Загублена

Не забуті

А всесвіт, все таки, — прекрасний!

І особливо, коли він без війни.

Так тихо, наче в казці,

І лиш співають всі птахи.

Трава зелена при зелена,

Яскраве сонце золоте.

Запах весни цвітіння повний,

І знову ж, я і ти.

Так тихо…

Ми стоїмо в степу, — заколосився,

А вітер! Вітер, вільний, буйний!

І ми з тобою, я і ти.

Біжим.

Не скорені, не зламані і не загнуті,

Під тиском той, чужой орди.

І всі серця, оті, залиті кров’ю, — не забуті!

Повік їх пам’ятатимемо усіх.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше