А всесвіт, все таки, — прекрасний!
І особливо, коли він без війни.
Так тихо, наче в казці,
І лиш співають всі птахи.
Трава зелена при зелена,
Яскраве сонце золоте.
Запах весни цвітіння повний,
І знову ж, я і ти.
Так тихо…
Ми стоїмо в степу, — заколосився,
А вітер! Вітер, вільний, буйний!
І ми з тобою, я і ти.
Біжим.
Не скорені, не зламані і не загнуті,
Під тиском той, чужой орди.
І всі серця, оті, залиті кров’ю, — не забуті!
Повік їх пам’ятатимемо усіх.