Загублена

Віра

Думкам моїм хоча б разок збагнути,

Що поміж болю та жалю, залишився маленький промінь, немов з гірського кришталю.

Надія.

Купа моментів сповнених тепла, майже забутих,

Та, де б я не була,

Вони чекають, щоб до них вернулась,

Наповнилася радістю сповна.

Думкам моїм немає меж.

У світі цьому, маю я збагнути, лиш те у що ти віриш зупиняє.

І в той же час, лиш віра в себе,

Тебе до успіху веде.

Ти вільна.

Твоїй реальності нема обмежень,

Розбий свої кайдани врешті-решт.

Відчуй свободи дотик ти легкий,

Нестримний теплий і палкий,

Нехай на волю виведе тебе.

Звільнись, нарешті з тої ти в’язниці,

Де увʼязнила ти сама себе.

Відчуй.

Ти, — вільна!

Ти, — все, що в тебе є.

Подобається

#451 в Різне
#33 в Поезія
#438 в Молодіжна проза

Відредаговано: 20.09.2026