Загублена душа

Розділ 3

Молодий герцог Оскар Гілберт, обдарований ''Майстер Меча'', прекрасний головнокомандувач з великою кількістю військових заслуг, останнім часом став набирати неабиякий вплив в імперії, чим привернув увагу старого імператора. У цілях стримати молодого герцога імператор віддає наказ одружити молодшу сестру Оскара, Еллі та щойно вступившого на пост герцога Паоло Моргана. Для цієї пари це було кохання з першого погляду. Згодом у них народився перший син, а через три роки ще один. Молода сім'я була дуже щаслива. Але після третіх пологів Еллі почала постійно хворіти, і за кілька років померла.
Паоло дуже кохав свою дружину, тому така втрата стала для нього справжнім ударом. Щоб якось відволіктися герцог занурився з головою в роботу. Ліамові на той момент уже було 13 років, він уже третій рік навчався в столичній академії, а Філліп тільки поступив на навчання. Їх відпускали додому тільки на канікули, тому вони не помічали як змінився герцог. Маленькій Олівії було лише сім років, і якщо раніше він хоча б іноді звертав увагу на доньку, то після смерті дружини він навіть чути не хотів про доньку. Складалося враження наче його серце покрилося товстим шаром криги яка ніколи не розтане.
'' Після того як мама померла, брати поїхали навчатися в академію. І хоч зазвичай вони звертали на мене увагу тільки щоб посміятися або дорікнути за щось, я була рада навіть цьому, адже на мене звертали увагу. Після мого народження мама постійно хворіла, тому я росла з нянькою. Як і вся прислуга у помешканні няня Ерселла бачила що мої рідні нехтували мною, тому й обов'язки свої вона виконувала аби як, приносила їжу в кімнату, купала, перевдягала, все що вона робила було тим мінімумом, щоб не померти. Цілими днями я була сама, і тільки в моменти коли матінці ставало краще вона кликала мене попити разом чаю. На наших маленьких чаюванням вона розповідала мені цікаві історії, читала книжки, або навчала мене всякого що може згодитися в житті. Такі моменти для мене були сповнені щастям, я згодна була проводити цілі тижні на самоті, заради кількох годин проведених з мамою.''
Уже через рік після смерті Еллі Морган місцева знать, зацікавлена у посиленні свого впливу або у збільшенні власного капіталу почала пропонувати своїх сестер та доньок на місце нової герцогині. Та це ніяк не працювало, Паоло відмовлявся одружуватися вдруге. Пізніше почали ширитися чутки що герцог покинув свою доньку на прислугу і зовсім не справляється з обов'язками батька. І ці чутки були не безпідставними, адже він і справді зовсім не звертав уваги на Олівію, а прислуга якій ніколи не забороняли перемивати кісточки юній леді, обговорювала це на кожному кроці, тому усі знали що герцогська сім'я не любить Олівію.
Коли ці чутки нарешті досягли герцога, він привіз свою молодшу сестру графиню Фелісію Джулін з її восьмирічною дочкою Ліліан, яка уже давно овдовіла та проживала в одному з сімейних маєтків Морган. Паоло доручив їй майже усі обов'язки герцогині, оскільки одружуватися він не хотів йому залишилося тільки поручити це одній із кровних родичок сім'ї Морган, по закону це було доречно, тому знать нарешті заспокоїлася.
Графиня Джулін жорстко взялася за виховання Олівії, вона не втрачала жодного шансу вказати дівчинці що у неї щось не виходить:
— ТЦ! Ти тільки поглянь на себе! Ніяк не можеш запам'ятати як тобі слід поводитися у світській спільноті, що за нікчемне створіння! Поглянь тільки як чемно та мило поводить себе Ліліан, тобі слід брати з неї приклад!
На подібні придирки Олівія завжди реагувала однаково:
— Так мадам, я буду старатися.
І це був лише початок. Слуги, що бачили таке відношення щодня і самі почали так відноситися до дівчинки: "Ви маєте бути вдячні герцогу що він все ще тримає таку нікчему у своєму домі, йому було краще виключити вас з сім'ї, і замінити на Леді Ліліан, ви тільки соромите герцогську сім'ю своєю поведінкою, а Леді Ліліан така витончена та вихована, вона краще б підійшла на роль єдиної дочки герцога."
Згодом герцог дав розпорядження підготувати Олівію до навчання в столичній академії, там де навчалися і її брати. Але графиня не хотіла, щоб діти зблизилися між собою, вона твердо хотіла зробити Ліліан єдиною юною Леді герцогського дому Морган, адже це давало не аби який вплив у світській спільноті. Але і не виконати наказ герцога вона не могла. Тому вона підкупила репетиторів, щоб ті морально виснажували Олівію на стільки, щоб у неї не вистачало сил та сміливості до нормального навчання. Усі ці слова приносили Олівії не аби який біль. Вона і справді відчувала себе зайвою, вона винила себе за таке відношення. Думаючи що вона і справді нікчемна, Олівія з усіх сил старалася стати кращою, сподіваючись що таким чином вона завоює симпатію оточення та одного разу батько, якого їй так не вистачає помітить її.
