Розділ 5

Олівія сиділа у своїй кімнаті і потихеньку пила гарячий чай з ранку. Після першого бунту,що вона вчинила у столовій дещо змінилося. По наказу герцога до неї приставили молоду покоївку Сару та лицаря, сера Ортіса, в якості супроводжуючого - охоронця, від чого він був геть не у захваті, адже як і решта у цьому замку підтримував Ліліан. Сара була іншою, вона виросла на вулиці, будучи сиротою працювала з дитинства, зараз їй п'ятнадцять років, і вона браво береться за будь-яку роботу, головне мати благоприйнятні умови для роботи та проживання. Для неї доки є смачна їжа та тепла постіль вона викладеться на повну, і саме це їй пообіцяв герцог Морган: висока платня, ситна їжа та тепла кімната, головне віддано служити юній Олівії. Тому не зважаючи на слухи Сара уперто вирішила йти за нею, таким чином забезпечивши собі надійне майбутнє. Тепер Олівія нормально харчується, її кімната прибрана, а одяг чистий та доглянутий. Занурившись у свої думки вона не помітила коли до кімнати зайшов старий дворецький Остін:

- Доброго ранку, юна леді, згідно з наказом герцога, сьогодні почнеться ваша перепідготовка з Етикету Дворянства, також ви пройдете короткй курс з історії, філософії, літератури, мовознавства, математики та музики, усі ці предмети ви мали вивчати разом з попередніми викладачами з п'яти років.

Хоч вона і здивувалася, але присутність дворецького її не засмучувала, адже він був людиною не підкупною, хоч і бубнів доволі часто, оскільки був трохи помішаним на старих порядках. 

- Остін, коли и прийшов?

- Щойно, юна леді, я стукав, але ви не відповідали, я так і подумав що ви знову занурилися у роздуми, тому осмілився зайти без дозволу, прошу пробачення.
Легенько поклонившись, він помітив що в Олівії щось змінилося, вона сидула рівненько, правильо тримала чашку, легенько відпивши, вона безшумно поставила фарфорову чашку на блюдце та підняла очі на Остіна:

- Хто буде моїм учителем цього разу?

- Графиня Осборн, леді, герцог особисо запросив її допомогти вам у підготовці до екзаменів.

- Що? Графиня Маріса Осборн, дружина першого міністра імперії?

- Так, вона люб'язно погодилася, уроки почнуться о дев'ятій годині, прошу вас прибути вчасно. - поклонившись, дворецький покинув кімнату, а Олівія ідосі перебувала у шоці.

Графиня Осборн, вважається еталоном краси та елегантності в Імперії Розанна уже кілька десятиліть, хоч вона і сама має уже дорослх дітей, тому бути її учнем чи ученицею було дуже престижно та вигідно, це всеодно що автоматично отримати контакти з найбагатшими та найвідомішими людьми імперії.

"У це важко повірити, невже батько так заморочився заради того щоб я добре навчалася, але у минулому такого не було. Чи це просто щоб я його не позорила? Але як би там не було, тітка Феліція з Ліліан помруть від заздрощів, коли дізнаються, сто відсотків відмочать якусь дурницю."

Нарешті Олівія була задоволена тим що відбувалося, але не довго радіти довелося, щастя перервала кисла фізіономія її охоронця:

- Вам час на заняття, - буркнув сер Ортіс, він був не задоволений своєю роботою, але не міг протестувати наказам герцога.

- Ходімо.

Вона радісно попрямувала до класної кімнати, а Ортіс ішов слідом. Він ідосі не міг прийняти той факт, що такому професійному лицареві доводеться няньчитися з кимось подібним. Усі навколо уже роками шепчуться що Олівія нікчема, її навіть брати не люблять, а батько взагалі забув про неї, і бачити її не хоче. То ж чому він має її охороняти, кому вона взагалі здалася, хай би просто сиділа у своїй кіматі та не висовувалася. Подібні думки не давали йому спокою, він був розчарований своєю участю.

Ортіс - високий, м'язистий молодий чоловік, смуглий шатен з карими очима. Його зовнішність видавала його приналежність до роду Саміль, а точніше, він був вихідцем із однієї з побічних гілок герцогського роду Саміль, з маленької розореної сім'ї Віконта, тому дворянський титул він усе ж мав, а тому і зміг стати елітним лицарем. У свої вісімнадцять років він уже мав не аби які успіхи та не погану репутацію серед співслуживців. Але тепер,доки його товариші будуть отримувати нові заслуги на службі, він мусить ходити за якоюсь малечею. це його прямо таки гнітило.

Тим часом Феліція дізналася що вчителем Олівії стала не аби хто а сама графиня Осборн:

- Остін!!! Як це розуміти, чому мені ніхто не повідомив що гафиня Осборн буде її вчителем? Ліліан теж повинна вчитися у неї, скорегуй її заняття, погукай її, ми негайно ідемо знайомитися....

- Це було особисте прохання його світлості до мадам Осборн, я нічого не можу змінити. - Дворецький був непохитним, а графиня уже почала метатися у паніці:

- Як не можеш змінити, ти не розумієш чи що? Ліліан має стати її ученицею, ми не можемо впустити такий шанс, з її зв'язками престиж нашої сім'ї підніметься в рази!

- От і добре, не хвилюйтеся, леді Олівія забезпечить герцогству ці зв'язки.

- Олівя?! Та що вона може?, - Феліція уже не могла стимувати свого роздратування, - все що вона уміє, це читати книжки, але що зтого, якщо вона тільки позорить нас своєю проведінкою!

- Мадам, я знову зроблю вигляд, що нічого не зрозумів, але ви маєте стримувати себе перед іншими, подібні висловлювання зазвичай до добра не доводять.