальними кристалами, спусковий гачок револьвера запускає магічне коло, і пропускає його через кристал, після чого заклинання перетворює енергію самого кристала в маленьку вогняну кулю і випускає її з дуже великою швидкістю та силою удару, таким чином така куля може пробити більшість матеріалів відомих у світі.

— А як що до висококласної військової броні герцогства Гілберт? — не втримався Ортіс, — вона славиться своєю міцністю, навіть монстри низького та середнього рівня не можуть її пошкодити.

— Пройде наскрізь, наче крізь масло, — гордо посміхнулася Фіона, — її зупинить лише чорний метал, камʼяна стіна, броня монстрів високого або найвищого рівня, і звісно маги з рангом восьмого або девʼятого кола!