Але час минав, а нічого не мінялося, навпаки ставало тільки гірше. Олівія почала потрапляти у дивні ситуації. Вона нічого не робила, але поруч з нею чомусь все частіше страждала Ліліан. І як би Олівія не оправдовувалася її ніхто не чув, бо хто ж вистоїть проти милого і невинного, але заплаканого личка Ліліан. Графиня завжди була на крок попереду, вона потроху випльовувала отруту своїм зміїним язиком, і з часом усі стали думати що нікчемна Олівія настільки заздрила своїй кузині, що почала знущатися з неї. Згодом герцог навіть чути про неї нічого не хотів. 
Тоді графиня і запропонувала відправити Олівію в закритий інтернат для проблемних дітей аристократів, що знаходився далеко в герцогстві Філс. Вона оправдовувала це тим що саме у цьому закладі зможуть перевиховати Олівію. А до Столичної Академії поїде Ліліан, оскільки місце для навчання бронюється там за рік вперед і якщо раптом перед початком навчання зняти свою бронь, то Академія зазнає збитків, а репутація знявшого бронь постраждає, оскільки вони не змогли підготувати свого нащадка. Це стосується і здачі екзаменів, якщо нащадок знатного роду не може скласти екзамен це лягає ганьбою на його сім'ю. Тож у герцога не лишилося вибору і він погодився. Таким чином коли Олівії виповнилося десять років її відправили до інтернату. В день від'їзду вона до останнього чекала що рідні проведуть її в дорогу, але ніхто не прийшов.
''Навіть сьогодні ніхто не прийшов... Я так чекала... Я думала що хоча б брати вийдуть повести мене, але ніхто не прийшов. Це так образливо. Чому мене ніхто не любить? Я і справді нікому не потрібна? Мій батько і справді мене ненавидить за те що я народилася?.. Мабуть, це і справді так. Кому потрібна нікчемна дитина...''
Зазвичай до десяти років дітей навчають вдома писати, читати, також вчать історію імперії та математики та етикету. Це основи які діти мають опанувати, щоб їх прийняли до школи. Але діти аристократів або багатих простолюдинів наймають репетиторів, також по бажанню додають інші предмети такі як: фехтування, магія, алхімія та медицина, література та музика, економіка або ведення бізнесу. Такі або інші предмети вивчаються відповідно до планів на майбутнє дитини. З такими знаннями діти, яким виповнилося десять років складають екзамен, щоб поступити на навчання до школи, і навчаються там шість років. Простолюдини або ті хто погано навчався зазвичай починають працювати самі або разом з батьками, а аристократи або відмінники ще два роки мали офіційно стажуватися на робочих місцях, що їм забезпечувала система працевлаштування в імперії відповідно до обраної професії. Спадкоємці сімейних титулів навчалися управляти родовим угіддям та бізнесом, майбутні чиновники закріплювалися за старшими в імператорському палаці, алхіміки та механіки відправлялися в Академію Наук, маги до Магічної Вежі, а лицарі вступали або до родової охорони або в ряди імперської армії, і т.д.
Шість років у школі були важкими для Олівії, вона навіть на канікули не завжди поверталася до дому, бо була зайнята навчанням. Але таким чином школу вона закінчила з відзнакою. Вона ввійшла в десятку кращих учнів, тому повертаючись до дому сподівалася що батько нарешті помітить її та похвалить за старання. Але її чекало знову розчарування. Ніхто з рідних її не зустрічав, біля дверей стояв лише новий дворецький. Її рідні поселили у дальні, бокові покої, навіть не привітавшись, а просо приславши дворецького. На серці знову лежав камінь, було важко. На другий день її покликали на сімейний обід. Тоді в гості саме завітав дядечко по мамі, герцог Оскар Гілберт, а також був присутній і наречений Олівії.
Того дня наречений Олівії об'явив що він розриває заручини з нею, і планує одружитися з Ліліан, бо у них уже давно є взаємні почуття, і взагалі вона є ідеалом юної аристократки, а такій як Олівія з нею навіть не зрівнятися. Сказати що Олівія була у шоці - не сказати нічого, але комок що підступив їй до горла так і не дав їй промовити й слова, тому опустивши голову вона просто мовчала. Герцог погодився з таким рішенням, і брати не були проти. І хоч дядечко Оскар був обурений такою поведінкою, та зробити нічого не міг. Щоб хоч якось полегшити стан Олівії, яка ще довго перебувала в шоці, він запропонував їй пожити з ним на півночі, але вона відмовилася.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше